Перше півріччя 2026 року Україна завершила з формальним скороченням дефіциту бюджету. Проте внутрішніх доходів країни катастрофічно не вистачає для покриття воєнних потреб, а левова частка стабільності забезпечується іноземними грантами та кредитами. В колонці для РБК-Україна економіст Богдан Данилишин аналізує, чим загрожує залежність від зовнішніх донорів та якими є реальні перспективи української економіки до кінця року.
Головне:
Перше півріччя 2026 року формально виглядає сильніше за аналогічний період минулого року. Маємо ситуацію, коли доходи державного бюджету сягнули близько 2,52 трлн гривень, видатки – 2,83 трлн гривень, а дефіцит скоротився до 303,2 млрд гривень.
Проте головним чинником поліпшення стали майже 570 млрд гривень міжнародних грантів. Без трансфертів приріст доходів становив би лише 18,3%, а розрахунковий дефіцит – 876,7 млрд гривень.
Отже, бюджетна рівновага залишається не внутрішньою, а значною мірою імпортованою. Сам Мінфін попереджає, що несвоєчасне надходження зовнішньої допомоги може ускладнити фінансування дефіциту та відновлення інфраструктури.
Близько семи з кожних десяти гривень видатків припало на оборону, безпеку, громадський порядок і судову владу. Це неминучий пріоритет воюючої держави, але він звужує ресурс для подальшого відновлення енергетики та інфраструктури, розвитку соціальної сфери.
Ризик посилює майже нульова динаміка капітальних видатків – відкладені ремонти сьогодні означають більші бюджетні потреби завтра. Після червневих змін до бюджету річний ресурс сектору безпеки й оборони збільшено до 4,367 трлн гривень, тому тиск на казну в другому півріччі лише зростатиме.
Ринок ОВДП покриває лише обмежену частину потреб. Станом на 1 серпня 2026 року залучення майже дорівнюють погашенням, тому чисте внутрішнє фінансування залишається незначним.
Водночас державний і гарантований державою борг на кінець червня досяг 9,49 трлн гривень. Його перевага – пільгова структура: 66,4% портфеля припадає на кредити міжнародних партнерів, а середньозважена ставка становить 4,43%.
Однак понад три чверті боргу є зовнішнім, близько 80% номіновано в іноземних валютах або СПЗ. Це робить гривневу вартість зобов’язань чутливою до курсу та політичних рішень донорів.
Навіть за масштабної бюджетної підтримки економічна база зростає повільно. МВФ прогнозує збільшення ВВП 2026 року лише на 1,0–1,6%, НБУ – на 1,8%.
Ніхто крім нас самих нам не допоможе. Потреби у відновленні та реконструкції вже оцінюються у 587,7 млрд доларів. Хоча цей показник не можна прямо порівнювати з поточними бюджетними трансфертами.
Головний ризик полягає не в одномоментній неплатоспроможності, а в тривалій залежності від грантів, пільгових кредитів і воєнного попиту за слабкої приватної інвестиційної активності.
Тому бюджетна стратегія має поєднати гарантоване багаторічне зовнішнє фінансування, детінізацію, кращу податкову адміністрацію, захист продуктивних капітальних видатків і розвиток довшого внутрішнього ринку ОВДП. Інакше нинішня стабільність залишатиметься дорогою паузою, а не основою відновлення.