Арсенал Європи. Чи може Україна знайти заміну американській зброї і як допоможе ЄС
Після припинення військової допомоги від США, очевидний спосіб її замінити – збільшити власне виробництво в Україні та Європі. Як це відбувається вже зараз, чим вигідна "данська модель" та які перспективи співпраці українського ВПК з європейцями – читайте в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.
Зміст:
Конфронтація між Україною і США вийшла на новий рівень. Після сварки президента України Володимира Зеленського та його американського візаві Дональда Трампа США зупинили військову допомогу Україні. Це продовження стратегії Трампа щодо примусу України до переговорів на неприйнятних умовах. І в політичній площині відповідь на цей виклик ще належить знайти.
Разом з тим, мова, очевидно, йде не про весь обсяг допомоги. "Навіть Трамп не здатен повністю зупинити всю допомогу, тому що по деяких (програмах) є рішення Конгресу. Що б не ухвалював Трамп, ця допомога буде продовжувати надаватися, тому що невиконання цих рішень буде порушенням закону", – сказав РБК-Україна керівник аналітичного напряму мережі АНТС Ілля Несходовський.
Перш за все, йдеться про великий пакет допомоги Україні на понад 60 мільярдів доларів, виділений у квітні 2024 минулого року. Згідно з відкритими даними, невитраченими з цієї суми залишається близько третини. Та в будь-якому випадку, рішення Трампа робить актуальним давно наболіле питання – як компенсувати постачання військової допомоги від США.
Україна має запас міцності приблизно на півроку навіть без системної підтримки США, заявив народний депутат, член оборонного комітету Верховної Ради Федір Веніславський у коментарі РБК-Україна. Однак ситуація значно ускладниться, тому нині ведеться робота над пошуком альтернативних джерел критично важливого озброєння.
"Зараз всі працюють – і команда президента, і Верховна рада, і наш комітет – над тим, щоб розглянути варіанти компенсації цієї кількості і якості озброєння, яке США можуть припинити чи вже припинили нам надавати", – сказав Веніславський.
Хоча деякі види озброєння, зокрема системи протиповітряної оборони та високоточні РСЗВ великої дальності, можуть поставити лише США, більшість необхідної зброї Україна та Європа могла б виробляти сама.
Однак проблема в обсягах. Як писало РБК-Україна, Європа залишається "сплячим гігантом", який тільки-но пробуджується. Оборонні бюджети ростуть, але не вистачає потужностей для масового виробництва зброї. Як вихід з цієї ситуації вже зараз втілюються у життя кілька механізмів, аби допомогти Україні закрити поточні потреби, а в перспективі допомогти самій Європі.
"Данська" модель закупівель
На четвертому році війни склалася дивна ситуація. В Україні кількість виробників зброї зросла лавиноподібно, зокрема, приватних. В силу цілої низки причин вони набагато швидше змогли розгорнути виробничі потужності, ніж європейські компанії. Однак залишаються проблеми із замовленнями.
За даними асоціації "Технологічні сили України", у 2024 році приватні оборонні компанії були спроможні виготовити понад 2,7 мільйона одиниць зброї, але на замовлення держави та благодійних фондів виготовили лише понад 1 мільйон. Це складає лише 37% від загальних можливостей. Ситуацію ускладнює і заборона на експорт зброї з України. Тож більшість потужностей де-факто простоює.
Як повідомили РБК-Україна в Мінстратегпромі, в короткостроковій перспективі приносить деякі результати глобальний фандрейзинговий проект ZBROYARI.
"Український ОПК вже спроможний: є виробничі майданчики, є обладнання, є технології які працюють, є інженери. Те, що гостро необхідно прямо зараз – це кошти", – йдеться у відповіді Мінстратегпрому на запит видання.
Проект передбачає, що європейські партнери почали закуповувати зброю для України напряму в українських виробників. Першою це зробила Данія. У квітні 2024 року країна виділила близько 28,5 мільйонів доларів. Згодом до "данської" моделі приєдналися інші країни, зокрема Нідерланди, Швеція, Норвегія, Канада та країни Балтії.
Через "данську модель" профінансовано виробництво критично важливого озброєння, зокрема самохідних артилерійських установок „Богдана“. Загалом, закупівлі фокусуються на тому, що може бути швидко вироблено і застосовано на фронті – дрони та артилерія. Перевагу надають техніці, яка повністю або переважно виробляється в Україні, щоб економічний ефект був максимальним.
"Це свого роду "експорт", але з тією різницею, що зброя залишається в Україні, а ми отримуємо кошти на розвиток", – сказав РБК-Україна керівник сектору "Оборонна політика" Офісу ефективного регулювання BRDO Тарас Ємчура.
Як працює "данська" модель
"Для здійснення фінансування сторони погоджують перелік озброєнь та суму фінансування на основі наданих українською стороною пропозицій, які визначаються на основі потреб Сил безпеки і оборони України та спроможностей українських зброярів", – пояснили виданню принцип роботи "данської моделі" в Мінстратпромі.
