Заклики до демобілізації під час повномасштабної війни є популізмом. Натомість влада готує перехід на контрактну службу з гарантованим відпочинком. Про "бусифікацію", реальну кількість конфліктів з ТЦК та ймовірність виборів у травні в інтерв’ю РБК-Україна розповів член парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки, депутат фракції "Слуга народу" Федір Веніславський.
Читайте також: Зеленський дав завдання Федорову розібратись з "бусифікацією"
Головне:
Фото: Федір Веніславський про демобілізацію (інфографіка РБК-Україна)
Читайте також: Буданов анонсував кроки щодо боротьби з корупцією в ТЦК та СЗЧ у військах
– Щодо мобілізації. Нещодавно ви заявили, що цей процес зазнає змін. Окрім цього, ви сказали, що треба мінімізувати конфлікти з ТЦК. А як ви це бачите взагалі?
– Це головне завдання, яке поставив президент Володимир Зеленський перед новим міністром Михайлом Федоровим. Проблеми конфліктів ТЦК – це за великим рахунком дуже маленька кількість від загальної кількості комунікацій між ТЦК і СП і військовозобов'язними. Але з огляду на їхню сенситивність і резонансність, вони набувають дуже широкого розголосу.
Ну і тут ми маємо визнати, що Росія використовує будь-які конфлікти для того, щоб підсилювати інформаційну складову в гібридній війні. І це робиться, в тому числі, через їхні ресурси та їхніх агентів впливу.
Тому ключова задача – це зробити так, аби військові, представники ТЦК, які в 90% є ветеранами війни, мали більшу витримку з точки зору реакції на провокації, які часто супроводжують такі конфлікти.
Це питання кадрового забезпечення ТЦК і СП, і над цим працює Генеральний штаб, щоб делегувати максимально витриманих офіцерів, військовослужбовців саме для такої роботи – дуже складної і психологічно важкої.
І, безперечно, це роз'яснювальна робота щодо неприпустимості будь-яких порушень права людини під час діяльності ТЦК і СП.
Тому питання дуже складне. Немає готового рецепту, як унеможливити конфлікти. Він напрацьовується, але всі ці проблеми, які в кінцевому результаті призводять до конфлікту, – ми їх розуміємо і постійно над ними працюємо.
Тому будемо очікувати того, що буде презентовано найближчим часом, про що заявляли в Міністерстві оборони, міністр Федоров, я думаю, що коли ми забезпечимо максимальне залучення громадян України до контракту, а мінімізуємо кількість мобілізованих, то це зможе суттєво змістити акценти в мобілізаційних заходах.
В Міністерстві оборони напрацьовуються відповідні зміни, які були анонсовані. Йде комунікація з різними міністерствами, наприклад з міністерством фінансів, тому що укладання контрактів буде супроводжуватися достатньо істотними щорічними виплатами.
На це треба мати ресурс. Як свідчать опитування, дуже велика кількість мобілізованих готові підписати контракт строком від двох до п'яти років для того, щоб мати з одного боку прогнозовані терміни проходження військової служби, фінансові стимули, а з іншого – більш істотний правовий захист, який передбачає саме контрактна форма несення військової служби.
Тому ми над цим працюємо. Я думаю, що в короткосроковій перспективі, там лютий-березень, ми вже це винесемо для широкого обговорення, для комунікації, для ухвалення в парламенті.
– Щодо ТЦК. На вашу думку, в якій мірі ось ця вся історія конфліктів мобілізованих з ТЦК, є реальною, а в якій вона штучно підігріта?
– Для того, щоб дати відповідь на ваше запитання, достатньо оперувати відкритими даними, які неодноразово озвучував президент.
Мобілізаційні заходи щомісяця залучають до Збройних сил України близько 30 тисяч військовозобов'язаних. От якщо 30 тисяч військовозобов'язаних поділити на всі випадки конфліктів, розкручені в засобах масової інформації, то це за моїми оцінками до 5%.
Голова Офісу президента генерал Буданов нещодавно озвучив, що за його оцінками це десь до 1%.
Я думаю, що десь від одного до п'яти відсотків – в цьому діапазоні реальні конфлікти виникають. Тобто якщо вирахувати 1% від 30 тисяч, розуміємо, що це декілька сотень випадків на місяць. Це максимальна кількість випадків, які можуть мати таку негативну суспільну оцінку і реакцію.
