Що відомо про комбрига "Хартії" Оболєнського, якого намагалися вбити

Від бізнесу до військової служби

31 липня президент Володимир Зеленський повідомив, що невідомі намагалися вчинити замах на командира "Хартії" Ігоря Оболєнського. За словами глави держави, нападника та його спільника було затримано, а правоохоронці проводять необхідні слідчі дії.

На тлі цієї події знову виріс інтерес до особистості офіцера. За даними відкритих джерел та біографічної інформації, у квітні 2026 року полковника Національної гвардії України Ігоря Оболєнського було призначено командиром 2-го армійського корпусу.

Оболєнський закінчив Військовий інститут ракетних військ та артилерії імені Богдана Хмельницького у Сумах. Також здобув освіту магістра права та агрономії. До повномасштабної військової кар'єри працював на керівних посадах у приватному секторі.

Воює з 2014 року

Згідно з біографічними даними, після початку російської агресії у 2014 році Оболєнський проходив службу в артилерійській бригаді Збройних сил України та спецпідрозділі "Омега".

Вже 2015 року його призначили командиром 1-го батальйону 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України. У цей період він брав участь у боях за Краматорськ та Слов'янськ.

Після звільнення з військової служби у 2019 році Ігор Оболєнський працював у міжнародній агропромисловій компанії МХП, що спеціалізується на виробництві продуктів харчування, а також українському аграрному холдингу "Агротрейд". За його словами, набутий у бізнесі управлінський досвід він згодом застосував у військовій службі.

Однак, як розповідав сам Оболєнський в інтерв'ю "АрміяInform", ще до початку повномасштабного вторгнення розумів, що велика війна практично неминуча.

Тож незадовго до 24 лютого вивіз сім'ю за кордон, а сам повернувся до України, і після початку повномасштабного вторгнення знову приєднався до захисту країни.

Як з'явилася "Хартія"

За інформацією відкритих джерел, з початком повномасштабної війни Оболєнський очолив добровольче формування територіальної громади "Хартія", на базі якого пізніше було створено 13-ту бригаду оперативного призначення НГУ "Хартія". 2023 року він став командиром бригади.

Підрозділ був сформований у Харкові виключно із добровольців. Воно пройшло бойовий шлях у боях за Харківську область та Бахмут, після чого було переформовано на повноцінну бригаду Національної гвардії.

В інтерв'ю "АрміяInform" Оболєнський пояснював, що назва Хартія символізує добровільне об'єднання людей, які домовилися захищати країну до закінчення війни, а потім повернутися до мирного життя.

Бої на сході та оборона Харківщини

За даними "Української правди", після боїв у Серебрянському лісництві підрозділ перекинули на Харківський напрямок, де він брав участь у відображенні російського наступу.

Оболєнський розповідав, що перекидання зайняло лише кілька годин і проходило під постійними обстрілами. За його словами, саме дії бригади стали одним із факторів, що дозволили зупинити просування російських військ на цій ділянці фронту.

Командир також зазначав, що в роботі активно використовує управлінські підходи, придбані у бізнесі, та впроваджує принципи управління стандартами НАТО.

Що говорить про війну

В інтерв'ю "Українській правді" та іншим українським виданням Оболєнський неодноразово наголошував, що головним ресурсом армії вважає людей та довіру всередині підрозділу. Він також розповідав про впровадження автоматизованих оборонних рішень та використання роботизованих систем на окремих ділянках фронту.

Серед найуспішніших операцій офіцер називав визволення Харківської області та бойові дії на Херсонському напрямку.

Військовий та банкір Андрій Оністрат публічно характеризував Оболєнського як одного з найсильніших організаторів бойової роботи, відзначаючи його поєднання бойового досвіду та управлінських навичок.

Сам Оболєнський також неодноразово наголошував на ролі жінок у сучасних підрозділах, особливо у роботі з безпілотниками та медичному забезпеченні, відзначаючи їхню уважність та дисципліну.

Говорячи про російську армію, командир висловлював думку, що одним із ключових факторів тиску на противника стає усвідомлення затяжного характеру війни та відсутності заявлених раніше результатів.