Протягом 2024 року за “данською моделлю” було використано більш ніж 500 мільйонів доларів, із загальної суми 1,5 мільярда, повідомили в міністерстві. Нині ведеться робота щодо потенційного розширення можливостей цієї моделі.
"Данська модель" на сьогодні – це працюючий і досить ефективний механізм допомоги", – підтвердили РБК-Україна в компанії "Українська бронетехніка", що виробляє бронеавтомобілі, дрони, боєприпаси та іншу техніку.
Вона реалізується в двох форматах, залежно від джерела фінансування.
Перший формат передбачає, що кошти на закупівлю зброї збираються нашими партнерами – Данією, Норвегією та іншими країнами. Другий формат – закупівлі зброї здійснюються за прибутки від заморожених російських активів.У кожного з форматів є свої особливості.
"До прикладу, за кошти, які ми отримуємо від заморожених російських активів, можна фінансувати продукцію, яка постачається з квітня по жовтень. Класична "данська модель", коли гроші збираються країнами, не має таких обмежень", – повідомили у компанії.
Пряме фінансування в даному випадку – це можливість нашим європейським партнерам визначати тип продукції, який контрактується, та фінансувати його закупівлю у визначеній кількості. Але контракт з виробником укладає Міністерство оборони чи Агенція оборонних закупівель (АОЗ), які й визначають пріоритетну потребу. Західні партнери фінансують цей контракт. І, звісно, кошти, які перераховуються під таке контрактування до бюджету МО чи АОЗ, не можна витрачати на інші потреби.
"По цій моделі можуть працювати абсолютно всі. І це дуже добре, бо це шалена економія в тому числі для наших партнерів. Вартість, наприклад, нашої "Богдани" порівняно з тим, що постачається Францією – відрізняється в рази", – сказав РБК-Україна Ілля Несходовський.
За його словами, це вирішує проблему довгострокового оборонного планування у Європі, коли оборонні компанії непевні у довгострокових контрактах і неохоче відкривають нові виробничі лінії.
"Якщо для збільшення виробництва потрібно зробити ще одну виробничу лінію, то це означатиме, що компанія має бути проінвестована і потім забезпечена замовленнями не лише на цей рік. Щоб окупити цю робочу лінію, потрібно 5-7 років. І якщо ви вважаєте, що у вас буде потреба, наприклад, у снарядах на 5-7 років, то краще замовити у себе. Але якщо вам потрібно зараз терміново закрити потреби, то краще купити в українських виробників," – пояснив експерт.
Що важливо, таким чином закладаються підвалини співпраці на майбутнє. "Далі можуть з’являтися гібридні формати: тристоронні договори, де частина продукції йде країні-партнеру, а решта – Силам оборони України; або спільні підприємства, що допоможуть виробляти компоненти в різних юрисдикціях і знижувати ризики", – зазначив у коментарі виданню Тарас Ємчура.
Також перспективними є трансфер технологій і ліцензійне виробництво української зброї в інших країнах, аби захистити виробництво від "прильотів", а також постачати європейським країнам зброю. Звісно, вже після закінчення війни.
Яка українська зброя цікава Європі
Сили оборони України мають найбільший у Європі досвід роботи із новітніми оборонними технологіями в усіх аспектах бойових дій. Це визнають на найвищому рівні у Євросоюзі.
"Українська оборонна промисловість продемонструвала надзвичайні можливості адаптації до нових потреб. Це особливо очевидно в сферах безпілотних систем, включаючи повітряні, наземні та морські дрони. Наприклад, кількість БПЛА, наземних та надводних дронів, що виробляються та використовуються щороку в Україні, ймовірно, вища, ніж у всіх країнах ЄС разом узятих, що дає їм величезний досвід масового ефекту", – йдеться у відповіді Єврокомісії на запит РБК-Україна.
Крім того, засоби радіоелектронної боротьби, що підтримують безпілотні системи та заходи протидії їм, особливо БПЛА, створюють надзвичайно цінну комбінацію знань для будь-яких збройних сил.
Як зазначають у Єврокомісії, це унікальний досвід, який набуває український ОПК. "ЄС подбає про те, щоб українська промисловість могла спиратися на їхній досвід і стане повноправним учасником європейської промислової бази в цій галузі", – повідомили у Єврокомісії.
САУ "Богдана" (фото: facebok/kostenko.roman)
Імовірно, найбільший потенціал – у сфері цифрових технологій та бойового штучного інтелекту, вважає Ємчура.
"На мою думку, вигода для ЄС очевидна: перевірені бойовою практикою рішення та унікальні українські розробки. Натомість нам це дає доступ до їхніх ресурсів, обміну технологіями та інтеграцію у ланцюжки постачання. Такий сценарій цілком узгоджується з європейською стратегією посилення оборонних спроможностей", – зазначив експерт.