І знову ж таки, я з трибуни парламенту заявляв, що ці випадки – це результат роботи штучного інтелекту. Звичайно, далеко не всі, але ми маємо в комітеті інформацію про те, що росіяни активно використовують штучний інтелект для того, щоб створювати оці квазі-сюжети конфліктних ситуацій.
– Ми нещодавно розмовляли з паном Романом Костенком щодо мобілізації, він сказав, що змінити підходи до мобілізації або провести якусь реформу мобілізації важко, тому що так чи інакше це все ж процес примусу. А ви все ж таки кажете про те, що процес зазнає серйозних змін, тобто мобілізацію змінити можна?
– Дивіться, тут треба правильно розставити акценти. Я повністю підтримую Романа Костенка, і ми про це неодноразово в комітеті дискутували, в тому числі, з колегами, які закликають реформування ТЦК під час війни.
Ми точно не зможемо зробити швидку реформу ТЦК, яка би була абсолютно безконфліктною, яка би, скажімо так, забезпечила рекрутинг.
Фото: Федір Веніславський про рекрутинг (інфографіка РБК-Україна)
Як би ми не хотіли б цього, треба визнати, що рекрутинг не виправдав тих очікувань, які ми на нього поклали, починаючи з 23-го року. І біля 90% всіх військовозобов'язаних, які вступають на військову службу, – це все ж мобілізовані через ТЦК.
Рекрутинг дає до 10%. Ну і плюс певна кількість тих, які заключають контракти. Коли ми запровадимо контракти, коли Міністерство оборони і ми в комітеті будемо разом з громадськістю, з журналістами це обговорювати, то значна кількість тих людей, які зараз мобілізовані, будуть готові укласти контракт.
І з огляду на це ми можемо екстраполювати цю систему на тих, хто підлягає мобілізації. Вони також будуть віддавати перевагу укладанню певного строкового контракту.
– Розкажіть більше про систему контрактів. З однієї стороні це гарна ініціатива, з іншої – контрактників по закону треба буде замінювати іншими військовим. А у нас з цим є певні труднощі. От як ця проблема буде вирішуватися?
– Це найбільш складне питання, воно має комплексний характер і тут воно точно не пов'язане з укладанням контрактів. Тому що, як я вже сказав, контракти будуть передбачати строк від двох до п'яти років і після двох років служби можна буде отримати один рік відпочинку, тобто мати прогнозованість в тому, що два роки відвоював, будеш рік відпочивати.
Але з точки зору змісту контрактів зараз я не хотів би говорити, тому що це має комунікувати Міністерство оборони. Воно розробляє фінансові стимули, і конкретні правові аспекти укладання контракту. Тому це краще переадресувати до представників керівництва Міноборони.
Але загалом, коли ми говоримо про найбільш гостре питання, яке абсолютно справедливо ставлять військові, що треба забезпечити зміну тих, хто воює, – це питання вирішується більше ротаційним шляхом. Тому що з нашої плюс-мінус мільйонної чисельності сектору безпеки і оборони загалом безпосередньо участь у бойових діях бере набагато менше громадян.
Тобто це також питання, яке міністр оборони для себе визначає і ставить. І це питання постійно на контролі у головнокомандуюча генерала Сирського, який обіцяв і поступово запроваджує ротаційну модель відпочинку.
Відвоювали декілька місяців, мають декілька місяців відпочити без звільнення з військової служби. При цьому бути, скажімо так, в тилу на заході Україні чи в інших безпечних локаціях і відповичати чи проводити бойове злагодження, відновлення і так далі.
Над цим постійно працюємо. Але Російська Федерація постійно нарощує кількість своїх окупаційних військ на території України. І наша розвідка поцільно нам про це інформацію дає. Якщо там у 2024 їх було біля 500 тисяч, то зараз їх вже біля 700 тисяч.
І на цьому фоні говорити про якусь різку зміну в плані ротації, відведення від своїх позицій тих військовослужбовців і підрозділів, які забезпечують безпосередньо стримування ворога, достатньо складно.
– Я так розумію, що і питання демобілізації в цьому контексті обговорювати складно.
– Питання демобілізації – це результат популістських закликів окремих колег, які переймаються більше своєю публічною харизмою, впізнаваністю і "любов'ю" до народу, ніж реальним станом речей.
Тому що закликати – давайте ми зараз всіх відпустимо… Ну, це було б гарно сприйнято переважною більшістю громадян, але, ну, давайте всіх відпустимо по домівках, втратимо країну, і будемо жити під російським військовим, тоталітарним режимом.
