12 років без статусу. Як "вічні" провадження стають пасткою для майна

Яскравим прикладом є справа №42014000000001262, яка тягнеться ще з 2014 року під прапором "боротьби з режимом Януковича". Попри відсутність доказів та встановлену в Нідерландах фальсифікацію даних, майно європейських фондів залишається під арештом.

Чому "вічні" справи вигідні системі, як маніпуляції з санкційними списками ввели в оману іноземні уряди та чим загрожує Україні позов до ЄСПЛ на 250 млн євро – читайте далі.

Механізм "вічних" проваджень

Проблема справи №42014000000001262 полягає у повній відсутності процесуальної логіки: за 12 років розслідування жодна особа не отримала статус підозрюваного, а компаніям-власникам майна не надано жодного процесуального статусу.

У цьому випадку під удар потрапили активи, що належить нідерландським інвестиційним фондам Stichting Administratiekantoor LVV, Stichting Global Investment та Stichting Vanco Holding. Це майно опинилося у "замороженому" стані, що унеможливлює користування ним Фондами.

Формально окремі ЗМІ та представники правоохоронних органів представляють цю ситуацію як частину "боротьби з режимом Януковича" та "переслідування підсанкційних осіб". Водночас дана справа (і подібні їй) характеризується багаторічною правовою невизначеністю. А довготривале кримінальне провадження без суттєвого прогресу стає схожим на інструмент тиску й шантажу.

За цей період в Україні змінилися політичні влади, уряди та керівники Генеральної прокуратури, країна пережила повномасштабне вторгнення РФ, але кримінальне провадження все ще існує, арешти поновлюються, а відповідальність за відсутність результатів розслідування – відсутня.

Варто зазначити, що вище згадана справа була зареєстрована у 2014-2015 роках, коли значна кількість проваджень відкривалися саме в контексті очищення влади та люстрацій та інколи могли базуватися на суб’єктивних припущеннях щодо того, що кінцевий бенефіціар тієї чи іншої компанії пов'язаний з людьми Януковича.

Наразі, у 2026 році, ця початкова мотивація втратила актуальність. І основна проблема полягає у тривалій відсутності процесуальної визначеності.

Вище згадані Фонди, активи яких перебувають під арештом, роками подають до судів документи, що підтверджують законне походження майна: нотаріально засвідчені договори, платіжні документи, підтвердження сплати податків тощо. Питання полягає у тому, що ці матеріали не отримують повноцінної оцінки в процесі розгляду клопотань про скасування арешту.

При цьому, цілком можливо, досі частково зберігається й політичний контекст справи, адже заходи забезпечення (арешти) стосуються майна нідерландських фондів, кінцевим бенефіціарним власником яких є український фінансист, юрист і меценат Ігор Кушнарьов, якого раніше пов’язували з одіозним екс-міністром внутрішніх справ Віталієм Захарченком.

Зараз розгляд кримінальної справи триває, а сторона захисту вказує на наявність низки процесуальних порушень.

Сам же Кушнарьов звернувся до Національного антикорупційного бюро України із заявами щодо можливих корупційних дій та зловживань службовим становищем з боку представників правоохоронної та виконавчої систем.

Кушнарьов звернувся до НАБУ (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Крім того, він подав заяви до Європейського суду з прав людини з вимогою відшкодування шкоди на суму 250 млн євро. І у разі задоволення позову відповідальність за виплату компенсації ляже на плечі держави.

Інформаційні атаки як метод легалізації сумнівних арештів

Наведений кейс фокусується не на окремому випадку, а ілюструє системну проблему у сфері захисту права власності – ефективність судового нагляду за діями правоохоронців та наслідки відсутності остаточних процесуальних рішень для стабільності правової системи держави.

Якби серед судів проводили конкурс на найкоротші ухвали в кримінальній справі, то справа №757/46362/25-к, яку розглядають в Печерському районному суді Києва, точно була б серед номінантів на головну нагороду.

До прикладу, в ухвалі від 10 листопада 2025 року у відповідь на прохання адвоката про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42014000000001262, суд задовольняється відпискою про те, що "аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що наведені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому застосуванні арешту відпала потреба".

Разом з тим зобов’язати Офіс генпрокурора вплинути на таку роботу суддів теж майже неможливо. Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2025 року суд відмовив у відкритті провадження за скаргою адвоката "на незаконні дії прокурора Офісу Генерального прокурора".

Врешті-решт, якщо вірити журналам судових засідань, окремі судді Печерського районного суду або досконало освоїли мистецтво надшвидкого читання, або ж відкрили спосіб стискати час. Інакше складно пояснити, як об’ємні матеріали органу досудового розслідування, що зазвичай потребують не менш ніж 1,5-2 години уважного ознайомлення, "вивчаються" за 15 хвилин. За таких обставин виникає відчуття, що процес був лише формальністю, а результат – визначений заздалегідь.

