Більше не друзі? Як Трамп змінює стратегію США і чим це загрожує Європі

Головне:

• У чому була суть критики Трампа щодо Європи під час його першої каденції?
• Чим ознаменувався і шокував європейців другий термін Трампа?
• Про що нова стратегія національної безпеки США?
• Чи справді Штати планують припинити співпрацю з Європою у сфері безпеки?
• Як із цим пов'язаний переговорний процес про закінчення російсько-української війни?

З приходом Дональда Трампа політика адміністрації США щодо Європи помітно змінилася. Якщо раніше Штати вважалися європейським партнером номер один, то останніми місяцями ознак цього дедалі менше і менше.

Трамп критикував Європу і раніше. Ще під час свого першого президентського терміну американський лідер заявляв, що європейські країни "паразитують" на США у безпековій сфері, називав НАТО "слабким", і висловлював своє невдоволення кількістю грошей, які Європа витрачає на оборону.

Коли Трамп виграв вибори вдруге, стало зрозуміло, що його ставлення до Європи не змінилося. Він продовжив лаяти європейців за безтурботний підхід до оборонної промисловості, наголошував, що "за безпеку треба платити", а Північноатлантичний альянс, як і раніше, в його очах залишався "слабким".

Однак ситуація у світі під час двох каденцій Трампа різко змінилася. За часів повномасштабної російської агресії проти України та російських провокацій проти Євросоюзу заяви американського президента сприймаються вже не як абстрактна геополітика, а як пряма загроза європейській безпеці.

Грізний Трамп

Сполучені Штати завжди вважалися головним стратегічним партнером Європи. Вони декларували спільні цінності, ключова серед яких - демократія і світовий порядок, заснований на правилах.

Усе змінилося, коли господарем Білого дому, особливо вдруге, став Дональд Трамп. Його підхід до ведення справ разюче відрізнявся від європейського. Трамп, який звик говорити мовою бізнесу та угод, відкрито шукав лише вигоду від партнерства з європейцями. І оскільки йому здавалося, що для ЄС дружба з Америкою вигідніша, ніж самим американцям, діалог відразу не задався.

Генеральна лінія критики Європи з боку Трампа - витрати на оборону. Під час своєї першої каденції американський президент не раз заявляв, що європейські країни нехтують цим питанням, доки США забезпечує їхню безпеку.

Тож ще до перемоги Трампа очікування у європейських лідерів були доволі песимістичними. Ґрунтуючись на попередньому досвіді, вони розуміли, що на їхні голови знову обрушиться критика від нового президента США. І вона не змусила себе довго чекати.

Після приходу в Білий дім Трамп фактично одразу ж поставив під сумнів перспективи європейської самостійності, скаржився на міграційну політику тощо. Звичайно ж, не забув згадати про те, що Штати продовжують односторонньо вкладатися в європейську безпеку.

Потім до лідера підключилися і члени його команди. Спочатку перед європейською публікою в Брюсселі виступив міністр оборони США Піт Хегсет. Він прямо заявив, що Штати більше не будуть гарантом європейської безпеки. Справжнім шоком став виступ віцепрезидента Джей Ді Венса на Мюнхенській конференції безпеки. Головна теза - тепер цінності США відрізняються від європейських.

Дональд Трамп (фото: Getty Images)

"Політика Європи щодо боротьби з пропагандою і дезінформацією обмежує свободу слова і показує, що зараз немає підстав говорити про спільне бачення демократії на двох берегах Атлантики", - сказав Джей Ді Венс приголомшеним європейцям.

Тоді виступ американського віце-президента став головною темою в кулуарах Мюнхенської конференції. Європейська публіка ще довго відходила від шоку і не могла підібрати слова.

"Ранок неділі, а в мене відчуття, що ми на панелі психіатрів. Намагаємося заспокоїтися, вгамувати емоції, намагаємося сказати, що ми не такі вже й погані і робимо все, що можемо. Але, на жаль, це проблема і, можливо, це частина європейської культури - ми весь час намагаємося рефлексувати", - сказав на одній із панельних дискусій президент Латвії Едгарс Рінкевичс.

Після розгромного виступу Ді Венса європейці зробили кілька відчайдушних спроб налагодити відносини з новою адміністрацією США. Прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер і президент Франції Еммануель Макрон наводили мости зі Штатами - розмовляли з Трампом, запрошували його до себе, приїжджали до США й активно використовували стратегію "charm-offensive" у спробах зачарувати американського лідера.