Це крім популізму нічого під собою не має. Тим більше, я неодноразово говорив про це з 2023 року, коли почали вперше лунати заклики про демобілізацію. Я говорив про те, що в умовах такої повномасштабної війни, яку веде Росія проти України, говорити про демобілізацію – це нонсенс з точки зору навіть історичної ретроспективи. Такого ніхто ніколи не бачив, ніколи в світі такого не було.
Але, безперечно, ми маємо дати якусь прогнозованість нашим військовим, які на фронті вже чотири роки, а дехто ще з 2014. І саме контрактний механізм, контрактна модель цьому найбільш сприятиме.
– Президент, ставлячи завдання Михайлу Федорову, також зазначив, що треба якось побороти явище бусифікації. Знову ж таки, на ваш погляд, чи це взагалі можливо?
– Дуже складне питання з точки зору діяльності ТЦК, оскільки це війна і мобілізація обов'язкова. Вона передбачає, що багато людей, розуміючи затяжний характер війни, бажання йти до Збройних Сил не мають.
І коли виникають конфлікти, коли фактично людина відмовляється виконувати свій конституційний обов'язок, надавати військово-облікові документи, чи з'являтися за викликом в ТЦК, все ж мають бути механізми її доставлення до ТЦК.
Ми для цього передбачили повноваження Національної поліції. На жаль, не завжди поліція реагує так, як вона має реагувати. І становище поліцейського теж дуже складне.
З одного боку, він має забезпечити допомогу ТЦК і затримати правопорушника за наявності правових підстав. З іншого боку, вони мають слідкувати за тим, щоб і ТЦК діяли в рамках своїх повноважень і не порушували прав людини.
– Теж саме стосується СЗЧ. Тут навіть більше питання не в тому, як побороти це явище, а які ви бачите найчастіші причини в СЗЧ?
– Ми розуміємо, що причини не є однорідними. Ми в закритому режимі в комітеті за участю і військових ці причини розглядаємо. Вони є дуже різноплановими.
Фото: Федір Веніславський про СЗЧ (інфографіка РБК-Україна)
Немає такого, про що говорять – що втома від війни тягне з собою масові випадки СЗЧ. Це неправда. Тому що, на превеликий жаль, СЗЧ вчиняють більше ті, хто тільки мобілізований, ніж ті, хто прослужив три роки. Кількість взагалі мінімальна в тих, хто спочатку війни воює.
Тут є і сімейні проблеми, і взаємовідносини, коли військові бачать якусь соціальну несправедливість чи упередженість в діях військового керівництва. І над цими проблемами працює і Генеральний штаб, управління персоналом міністерства оборони.
Якщо говорити з точки зору юридичної, то тут проблема вже в площині реакції наших колег парламенту. Тому що, коли ми удосконалювали питання, пов'язані з мобілізацією, ми внесли зміни до закону про обов'язкову військову службу, де передбачено механізм більш швидкого зарахування до списку особового складу тих військових, які вчинили СЗЧ і вирішили повернутися.
Фото: Федір Веніславський про СЗЧ (інфографіка РБК-Україна)
А також є кримінально-правова складова, яку доопрацювати комітет з правоохоронної діяльності. Але коли йде мова про якісь, скажімо так, питання, пов'язані з посиленням кримінально-складового правового реагування на оці випадки, ми стикаємося з колосальним супротивом колег, які переймаються своїми майбутніми виборами і бажанням потрапити до нового складу парламенту, ніж збереженням держави і ефективного реагування на випадки СЗЧ.
Тому проблема комплексна, парламент над нею працює. Будемо очікувати, що це також буде вирішено, але є розуміння у нового міністра оборони, міністерства оборони, як цю ситуацію виправляти. Знову ж таки, я думаю, що найближчим часом, дуже коротко з такої перспективи, буде презентовано комплексний підхід до мінімізації, в тому числі, випадків СЗЧ.
– Чи плануєте Ви змінювати програму 18-24?
– Програма 18-24 діє, її змінювати ніхто не збирається. Приклад, про який ми щойно говорили, буквально про річні відпуски для молодих людей, які віком від 18 до 24 років уклали контракт на проходження військової служби.
І, скажімо так, виникла абсолютно штучна надумана популістська дискусія з нашими колегами по парламенту, які закликали відправити цей законопроект на повторне друге читання.