Той же Кушнарьов вважає, що такі практики можуть бути пов’язані з можливими неформальними зв’язками між суддями Печерського райсуду та органами досудового розслідування. Водночас питання щодо перевірки цих обставин Національним антикорупційним бюро України залишається відкритим.

У конкретному кейсі життєздатність кримінального провадження №42014000000001262, таке враження, тримається на постійному відтворенні одних і тих самих маніпуляцій, які дозволяють знову і знову повертати арешти, навіть тоді, коли суд уже визнав відсутність будь-яких правових підстав для їхнього існування.

Типова схема в подібних провадженнях виглядає наступним чином. Спочатку реєструється справа з максимально розмитим предметом розслідування. Далі – сумнівним рішенням накладається арешт на майно, яке утримується роками. Коли ж арешти починають "сипатися" в судах, запускається другий етап – інформаційний тиск.

Прикладом є події осені 2024 року: 1 листопада співробітники АРМА разом із телевізійною групою відвідали приватне домоволодіння в селі Романків Київської області, що належить нідерландському фонду Stichting Administratiekantoor LVV. Через кілька днів на ТБ вийшов сюжет про "елітні маєтки" нібито колишнього міністра-втікача часів Януковича Віталія Захарченка, де правоохоронці коментували пошук управителів та можливу передачу "розкішних активів" у державне управління.

Однак нюанс, на який ні чиновники, ні журналісти не звернули увагу, полягав у тому, що показане у кадрі майно, не належить і не належало Захарченку, а також на момент зйомок не було передане в управління АРМА.

Співробітники АРМА відвідали домоволодіння, що належить нідерландському фонду, восени 2024 (фото: arma.gov.ua)

Цей факт підтверджений рішенням Печерського районного суду від 30 січня 2019 року у справі №757/63182/17-к, де арешт на майно нідерландської компанії скасовано з мотивів, що воно не є речовим доказом, не підпадає під спеціальну конфіскацію та не має жодного доведеного зв’язку зі злочинами Захарченка.

Але після скасування арешту його поновили знову. На іншій підставі (що майно є "підсанкційним").

Щодо "підсанкційності" цієї справи в оману було введено навіть Міністерство фінансів Нідерландів. Однак у Королівстві дуже швидко розібралися в питанні та визначили, що Фонди не перебувають і ніколи не перебували під санкціями ЄС.

Приховані механізми тиску на інвесторів

24 лютого 2016 року в офісі Адвокатського бюро Кушнарьова в Києві було проведено обшук на підставі ухвали Печерського районного суду. Обшук здійснювався за клопотанням заступника генпрокурора у кримінальному провадженні №42014000000000069, частина матеріалів якого згодом була виділена в провадження №42014000000001262.

На момент обшуку приміщення було зареєстровано як офіс адвокатського бюро: мало вивіску, відповідало юридичній адресі та було внесено до відповідних реєстрів.

Бюро функціонувало як неприбуткова організація, що надавала безоплатну правову допомогу соціально вразливим категоріям громадян та особам, які постраждали від корупції. І на перший погляд необхідності в проведенні обшуку не було жодної. Однак обшук провели без попереднього повідомлення та без присутності директора бюро чи його представників.

Після обшуку протокол з переліком вилученого майна не було надано одразу. Однак юристами було зафіксовано ознайомлення слідчих з матеріалами адвокатських справ та вилучення документів, які не стосувалися предмета доказування в провадженні. Лише після численних заяв та скарг до ГПУ та суду було надано протокол обшуку. У ньому зазначено, що документів, прямо вказаних в ухвалі суду як мета обшуку, не виявлено та не вилучено.

Тоді виникло питання: навіщо взагалі проводився цей обшук? Відповідь знайшлась доволі швидко: він був використаний не як законна слідча дія, а як інструмент "легалізації" документів, неофіційно отриманих від такого собі Коена Хільсінга, які містять банківську таємницю та персональні дані, шляхом їх формального вилучення "під час обшуку" та подальшого включення до матеріалів кримінального провадження. Надалі ці матеріали, яких там просто ніколи і не існувало, були формально приєднані до справи і використовувалися проти Кушнарьова, його сім’ї та компаній.

Наразі відомо, що громадянин Нідерландів Хільсінг сфальсифікував інформацію про те, що голландські компанії, які контролює Кушнарьов, нібито потрапили до санкційного списку та перебувають під санкціями ЄС. Цю неправдиву інформацію він надав державним органам Нідерландів, а також органам досудового розслідування та прокуратури України.

Згодом ця інформація використовувалася в межах кримінального провадження №42014000000001262 як один із "головних" аргументів для накладення арештів на все майно голландських компаній, пов’язаних з Ігорем Кушнарьовим.

