Чи цвістиме бузок та азалії? У Ботсаду Гришка розповіли про наслідки критичної зими
На початку січня через російські обстріли Києва Ботсад ім. Гришка опинився у критичній ситуації – рідкісні рослини в оранжереях залишились без тепла. Установа оголосила збір коштів, аби врятувати найбільшу колекцію тропічних та субтропічних рослин в Україні. Чи вдалося зберегти унікальні рослини, у якому стані колекція зараз та чи чекати на сезон цвітіння азалій, в інтерв’ю РБК-Україна розповів завідувач відділу тропічних рослин Національного ботанічного саду імені М. М. Гришка НАН України Роман Іванніков.
Головне:
- Критична ситуація: У січні через обстріли температура в оранжереях падала до -3°C. Тропічні рослини перебували на межі загибелі протягом 5 ночей.
- Стан колекції: Найбільше постраждали орхідні та ароїдні, проте видову різноманітність вдалося зберегти. Цвітіння азалій через холод змістилося на місяць-півтора.
- Національне надбання: Колекція тропічних і субтропічних рослин нараховує понад 4000 видів. Її основа – репарації після Другої світової війни. Деяких рослин уже не існує в дикій природі.
- Науковий потенціал: На сьогодні вчені вивчили лише 10% цієї колекції. Вона є базою для майбутніх розробок у медицині, фармакології та харчовій промисловості.
- Ціна питання: Ботсад не планує підвищувати вартість квитків. Зараз готують проект модернізації оранжерей для підвищення енергоефективності.
"Крижані тропіки": як рідкісні рослини в оранжереях пережили зиму
– Як рослини в оранжереях пережили сувору воєнну зиму 2026?
– У нас два оранжерейних комплекси. Один – це експозиції, куди приходять відвідувачі на екскурсії, тут ведемо популяризаторську роботу. Другий комплекс – це фондові або колекційні оранжереї, де утримуємо наші основні колекції й проводимо наукові дослідження.
Особливо важка ситуація була саме в експозиційних оранжереях, де опалення повністю залежить від міських тепломереж. Якщо у фондах маємо можливість додаткового опалення дров’яними печами і тепловими насосами, то у великих експозиціях – ні.
З 9 січня майже на 5 ночей наші рослини в оранжереях залишились без тепла. Добре, що ці ночі не були поспіль. Температура місцями там опускалась до -3 градусів. Але це було короткочасно і потім ситуацію ми стабілізували.
Нижня межа нормальної життєдіяльності тропічних рослин лежить у межах +15 градусів, субтропічних – +5...+7 градусів. Нижче цієї температури порушується процес розвитку і життєдіяльності рослини, що може призвести до загибелі. Різні види по-різному реагують на таке зниження температури, але всі – негативно.
– Наскільки критичними стали морози для колекції тропічних і субтропічних рослин?
– Найбільше постраждала тропічна колекція ароїдних та орхідних, але нам вдалося уникнути критичних втрат. Ми застосовували різні варіанти захисту. Найцінніші екземпляри зосередили у різних оранжереях: якщо в одному місці рослина загинула, то в іншому – збереглась. Тобто по видовій різноманітності ми не зазнали збитків, хоча деякі екземпляри загинули.
– Чому так важливо було зберегти цю колекцію?
– Наша колекція налічує понад 4 тисячі видів тропічних та субтропічних рослин, вона найбільша в Україні. Зразки деяких рослин зараз ніде не можна знайти, у дикій природі їх вже нема… І відновити їх в наукових установах неможливо. Тому у разі втрати колекції навіть частково, відтворити її буде практично нереально.
Колекцію тропічних та субтропічних рослин почали збирати одразу після закінчення Другої світової. Основа закладена на репараціях – наші колеги-попередники закуповували зразки у різних ботанічних установах Європи і привозили сюди.
Крім того, вчені їздили у навколосвітні експедиції, де роками збирали рослинні зразки. Колекцію постійно поповнювали новими видами, усе систематизували, досліджували.