Однак особливих успіхів на цьому терені несподівано домігся президент Фінляндії Александр Стубб. Одного разу він провів із Трампом близько п'яти годин у Мар-а-Лаго (Флорида - ред.) за грою в гольф і політичними бесідами. У такий спосіб Стубб навіть домігся місця за столом, де президент США обговорював мирне врегулювання російсько-української війни поряд із лідерами найбільших європейських країн.

Трамп і Кір Стармер (фото: Getty Images)

У якийсь період градус критики з боку Вашингтона Європі вдалося знизити, але основна лінія Трампа залишилася незмінною. Він продовжував продавлювати питання про концепцію безпеки, "парасольку" від США і підвищення європейських витрат на оборону.

У підсумку йому вдалося домогтися обіцянки від Європи витрачати вже 5% від свого ВВП на безпеку й оборону. Крім того, США скоротили кількість своїх військ у Румунії та на східному фланзі НАТО. Таке рішення Штатів лише підтвердило побоювання Європи про те, що тепер про свою оборону їй доведеться думати самостійно.

Нова хвиля невдоволення

Під кінець року Україна з Росією під натиском США зайшли на чергове коло переговорів. Всупереч бажанню Трампа швидко вирішити це питання і повісити собі ще одну медаль за "завершення війни", процес знову затягнувся. У Кремлі знову висунули територіальні вимоги, а Україна очікувано з ними не погодилася.

Крім того, Трамп в останньому інтерв'ю Politico ще більше, ніж раніше, "пройшовся" Європою.

Трамп розкритикував європейський підхід до політики міграції, згадав про те, що НАТО називає його "татком", посумував через те, що Париж і Лондон змінилися до невпізнання. Завершив він це все словами про те, що деякі країни в Європі незабаром стануть не життєздатними, а багато європейських лідерів "дурні".

За кілька днів до цього США виступили з оновленою Стратегією національної безпеки. В її основі лежить намір Вашингтона відокремитися від зовнішніх глобальних конфліктів і зосередитися на своїй країні. Це, загалом, підпадає під головне гасло Трампа на виборах "Зробимо Америку великою знову" (Make America Great Again). Але в самій стратегії Штати фактично відмовляються від традиційного формату зовнішньої політики, і Європи це стосується насамперед.

Трамп з європейськими лідерами (фото: Getty Images)

"Після закінчення холодної війни американська зовнішньополітична еліта переконала себе, що постійне панування Америки в усьому світі відповідає найкращим інтересам нашої країни. Однак справи інших країн стосуються нас тільки тоді, коли їхні дії безпосередньо загрожують нашим інтересам", - йдеться у вступі.

Також у стратегії йдеться про те, що Європа "стикається з перспективою руйнування цивілізації", а деякі європейські країни "будуть невпізнанними за 20 років або менше".

"Те, що пропонує Трамп, це, по суті, авторитарна, антидемократична модель. Водночас він критикує Європу нібито за відхилення від стандартів демократії. Причому всередині США він сам порушує ці стандарти", - зазначив політолог Володимир Фесенко в коментарі РБК-Україна.

Крім того, частину стратегії присвятили війні Росії з Україною. Вашингтон бажає відновити стабільність у Європі, а для цього необхідно якнайшвидше врегулювати конфлікт і припинити бойові дії. З огляду на спроби США продавити територіальні поступки, можна припустити, яким "якнайшвидшим чином" Штати хочуть припинити війну.

На цьому тлі інформація про те, що Трамп нібито хоче створити альтернативу Великій сімці разом із Росією та Китаєм, уже не виглядає абсолютно нереалістичною.

Нова стратегія від США стала ще одним одкровенням для Європи. Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц заявив, що документ містить частини, які є неприйнятними з європейської точки зору. Також він зазначив, що Європа має стати більш незалежною.

У Єврокомісії, реагуючи на Стратегію, зазначили, що "рішення, що стосуються Євросоюзу, ухвалює Євросоюз для Євросоюзу, включно з питаннями нашої регуляторної автономії, захисту свободи слова та міжнародного порядку, заснованого на правилах". Тобто, тактовно вказали Трампу, що самі вирішуватимуть, чи правильна у Європи демократія.