Разом з тим, більшість європейських країн вимагають сертифікації зброї відповідно до технічних вимог та стандартів НАТО. Крім того, західні виробники, такі як Франція чи Німеччина, можуть чинити опір просуванню української зброї на європейський ринок. Тож надалі для України важливо розвивати оборонне співробітництво з конкретними компаніями.
Спільні підприємства з ЄС
Ще один напрямок, де Україна та Європа можуть взаємно посилити один одного – створення спільних оборонних підприємств (СП). Наразі лідером лідером в цьому напрямку є Німеччина, повідомили виданню в Містратпромі.
Декілька прикладів такої співпраці:
-
АТ "Українська оборонна промисловість" та німецький концерн "Rheinmetall" утворили спільне підприємство, яке займається ремонтом німецьких БМП. В червні минулого року розпочав роботу перший цех з ремонту і виробництва бронетехніки в рамках створеного СП.
-
Німецька компанія Flensburger Fahrzeugbau Gesellschaft будує в Україні сервісний центр бронетехніки разом з українським виробником військової техніки.
-
Компанія KMW (KNDS Deutschland) створила СП з українською компанією для обслуговування і ремонту своєї військової техніки. Перші зразки цієї техніки з’явилися в Україні ще в 2022 році.
Але інші країни також проявляють активність. Норвезька Kongsberg Defence & Aerospace, яка виготовляє ЗРК NASAMS наразі створює компанію, аби виробляти ракети для своїх комплексів.
Французька Thales планує створити СП спільно з "Укроборонпромом", яке буде займатися розвитком інноваційних технологій для посилення ППО, радарних систем та РЕБ.
"Українська бронетехніка" ще до повномасштабного вторгнення мала спільні проекти. У 2023 році разом із західними партнерами у кількох країнах НАТО було запущено виробництво боєприпасів. У 2024 році компанія уклала договір з чеським холдингом Czechoslovak Group про спільне виробництво снарядів натівських калібрів.
Виробництво боєприпасів буде розгорнуто в Україні на нових потужностях, які вже частково введені в експлуатацію. Мова йде про виробництво та постачання близько 100 тисяч боєприпасів поточного року, а також понад 300 тисяч – у 2026 році.
Також є проекти, про які не можна говорити публічно з огляду на безпекові ризики, а також умови партнерів.
Спільні підприємства починають працювати як ремонтні хаби, однак це лише перший етап, кажуть у Мінстратегпромі. Надалі вони перейдуть до виробництва готової продукції. Крім того, українські виробники отримують доступ до технологій компаній-партнерів. У довгій перспективі це посилює зв’язки між українською та європейською оборонними галузями промисловості, а також між українськими виробниками та урядами країн-партнерів.
"Після нашої перемоги Україна матиме потужний ОПК з великим обсягом виробництва – відповідно, їм потрібні будуть покупці. Зараз налагоджуються необхідні для цього партнерські зв’язки. Партнери звикають купувати українське озброєння, перевірене на реальному полі бою та модифіковане відповідно до його вимог", – повідомили РБК-Україна в міністерстві.
Окремо варто виділити інтерес до приватного сектору української оборонки, з яким часто простіше працювати. До того ж він гнучкіший і краще адаптується до змін, порівняно з державними підприємствами.
"Приватні виробники є лідерами на ринку безпілотників, РЕБу, бронеавтомобілів тощо. Вони масштабуються, запускають нові виробничі лінії і освоюють нові компетенції", – сказали виданню в "Українській бронетехніці".
Кожен гравець перед тим як вийти на ринок, збирає інформацію, аналізує ризики, шукає партнерів, які б мали потрібні виробничі спроможності. І якщо приватний виробник відповідає запиту – він цілком може стати таким партнером щодо спільного виробництва.
Всі ці механізми вже зараз працюють на практиці. Проблема переважно у коштах для замовлень. А з цим не завжди все добре. 4 березня Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн презентувала довгостроковий план переозброєння ЄС з бюджетом у 800 мільярдів євро. Серед іншого, передбачається залучення 150 мільярдів євро кредитів на ППО в межах ЄС та виробництво зброї для України.
За даними Politico, у плані фон дер Ляйєн мав бути пункт і про нову військову допомогу Україні на 20 мільярдів євро, однак проти виступила Угорщина, наклавши вето. Подальше обговорення допомоги Україні очікується на саміті Євросоюзу 6 березня.
В цілому ж, низка спільних проектів України та ЄС можуть значно зменшити негативний ефект від обмежень, запроваджених Трампом. А це у свою чергу дає Україні більше простору у переговорах.
При написанні матеріалу використовувались відповіді на запит РБК-Україна Єврокомісії, Міністерства стратегічних галузей промисловості України, компанії "Українська бронетехніка", коментарі Федора Веніславського, Тараса Ємчури та Іллі Несходовського, публікації Politico, Bloomberg, Reuters.