З 1999 року наша колекція визнана Національним надбанням України. Цей статус дається об’єктам, які мають унікальне значення для сьогодення і майбутнього країни. Це надбання всіх українців. Це те, що дасть нам у майбутньому повноцінно розвиватися в усіх аспектах: і науковому, і в технічному, і в духовному.
Попри те, що ми постійно вивчаємо наші рослинні зразки, на сьогодні лише десь 10% опрацьовані, бо це величезний обсяг знань.
Ми можемо навіть не припускати, які цінності зберігаються у тих рослинах, як їх можна застосувати у медичній, фармацевтичній чи харчовій промисловостях. Це ще на десятки років досліджень, які потім використаємо на благо України.
Зараз легально ввести рослину з-за кордону згідно із міжнародними актами дуже складно. Навіть для стабільних заможних країн – це великий фінансовий тягар. Тому мусимо зберегти те, що маємо, і обов’язково передати це наступним поколінням.
Додам, що наш Ботсад – флагманська установа у цій галузі, ми є головою Рради ботанічних садів і дендропарків України. Організовуємо і координуємо практично всі ботанічні сади, незалежно від їх упорядкування. Постійно комунікуємо з колегами, проводимо спільні дослідження, обмінюємося досвідом.
– Через критичну ситуацію з опаленням в оранжереях ви звертались за допомогою до українців. Чи відгукнулась громадськість?
– Дуже багато людей допомогли нашій установі. Комунальники, електрики та енергетики своїми надзусиллями стримували ситуацію, яка була вже на межі. Пересічні громадяни також не залишились осторонь. Вдячний усім небайдужим.
Взагалі у роки війни пожвавився волонтерський рух, який опікується Ботсадом. Наша волонтерська сторінка у Facebook налічує під 5 тис. підписників і майже кожен допомагав. Люди перераховували гроші на благодійний фонд, приходили колоти дрова – взимку ми цілодобово топили 16 великих булер’ян.
Меценати нам допомогли із придбанням теплових гармат. 2 штуки ми купили на кошти, які зібрав фонд Пелі кен лів, ще 2 нам подарувала одна компанія (SAGA Development). Вона також нам передала тонну дизельного пального.
Це нам допомогло стабілізувати ситуацію, бо якби не теплові гармати, важко передбачити, якими були б наслідки.
Приватні ініціативи також були: одна людина подарувала нам електричний дровокол. А кафе, яке біля Ботсаду, провело благодійний вечір і всі гроші передали нам. Це окремі приклади безкорисливої допомоги. Ми вже не перший рік відчуваємо таку підтримку.
Азалії, бузок і магнолії: чи не втратив Ботсад своїх "візитівок"
– Зазвичай, у такий час в оранжереях Ботсаду уже рясно цвіте азалія. Цьогоріч кияни зможуть помилуватись цими квітами?
– Азалії – це гібриди рододендрона альпійського, вони походять із передгір’я Гімалаїв. Їх теж можна віднести до субтропічних. Ситуація в експозиції азалій, камелій та сукулентних рослин була найскладнішою. У цих оранжереях температура опускалась до 0 градусів.
Рослини пригальмували свої темпи розвитку. Минулі роки у цей час азалії вже були на піку цвітіння, зараз – лише чверть рослин підходить до цієї фази.
Тобто фази істотно зсунулися, по деяких сортах навіть на місяць-півтора. Однак зараз вони перебувають у підготовчому етапі і ми бачимо, що вони скоро зацвітуть.
Серед азалій у нас втрат немає. Ми зробили заміну кількох рослин в експозиції, бо ті дуже загальмувались у розвитку, однак не загинули. Тут важко сказати: це через холод, чи комплекс супутніх факторів.
– "Візитівками" Ботсаду є також магнолії та бузкова алея. Ці рослини не постраждали через морози?
