3D-принтер надрукував цілий гардероб: ентузіаст перевірив технологію
3D-друк текстилю все ще має обмеження (скриншот: YouTube-канал Matthew Trahan)
Популярний американський технологічний блогер Меттью Треген реалізував масштабний експеримент із виготовлення повноцінного комплекту одягу та аксесуарів за допомогою тривимірного друку.
Про це інформує РБК-Україна з посиланням на Gizmodo.
Для створення повного гардероба Треген розробив перелік із 10 найменувань, до якого увійшли сорочка, шорти, взуття, шкарпетки, ремінь, капелюх, гаманець, сумка, краватка та окуляри.
Аналіз фінансових і часових витрат продемонстрував суттєву різницю між ціною сировини та вартістю необхідного інструментарію.
Основні параметри проєкту:
Етап цифрового моделювання зайняв 33 години, а весь час роботи друкарських пристроїв становив 560 годин.
Прямі витрати на сировину (термопластичний філамент) склали близько 100 доларів.
Для виготовлення габаритних елементів одягу знадобився сучасний принтер Prusa Core 1L, роздрібна вартість якого становить 1 999 доларів.
Технічні обмеження та практичне застосування
З інженерної точки зору експеримент продемонстрував неоднорідні результати. Найбільш успішним елементом визнано концептуальне взуття Waveform, створене за ліцензійними схемами дизайнера Стівена Дранкса - воно отримало високу оцінку експертів за ергономіку та міцність.
Також вдалою виявилася сорочка, де використали гнучку структуру з гексагональним візерунком.
Водночас виготовлення нижньої частини одягу виявило ключові недоліки домашнього 3D-виробництва.
Через відсутність у автора професійних навичок конструювання лекал та специфіку поведінки пластику, готові шорти виявилися занадто жорсткими та непридатними для повсякденного використання.
Усі технічні моделі та креслення цього проєкту автор опублікував у відкритому доступі на платформі MakerWorld для подальшого аналізу спільнотою інженерів.
Фахівці зазначають, що за останні 10 років технології зробили значний крок уперед - якщо у 2015 році на профільному конкурсі Project Runway дизайнери могли створювати лише тверді елементи декору, то сьогодні домашні пристрої здатні формувати повноцінні гнучкі структури.
Проте на поточному етапі розвитку технологія не може вважатися повноцінною заміною традиційній швейній індустрії та класичному текстильному обладнанню.
