Бізнес почав виставляти Росії рахунки: перші 9 млрд грн заявлених збитків у RD4U

Від фіксації збитків до рахунків бізнесу і держави

Перші домовленості про створення міжнародного компенсаційного механізму для України зафіксували ще у листопаді 2022 року в резолюції Генасамблеї ООН, зазначила для РБК-Україна голова профільного комітету ВР Олена Шуляк.

Безпосередньо міжнародний Реєстр збитків – Register of Damage for Ukraine (RD4U), що став першим елементом цієї системи, заснували у травні 2023 року під час саміту Ради Європи в Рейк’явіку.

"В Україні запустили єВідновлення, програму компенсації за знищене і пошкоджене житло, кошти якої громадяни можуть витратити або на ремонт житла, або на придбання нового. Але єВідновлення стосується лише житла і термінових виплат, а збитки від агресії РФ набагато масштабніші. І матеріальні, і моральні. Був потрібен набагато складніший і ширший механізм – міжнародний", – пояснила Шуляк.

За словами Олени Шуляк, на кінець квітня 2026 року до RD4U надійшло майже 150 тис. заяв у 21 відкритій категорії.

Потерпілі подають запити як щодо матеріальних втрат, так і щодо нематеріальних збитків – смерті близьких, вимушеного переміщення чи сексуального насильства. Хоча загалом заплановано 44 категорії, донедавна право на подання мали лише фізичні особи.

Голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)

RD4U розпочав роботу з наймасовішої категорії – пошкодженого або зруйнованого житла громадян. Згодом перелік розширили, додавши заяви про втрату майна на окупованих територіях, вимушене переміщення, нематеріальну шкоду та збитки ФОПів. Наразі реєстр поступово охоплює дедалі більше видів втрат, яких зазнали українці через війну.

Однак, за словами Шуляк, відкриття категорій для юридичних осіб і держави це якісно інший етап. Саме тому 29 квітня 2026 року в екосистемі відкритих до подання категорій RD4U додалися ще пʼять: для юридичних осіб, держави та місцевого самоврядування: B1.1, B1.2, C1.1, C1.2, C3.1.

Категорія C3 дає бізнесу змогу задекларувати не лише фізичні пошкодження, а й втрачені доходи. За перший тиждень роботи механізму юридичні особи вже заявили про збитки на 9 млрд гривень, проте ця сума лише початок.

Олена Шуляк зазначила: "Бізнес може фіксувати збитки від втрати контролю над активами або неможливості їх використання – це дозволяє врахувати реальні економічні втрати, а не лише вартість цегли".

Завдяки такому підходу міжнародний реєстр зможе сформувати повну картину руйнувань української промисловості та торгівлі.

Чому бізнес давно чекав на такий механізм

Запит на фіксацію воєнних збитків бізнесу з’явився ще на початку повномасштабної війни, адже підприємцям важливо задокументувати втрати за міжнародними стандартами. Хоча RD4U не замінює внутрішню державну підтримку, він створює доказову базу для майбутніх виплат.

Олена Шуляк підкреслила: "Прямі виплати за всі зруйновані підприємства – надто велике навантаження для бюджету, який фінансує оборону. Тому ми працюємо над законопроєктом "Про основні засади відновлення", щоб допомагати бізнесу через преференції та спеціальні умови".

Таким чином, поки Україна шукає внутрішні інструменти допомоги, Реєстр дозволяє бізнесу офіційно виставити рахунок агресору на міжнародному рівні.

Заяви буде подавати і держава

Держава та громади тепер також можуть подавати заяви до RD4U через спеціально відкриті категорії. Це дозволяє документувати збитки, завдані критичній та некритичній інфраструктурі – енергетичним мережам, мостам, водогонам та соціальним об’єктам, що є власністю державних або комунальних установ.

Олена Шуляк пояснила: "Руйнування електростанцій, мостів, лікарень чи шкіл – це не просто пошкодження об’єкта, а удар по здатності громад надавати послуги та публічній суб’єктності держави загалом".

Фіксація руйнувань публічних активів у Реєстрі є ключовим кроком для майбутнього відновлення систем життєзабезпечення всієї країни.

Що відбуватиметься після подання даних

Внесення даних до Реєстру не означає автоматичного отримання коштів, оскільки RD4U лише збирає та класифікує докази. Наступним етапом стане запуск Міжнародної компенсаційної комісії, яка безпосередньо розглядатиме заяви та визначатиме суми відшкодувань.

Олена Шуляк наголосила: "Комісія запрацює не одразу – для цього Конвенцію мають ратифікувати щонайменше 25 держав. Після її створення дані з Реєстру передадуть Комісії, яка й ухвалюватиме рішення про компенсації".

Для реальних виплат знадобиться ще один елемент – компенсаційний фонд. Саме він стане фінансовим джерелом для виконання рішень Комісії, яка сама по собі лише встановлює право на виплату та її розмір.

Постраждалий бізенс в Харкові (фото: Getty Images)

Де візьмуть кошти?

Хоча за збитки має платити сама Росія, чекати на добровільні виплати найближчим часом не варто. Тому міжнародні партнери шукають альтернативні способи наповнення компенсаційного фонду, зазначає Олена Шуляк.

Нардеп пояснила: "Агресор несе відповідальність за шкоду Україні, але перетворити її на реальні гроші – складне практичне завдання. Оскільки добровільних виплат від РФ не буде, партнери обговорюють інші фінансові рішення".

Серед ключових варіантів – використання доходів від заморожених російських активів та створення кредитних механізмів під їхню заставу. Також розглядаються внески учасників механізму, що дозволять розпочати виплати ще до остаточного політичного врегулювання питання репарацій.

Міжнародний досвід. Що має врахувати Україна

Найближчим історичним аналогом для України є Комісія ООН після війни в Кувейті, яка виплатила понад 52 млрд доларів. Також важливим є досвід комісій Еритреї – Ефіопії та виплат Німеччини жертвам нацизму, що демонструють важливість чітких стандартів доказування та визнання відповідальності агресора.

"Досвід Кувейту показує, що міжнародна комісія може бути реальною процедурою, яка роками обробляє масиви заяв і забезпечує виплати. Водночас це свідчить про складність процесу: такі механізми потребують стабільного фінансування та довіри до процедури", – підкреслила Олена Шуляк.

З цих прикладів Україна, за її словами, має винести чотири головні уроки: інституційна міцність механізму, прозорі правила оцінки шкоди, готовність до мільйонів заяв та паралельна підготовка джерел фінансування ще до ухвалення фінальних рішень.