– Я займаюсь оранжерейними рослинами, тому щодо рослин у відкритих ґрунтах можу дати тільки загальну біологічну характеристику ситуації. Останні кілька років зими були теплими – саме такі є нетиповими для нас, а сніжна і морозна зима, як цьогоріч, – це норма для наших кліматичних умов.
Період морозів був тривалий, але сталий, тобто не було відлиг. Саме кількість і тривалість відлиг визначають небезпечність зими. Періоди розмерзання і замерзання є критичним для рослин.
Оскільки цієї зими їх фактично не було, то можна прогнозувати, що рослини нашої зони нормально перенесли морози і сніги.
Ціна збереження колекцій: чи вистачає Ботсаду фінансування і що буде з цінами на вхідні квитки
– Витрати Ботсаду цьогоріч зросли. Чи плануєте підвищувати вартість вхідних квитків, щоб якось це компенсувати?
– Фінансове питання для нас дуже гостре. Зараз ми суттєво відстаємо по показниках, у порівнянні із довоєнними роками.
Ми неприбуткова державна установа. Як науково-дослідний інститут Академії наук України отримуємо основне фінансування за фундаментальні наукові розробки. З цих грошей платимо за комуналку, отримуємо зарплати тощо.
Основний профіль нашого саду – дослідження, які проводимо з колекціями. А просвітницька робота – це додатковий напрямок роботи.
Стараємось підтримувати інтерес до Ботсаду, щоб люди нас регулярно відвідували, а ми могли отримувати додаткове фінансування. Прибутком від квитків можемо закривати деякі наші потреби.
Розуміємо, в якій ситуації опинилась країна і пересічні громадяни, тому стараємось утримати ціну. Найближчим часом не плануємо підвищувати вартість вхідних квитків. Хоч це б суттєво нам допомогло.
– А як загалом у вас із фінансуванням від держави?
– Якщо говорити про фінансування і реальні проблеми Ботсаду, то держава нам дає половину нашого бюджету, а половину – заробляємо самі.
У цьому році у нас надходження від відвідування значно просіло. Це, звісно, нас тривожить, тому думаємо, як заохотити людей приходити в ботанічний сад.
Суми, які надходять на наші благодійні рахунки і фонду, який нами опікується, суттєві, але вони не вирішують глобальних проблем. Ними можна закривати маленькі потреби.
Ці кошти спрямовуємо на дизельні гармати, паливо, виконання дрібних робіт. Це не суттєва частка бюджету нашої установи.
Іноді ми змушені звертатись до благодійників, бо як державна структура ми перед закупівлею якогось обладнання повинні оголошувати тендери, а це спричиняє затримку.
У ситуації, яка склалась цьогоріч з оранжереями, ми не могли зволікати. Намагаємось прорахувати такі моменти, але всього не можна передбачити.
– З якими ще труднощами стикається ботанічний сад Гришка?
– Можу окреслити лише труднощі мого відділу тропічних та субтропічних рослин. Наш оранжерейний комплекс, і фондовий і експозиційний, – це "дитина" радянських часів. Ці споруди проектували за ГОСТами і будівельними нормами СРСР, які зараз вже не чинні.
Зменшити витрати на утримання комплексів, де під склом тисячі квадратних метрів, можна завдяки підвищенню їхньої енергоефективності. Щоб опалювати таку величезну площу, треба застосувати сучасні технології.
Перед тим, як розпочати щось робити, треба організувати енергоаудит комплексу, далі на основі цього зробити технічну експертизу і тільки тоді – документацію щодо підвищення енергоефективності і встановлення альтернативних джерел опалення.
Аудит наших оранжерей ми вже зробили, зараз готуємось до технічної експертизи і складання проекту оптимізації енергоефективності оранжерейних споруд, а далі – його реалізація.
Але навіть на підготовчі етапи треба великі кошти. Ми шукаємо гранти, які б могли нам допомогли, плануємо звертатись до благодійників та бізнесу.