Не приймали його, тому що хотіли, щоби всі молоді люди, які є військовозобов'язаними до 25 років, взагалі були звільнені від призову на військову службу.
Абсолютно абсурдні ідеї, тим більше це ідеї, які ці ж політики, які є старожилами парламенту, колись самі ухвалювали, але вони жили у мирі і не думали, що це може мати такі негативні наслідки. Тому що, коли набувають якийсь військовий фах, спеціальність, вони стають вже не призовниками, а військовозобов'язаними і можуть бути мобілізовані.
Відповідно, ті молоді люди, які укладають контракт строком на рік, якщо він в 18 уклав річний контракт, в 19 він звільняється на рік, але в 20 він вже може бути мобілізований. І це абсолютно нормальна практика і нормальний механізм, який передбачений законом.
Я сьогодні вашим колегам наводив інший приклад. Якщо, наприклад, молода людина вирішила стати професійним військовим, 17 років закінчила школу і вступила до вищого навчального військового закладу, провчилася 4 роки і стала офіцером, тобто їй всього 21 рік.
І тут з точки зору логіки і мотивації наших колег, ці молоді офіцери, які 4 роки навчалися, як воювати, вони не можуть воювати до 25 років. Це абсурд, з точки зору логіки.
Але, попри те, ми бачимо, що саме такі заклики наших, скажімо так, колег по парламенту. Але ми все-таки здоровий глузд, скажімо так, переміг. Ми ухвалили цей закон. Я переконаний, що він буде найближчим часом, найближчими днями підписаний і оприлюднений. І ті молоді люди, які в 25-му році в лютому уклали перші контракти, зможуть мати рік відпочинку.
– У цьому контексті питання щодо студентів. Що загалом відбувається в питанні відстрочки щодо студентів? І нещодавно була ж спроба голосувати за те, щоб скасувати цю поправку для студентів 25+. І я бачила, що ви казали, що багато хто може спекулювати на цій темі, тому що раніше у нас було десь 30 тисяч, здається, студентів 25+, а тепер їх 250 тисяч.
– Абсолютно правильно. Я з парламентської трибуни це заявив і зараз можу вам підтвердити. Ми маємо студентів в вищих навчальних закладах, яким 35-45-55 років, причому 99% таких студентів навчається на контрактній формі навчання. Деякі університети зробили на цьому дуже гарний "бізнес".
Я, до речі, вам хочу сказати, що я особисто виступав з ініціативами якраз це питання переглянути ще в 23-му році. Я реєстрував відповідні законопроекти, розуміючи, що кількість таких студентів зростає в геометричній прогресії, я реєстрував відповідні законопроекти.
І мої колеги до мене підходили в залі парламенту і в моєму офісі, говорили, що до них звертаються ректори вищих навчальних закладів, які повідкривали спеціально для такого механізму додаткові місця, отримали контракт і заробляють на цьому сотні мільйонів гривень. Вони переживали, чи це не зіпсує їхнє життя.
Тому це точно нічого спільного не має з реалізацією конституційного права на освіту. Це механізм зловживання правом на освіту для того, щоб уникнути виконання свого конституційного обов'язку. Я переконаний, що це точно треба зупиняти, але популісти в залі говорять, що нам треба турбуватися про дітей, які здобувають освіту в 50 років.
Причому тут мова не тільки про вищу освіту, а, наприклад, професійно-технічну освіту, тому що вони ніколи не вчилися і пішли в технікуми чи ПТУ, які раптом також на цьому почали спеціалізуватися.
– А щодо відстрочки студентів – тих, хто зі школи пішов в університет, питань немає?
– Ні, немає, тут навіть стояло питання, чи ще більше розширити перелік тих, хто може здобувати освіту. Було передбачено, що має бути право на відстрочку лише для тих, хто здобуває послідовні рівні освіти, наприклад, спочатку середня, потім передвища, вища, аспірантура, а не так, що ти отримав інженерну освіту, а потім пішов на психолога. Ми їх частково нівелювали.
Але коли мова йде про такі масові бажання отримати освіту в 40 чи 50 років, очевидно, що це не відповідає дійсності. Про випускників шкіл точно ніякого тут мови йти не може. Нам потрібно турбуватися про своє майбутнє економічне зростання і відповідно про цих молодих людей, які зараз навчаються.