В судових процесах у Нідерландах Хільсінг був допитаний і офіційно визнав, що надана ним інформація була недостовірною та використовувалась ним у власних інтересах. Судом також було встановлено, що він ввів в оману Міністерство фінансів Нідерландів і Службу державної реєстрації Нідерландів.

У результаті остання навіть сплатила Фондам Кушнарьова штраф у розмірі близько 17 тис. євро за допущені порушення, а Міністерство фінансів звільнило свого працівника за халатність і перевищення повноважень.

Тобто компетентні органи Нідерландів офіційно підтвердили, що Фонди, про які йдеться в цій статті, та їхній бенефіціар не мають жодного відношення до Захарченка та ніколи не підпадали під санкції. І наразі в Нідерландах подана заява до поліції та позов до суду щодо вказаних дій Коена Хільсінга та його співучасників з українських правоохоронних органів, що додатково підтверджує міжнародний характер незаконних схем навколо цього кримінального провадження.

Ще відомо, що частина матеріалів, вилучених під час вище згаданого обшуку, опинилася у розпорядженні приватної особи (Юлії М.) і була використана для шантажу та вимагання грошей з Кушнарьова та членів його родини (зокрема, у переписці з меценатом зафіксовано вимагання у 200 тис. доларів в обмін на закриття кримінального провадження та зняття арештів з нерухомості та підприємств), а також для передачі ЗМІ з метою публікації "компромату" і дискредитації.

Тим часом нідерландські Фонди й досі захищають свою ділову репутацію, бо їхнє майно "індексується" як майно колишнього міністра-втікача Захарченко. А адвокати Кушнарьова говорять, що регулярно стикаються з "дивною поведінкою" суддів.

Наприклад, 9 грудня 2021 року слідчі за участю прокурорів провели одразу дванадцять обшуків у дванадцяти об’єктах нерухомості, що належать фондам Stichting Administratiekantoor LVV та Stichting Global Investment.

Усі ці слідчі дії здійснювалися на підставі ухвал слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 листопада 2021 року в межах кримінального провадження №42014000000001262.

Слідчі дії здійснювалися на підставі ухвал судді Печерського райсуду (фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Під час проведення обшуків до житлових приміщень у позасудовий спосіб було допущено співробітників Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, причому – без будь-якої згоди власників або законних орендарів цих приміщень.

Перебуваючи всередині житла, правоохоронці здійснювали фото- та відеофіксацію, оглядали особисті речі мешканців, а також нібито дозволяли собі погрози примусовим виселенням законних користувачів приміщень, у тому числі сімей із малолітніми дітьми.

За наслідками всіх цих подій 30 грудня 2021 року було зареєстровано окреме кримінальне провадження за ч.1 ст. 162 КК України (незаконне проникнення до житла), - у якому фігурантами стали співробітники АРМА.

Протягом 2022 року адвокатами було подано понад десять клопотань до Печерського районного суду про скасування арештів, а також понад п’ятдесят звернень, заяв і скарг до ДБР, Офісу Генерального прокурора, профільних комітетів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу незаконності обшуків.

На початку лютого 2022 року Ігор Кушнарьов зробив крок, який зазвичай у правовій системі мав би сприйматися як прояв добросовісності сторони.

Він письмово звернувся до Офісу Генерального прокурора та Державного бюро розслідувань із заявою про готовність до повної співпраці в межах кримінального провадження №42014000000001262 – із наданням документів, участю у слідчих діях, наданням пояснень та іншими процесуальними діями, необхідними для об’єктивного з’ясування обставин справи.

Однак у відповідь на цю заяву жодних реальних процесуальних дій, спрямованих на встановлення істини, здійснено не було.

Наразі розгляд заяв щодо ймовірних корупційних зловживань з боку представників правоохоронної та виконавчої систем перейшов у площину компетенції антикорупційних органів. Ігор Кушнарьов офіційно звернувся до НАБУ для надання правової оцінки діям посадовців, які супроводжували розслідування протягом останніх років.

Попри тривале процесуальне протистояння, сторона захисту розраховує на зміну підходів у наглядових органах. Зокрема, позитивні очікування пов’язують із посиленням антикорупційної риторики керівництва Офісу Генерального прокурора. Публічні заяви про очищення прокурорського середовища можуть стати індикатором того, що резонансні справи з ознаками правової невизначеності нарешті отримають остаточне та об'єктивне вирішення.

Сам фінансист у коментарях медіа підкреслює, що цей кейс є маркером для всього інвестиційного клімату України. За його словами, перехід від "телефонного права" до верховенства закону та реальної відповідальності за зловживання владою є критично важливим для побудови прозорих відносин між державою та бізнесом.