Боїться більше, ніж Путіна. У ГУР розкрили "страшний сон" Лукашенка

Білорусь втратила військовий суверенітет

За словами Павленка, Білорусь давно втратила свій військовий суверенітет. Особливо це видно, аналізуючи український досвід з минулого.

Наприклад, за угодою про Чорноморський флот РФ у Севастополі спочатку ВМС України вивели до бухти Донузлав, а потім взагалі дозволили розміщення підрозділів ФСБ у Севастополі. Надалі російські спецслужби розгорнули масштабну підривну діяльність.

"Тому наша думка така, що у військовій сфері Білорусь дійсно не має свого суверенітету. Бо є вже довготривалий процес будівництва єдиної держави з росіянами", - сказав генерал.

На користь цієї тези свідчать білорусько-російські навчання, а також те, що на території Білорусі жодних перешкод російським військовим немає. Зокрема, українська розвідка фіксувала поїздки російських військових у цивільній формі з метою вивчення стану доріг, щоб будувати плани швидкого перекидання сил.

"Тим більше після підписання спільних угод, зміни воєнної доктрини і створення спільного угруповання військ - все це давно свідчить про те, що фактично, на жаль, у цій сфері Білорусь втратила суверенітет. Я маю на увазі у сферах військовій і діяльності спецслужб", - додав Павленко.

Що є "страшний сном" для Лукашенка

Як зазначила модераторка форуму, директорка Інституту Національної стійкості та безпеки Рена Марутян, наразі білоруські спецслужби задіяні у спецопераціях проти України.

"Це можуть бути кібероперації та ІПСО. Взагалі наскільки небезпечні ці гібридні виклики для північних регіонів України?", - запитала вона.

За словами Павленка, спецслужби Білорусі повністю підконтрольні росіянам, але значно слабші. Зокрема, спеціалізуються не стільки на атаках, скільки на розвідці в кіберпросторі, в тому числі по Європі і в прикордонні України.

"Загроза є, але йде не від білоруського режиму, а від країни-агресора", - пояснив ексзаступник начальника ГУР.

Попри це у білоруського диктатора Олександра Лукашенка безумовно є слабкі місця. Страшний сон для нього - це примус до участі Білорусі безпосередньо в бойових діях або будь-яких провокаціях.

Тому він намагається створити такі умови, які б постійно доводили Володимиру Путіну, що він корисний для того. Наприклад, у виготовленні ракет, радіоелектроніки, шасі для стратегічних сил або палива. Особливо в умовах українських дипстрайків по ворожих потужностях.

По-друге, Путін воює не за території України або Білорусі, а за побудову правил гри для інших, які дозволять росіянам отримувати економічні зиски, зазначив Ілля Павленко. І навіть у білоруських спецслужб були більше завдання займатися економічними питаннями, щоб просувати свою продукцію на ринки.

Режим Лукашенка зайшов в такі умови, що дуже сильно залежить від імпорту, експорту та інших економічних факторів. І наразі переймає все більше російських практик.

"Тому він у страшному сні бачить, що йому надійдуть якісь завдання починати ескалацію. І заради цього він віддає перевагу розвитку економіки, яка, за оцінками експертів, втратила половину від запланованого зростання на 2026 рік, а це ж тільки початок", - додав Павленко.

Фото з IV Форуму імені Острозьких 2025, Артем Припіснов

Чому Україна не завдає ударів по об'єктах в Білорусі

Попри те, що Білорусь фактично є союзницею РФ в агресивній війні, Україна не завдає ударів по об'єктах на білоруській території. Хоча розвідка визначила усі цілі, вивчила і склала на кожну з них окремий журнал.

"Тут питання в доцільності. Ще за часів СРСР будувалися ракетні дороги з Білорусі до Чернівецької області України. І давати зайвий привід Путіну натиснути на білоруський режим, щоб той оголосив мобілізацію і повноцінно вступив у війну? Це наразі ми вважаємо недоцільним", - пояснив Павленко.

Водночас Лукашенко боїться присутності росіян і мілітаризації, бо суспільство поступово до цього звикає, як свого часу було в українському Криму. І якщо російське втручання буде надмірним, він просто може втратити владу.

"Він робить все заради влади, а не заради допомоги Путіну. Час, звісно, не на нашу користь працює. Росіяни вміють, знають, як це поступово робити, як будувати свою ідентичність, лишати мову. Ми сподіваємося, що демократія, вона рано чи пізно там переможе", - підсумував генерал.