Я думаю, що якраз дозвіл на виїзд за кордон молодим людям теж грає роль. По-різному його можна оцінювати, але я коли це підтримував, моїми мотивами були те, що такі молоді люди можуть здобути освіту в західних, в тому числі, провідних університетах, і потім повернутися в Україну для її економічного зростання, відновлення після війни.
– Коли проходять ось ці переговорні треки, потім ми намагаємося якийсь позитив з цього вилучити і сказати про те, що ми просунулися в технічних питаннях. А якщо отак брати загалом, чи бачите ви динаміку в переговорах? Чи ми постійно все-таки впираємося у це питання територій і на ньому ми гальмуємо і далі процес не йде?
– Тут питання треба розділити на дві складових. По-перше, динаміка для мене очевидна. Тому що якщо ми до кінця 25-го року ввели перемовини через тристоронній формат, то ми ведемо перемовини з американською стороною, американські партнери ведуть розмови з Росією, потім повертаються до нас.
І така складна модель комунікації була спрощена, коли відбулися перші з 2022 року вже консультації, перемовини між представниками російської сторони, української сторони і за участі наших американців. Я сподіваюся, що в майбутньому європейські партнери в цей формат долучаться.
Це, очевидно, динаміка. Росіяни вже сіли за один стіл переговорів з нашою делегацією і почали говорити про якісь конкретні речі, абсолютно не відірвані від життя, як до цього було, а про предметну оцінку.
Але ця динаміка, як ви абсолютно правильно зазначили, стикається з ультиматумом Росії про вивід українських військ з території Донецької області, яку вони не змогли при всьому бажанні захопити протягом 4-х років повномасштабної війни.
І якщо ми контролювали станом на 2022 рік трохи більше 30% території, то зараз ми контролюємо більше 20%. То це означає, що вони за 4 роки змогли захопити трохи більше 10% території. І вони зараз хочуть, щоб ми вивели свої війська.
Тому це для нас є неприпустимо. Ніхто війська виводити і віддавати територію Росії не буде. Це апріорі не відповідає ані національним інтересам, ані Конституції України. Певні моделі, які обговорюються, це створення економічної зони при умові, що буде симетричний відвід військ.
Тому я би не сказав, що динаміки нема, динаміка є. Сам факт переходу вже таку більш прагматичну модель перемовин, коли обговорюється не якісь там "хотєлки", які були озвучені Рябковим, а вже конкретний стан речей, – це прогрес. І росіяни усвідомлюють, що війна затягнулась.
Тому що є заяви російських військових аналітиків, тих, хто більш-менш притомний, а не пропагандисты Кремля, вони прямо говорять, що війна набула характеру затяжної позиційної війни на виснаження.
Тобто йде фактично повторення того, що було в 14, 15, 16 роках, ближче 17 під час Першої світової війни, Те, що йде просування на декілька сотень метрів чи навіть декілька кілометрів, це точно не можна назвати стратегічним успіхом.
Тому питання Донбасу є дійсно ключове, про це всі говорять. І друге ключове питання – це контроль над Запорізькою АЕС. Я думаю, що для нас, як би ми цього не хотіли, або навпаки, заперечували, оптимальний варіант – це укладання якоїсь мирної угоди по лінії зіткнення з верифікацією припинення вогню нашими європейським і американським партнерами. Далі вже переведення перемовини в дипломатичну площину.
Я думаю, що все одно Росія в тому форматі, в якому вона існує і в якому вона почала війну, недовго буде функціонувати. Тому рано чи пізно ми свої території повернемо. Але на сьогоднішній день дійсно ми маємо таку ситуацію, певного оперативно-тактичного тупіка, де ані вони, ані ми нічого зробити із цим не можемо.
– Складається враження, що росіяни висувають такі абсурдні умови, бо ще мають ресурс для того, щоб воювати далі.
– Питання, думаю, тут навіть не в тому, є в них ресурс чи немає. Ресурс визначається їхньою інформаційною політикою всередині держави. Зомбування їхніх засобів масової інформації, їхнього населення, очевидно, і підтримка населенням цієї війни, вона також дещо знижується, але не до такого рівня, який би став загрозливим для самого російського режиму.
Тому поки вони можуть зомбувати своє населення, буквально. На цьому тижні вони фактично зупинили швидкість телеграм-каналів, які перестали функціонувати і були альтернативним джерелом донесення інформації, більш-менш об'єктивної.