Хвиля критики від Трампа і нові підходи США у сфері зовнішньої політики вкотре порушили в Європі питання, чи може Америка в принципі закрити цю "парасольку безпеки" над континентом. Особливо це питання актуальне з огляду на дії Росії у війні з Україною, періодичні погрози з боку Москви і досить лояльне ставлення Трампа до Путіна.

Трамп і Володимир Путін (фото: Getty Images)

Експерти зазначають, що поки що говорити про повне припинення співпраці Штатів з Європою зарано. Як і про вихід Вашингтона з НАТО. Але в словах Трампа все ж є здоровий глузд - тривалий час Європа справді нехтувала питаннями безпеки.

"Це очевидно. І не тільки з точки зору ядерної зброї, ракетної зброї. Навіть конвенційна зброя, звичайні збройні сили, там теж в основі були Сполучені Штати. Європейці скоротили свої оборонні витрати. У цьому сенсі, критика Трампа може мати навіть позитивні наслідки. Європейці почали розуміти, що за власну оборону, за власну державу потрібно відповідати самим", - зазначив Фесенко.

Але зміна пріоритетів Америки, яка завжди виступала в ролі "світового арбітра" може мати свої наслідки. І, треба сказати, вже має. Трамп продовжує лояльно ставитися до вимог Кремля і, схоже, більше готовий тиснути на Україну, ніж на Росію. Цей підхід може підірвати авторитет НАТО, який і так останнім часом не на висоті, через мляву реакцію на російські провокації.

"Мало того, що глобальний поліцейський знімає з себе зірку шерифа, він ще починає домовлятися з гангстерами. Ось у цьому є небезпека для НАТО. Це був інструмент впливу Сполучених Штатів у глобальній політиці. І Трамп зараз справді може сам зруйнувати цей інструмент", - зазначає Фесенко.

Такі настрої адміністрації США не можуть благотворно впливати на її відносини з Європою. Ба більше - Трампа вочевидь злить, що європейські лідери більше підтримують український підхід до закінчення війни і не готові тиснути на Зеленського разом із ним. За інформацією Wall Street Journal, американський президент уже встиг висловити своє обурення Європі в цьому питанні.

Але поки що схоже на те, що і вербальну агресію Трампа, і стратегію нацбезпеки адміністрація США більше використовують як інструмент тиску на Європу. Незважаючи на публічні заяви про те, що справи в Америці Трампу важливіші, ніж за її межами, йому подобається роль того самого "татуся". Він хоче, щоб його слухали, питали поради і підкорялися його рішенням. Крім того, Європа дратує Трампа тим, що в неї немає одного лідера.

"У мене склалося враження, коли у Трампа в гостях були Зеленський і європейські лідери, що йому не дуже комфортно, коли так багато людей. Він комфортно почувається, коли один лідер. І ясно, що він відповідає за все. Ось як Путін, наприклад", - сказав РБК-Україна голова "Інституту американістики" Владислав Фарапонов.

Експерт також зазначає, що не бачить якихось ознак того, що США насправді мають намір припиняти співробітництво з Європою в будь-якій сфері. Але своїми діями вони підкреслюють, чого б хотіли від Європи, нагадують їй про те, що говорили неодноразово: якщо потребуєте наших послуг - платіть.

***

Сьогоднішнє загострення у відносинах між США і Європою багато хто вже встиг охрестити "європейською екзистенціальною кризою". Насправді ж у європейців з'явився шанс проявити самостійність і побудувати, нарешті, ВПК, який не залежатиме від мінливої політики Штатів.

Парадокс нинішніх претензій США до Європи полягає в тому, що її звинувачують у нехтуванні демократією і чекають самостійних рішень, але не хочуть бачити її окремим гравцем у переговорному процесі. Трамп чітко дає зрозуміти - або ви дотримуєтеся моєї позиції, або не заважайте.

У Європи ж є два варіанти - залишитися на боці України, але погіршити відносини зі США. Чи допомогти Штатам натиснути на Київ і поставити під сумнів авторитет тих самих інститутів, які вони вибудовували десятиліттями. Але в будь-якому разі, європейцям розумніше готуватися до того, що вперше за останні 80 років вони залишаться без американського "старшого брата".

Під час написання матеріалу використовувалися коментарі політолога Володимира Фесенка, голови "Інституту американістики" Владислава Фарапонова, текст Стратегії національної безпеки США, а також інформація з відкритих джерел.