Громадяни будуть ще певний час підтримувати цю війну і відповідно наповнювати її людським ресурсом. Їх, на жаль, набагато більше. Тобто вони можуть собі дозволити мобілізувати більше. Але вони вже стикаються зараз зі складнощами фінансового стимулювання, тому що ми пам'ятаємо 23-24 рік, коли і регіональна влада, і місцева влада виплачували мільйони для того, хто йшов на війну.
Зараз вже цього немає, тому що вони реально зіткнулися з фінансовими проблемами. Говорити про те, що Росія не має ресурсів, це неправильно. Вона ресурси має, але вони також усвідомлюють, що рівень втрат, який верифікований безпосередньо ними і нашими західними партнерами, перевалив за мільйон. І це навіть для такого рівня великої країни, яко. є Російська Федерація за чисельністю і за територією, дуже відчутні цифри.
Тверезі аналітики там є. Вони розуміють, що виснаження відбувається суттєве. Санкції діють, якби вони цього не заперечували. І фінансове становище значно послаблюється і погіршується в Росії. І тому це змушує їх сідати за стіл перемовин. Я думаю, що ці максималістські вимоги, які вони зараз декларують, вони все одно десь на рівні раціонального мислення розуміють, що війну треба закінчувати.
Тому я думаю, що, попри отакі нереальні вимоги, вони все-таки рано чи пізно до якоїсь спільного знаменника разом з нами дійдуть. І як наслідок це буде укладання якогось миру, який буде відповідати національним інтересам України.
– Нещодавно президент говорив про те, що США хочуть завершення нашої війни до літа. А чи ви бачите таку можливість, що ми в травні десь вийдемо вже на якийсь спільний трек і про щось домовимось?
– Як я вже говорив, динаміка очевидна, на мій погляд. Перемовини йдуть. Ми зараз перебуваємо на середині останнього місяця зими, фактично. І вже та загроза, яка йде від Росії через знищення наших теплогенеруючих об'єктів, вона буде знижуватися.
Тому, я думаю, що дійсно простір для якихось домовленостей про припинення вогню, збільшується. Не настільки я оптимістично зараз налаштований, як був, скажімо, десь восени, коли я реально бачив тенденцію до того, що, може, війна завершиться якимось мирним договором до Різдва.
Але зараз, з березня, скажімо так, наші аргументи зростуть, російські впадуть, враховуючи те, що вона не буде вже мати такого впливу на наші громадян.
Тому, напевне, дійсно вікно можливостей відкривається. Наскільки воно буде реальним, я зараз не готовий давати якихось прогнозів. Але є заяви про те, що від нас очікують виборів в травні. Я думаю, що вони малореалістичні, але це також сигнал, який свідчить про те, що очікують якогось припинення вогню, тому що без припинення вогню вибори, в принципі, проводити неможливо. І це визнають і наші міжнародні, і інші партнери, і американські в тому числі.
– А як ви думаєте, якщо до травня нічого не станеться, США можуть в перспективі вийти з переговорного процесу? Чи вони собі цього не дозволять?
– Я не думаю, що Сполучені Штати вийдуть з переговорного процесу, тому що це демонструє їхню геополітичну вагу і роль в глобальному світі, до лідерства в якому вони прагнуть, попри всі їхні оці гойдалки з Гренландією, з Канадою.
Але, я думаю, тут бізнесовий стиль ведення політики Трампа, він надає певний відбиток і має певну проекцію на реальність. Але для американців це справа особиста і для Трампа це про збереження потужності, і сили, і ваги Сполучених Штатів. Тому я думаю, якщо росіяни не будуть йти на тверезі компроміси з перемовинами, то більш ймовірні шанси посилення санкційного режиму.
– У Раді створена група щодо напрацювання можливості проведення виборів. Все-таки йдеться мова про проведення виборів вже після воєнного стану? Чи якась можливість розглядається проведення виборів під час воєнного стану?
– Я особисто не бачу можливості проведення під час воєнного стану, але гіпотетична можливість в умовах ceasefire, припиненням вогню, потенційно розглядається. Навіть наші американські партнери десь там про це говорили, що треба провести вибори президента, треба провести референдум.
Фото: Федір Веніславський про вибори (інфографіка РБК-Україна)
В референдум я також слабо вірю, тому що я не бачу, хто це буде призначати, в яких повноваженнях. Але, дивіться, юридично я про це говорю вашим колегам також, не один раз.
Юридично є пряма імперативна заборона в Конституції на проведення виборів парламенту. Там є пряма норма, що, якщо повноваження парламенту зупиняються під час воєнного стану, вони продовжують працювати, доки не набуде повноважень парламент, обраний після припинення воєнного стану. Тут однозначно.
Ситуація з президентськими виборами, такої однозначної відповіді немає. Є закон про правовий режим воєнного стану, який забороняє вибори під час воєнного стану. І президентські, і референдум. Тому тут гіпотетично в умовах війни прямої заборони Конституції не містить. Можна якусь модель сформувати, але без забезпечення безпекових гарантій для учасників виборчого процесу, вибори неможливі за жодних обставин.
Має бути припинення вогню на якийсь проміжок часу і мають бути гарантії неможливості застосування засобів ураження під час виборчого процесу. Має бути гарантована безпека навесні, в проміжок проведення виборчих процедур. Тобто це має бути мінімум 3 місяці без будь-яких ризиків для життя, здоров'я.
Якщо це буде забезпечено і будуть гарантії, які будуть давати впевненість, що це не буде порушуватися, то в принципі без скасування режиму воєнного стану гіпотетично вибори провести можна, але це вкрай малоймовірно.
– Як фахівець з права, поясніть, будь ласка, чи можливо провести вибори президента одночасно з референдумом в разі введення певних законодавчих змін, чи це малоймовірно?
– Якщо оцінювати закон України про всеукраїнський референдум, то і Виборчий кодекс забороняє проводити одночасно вибори з референдумом, тому що є певні ризики і так далі. Але з точки зору юридичної, якщо буде політична згода у всіх сил парламенту змінити ці норми, то в принципі можна змінити і Виборчий кодекс, і закон про референдум.
Не дуже довга процедура, протягом місяця ми це можемо зробити за великими рахунками. І тоді гіпотетично можливо провести і вибори, і референдум. Але ще раз підкреслю, на референдумі, який призначає Верховна Рада, вирішується виключно питання зміни території України стаття 73 Конституції України.
Стаття 2 Конституції України говорить про те, що територія є цілісною і недоторканною, і це норми, які містяться в розділі першому Конституції, які є більш важливими з точки зору юридичної стабільності і юридичного верховенства. Тому будь-які питання, пов'язані зі зменшенням території України, вони в принципі на референдумі вирішуватися не можуть.
І, відповідно, я не розумію, як фахівець в галузі конституційного права, які повноваження Верховної Ради, наприклад, дозволять їй призначати ще якийсь референдум щодо затвердження потенційної мирної угоди? Або які повноваження президента дозволять йому призначати такий референдум?
Тому що президент призначає референдум за Конституцію виключно щодо затвердження зміни до розв 'язку 1, 3, 13. Всіх інших повноважень в нього немає. А і президент, і парламент діють у межах, які визначені виключно Конституцією, ми не можемо законами самі собі розширити свої повноваження. Ми маємо вичерпаний перелік повноважень передбачення статтею 85 Конституції України.
– Financial Times, наші колеги, вже нам призначили вибори на травень, ми вже про це з вами трохи поговорили, але мені цікаво чисто технічно, а чи можливо взагалі встигнути підготувати вибори до травня?
– Я, скажімо так, оцінюю як вкрай малоймовірну можливість проведення виборів в травні. Тому що на сьогоднішній день закону і навіть проекту, точно узгодженого в робочій групі, який би можна було розглядати в парламенті, немає про особливості проведення таких виборів. Якщо він з'явиться, то він з'явиться точно не раніше десь там березня.
Для того, щоб його розглянути, є парламентські процедури, це займе ще там кілька тижнів. Відповідно, якщо він не буде чинності в середині березня чи в кінці березня, то треба ще мати щонайменше 90 днів для того, щоб провести вибори. Тобто на травень з дотриманням всіх процедур це вкрай малоймовірно.
Реальні конфлікти складають лише 1-5% від загальної кількості мобілізаційних заходів. Більшість відео в мережі – це "квазі-сюжети", створені за допомогою штучного інтелекту РФ для розхитування українського суспільства.
Статистика несподівана: самовільно залишають частини переважно ті, хто щойно мобілізований. Причини часто побутові: сімейні проблеми або конфлікти з керівництвом.
Технічно це майже неможливо. Без повного припинення вогню та гарантій безпеки на 90 днів провести чесне голосування не вийде. Хоча гіпотетично вибори президента можливі навіть під час воєнного стану (на відміну від парламентських), наразі це вкрай малоймовірний сценарій.