Маска "хорошої дівчинки": як припинити жити заради інших і нарешті обрати себе
Чому маска "хорошої дівчинки" небезпечна і як вона може знищувати (фото: Freepik)
Чому деякі люди роками живуть з відчуттям, що їхнє життя належить комусь іншому? Бажання бути "зручним" та отримувати схвалення від кожного зустрічного часто стає кліткою, ключі від якої ми самі ж і ховаємо. Це не просто ввічливість, а стратегія виживання, яка зрештою позбавляє нас права на власне "Я".
Як розпізнати в собі маску "хорошої дівчинки" та почати шлях до справжньої свободи, розповіла в ексклюзивному коментарі для РБК-Україна психіатр Центру ментального відновлення "Незламна" від "Фонду Маша" Катерина Ганноха.
Більше цікавого: Мистецтво казати "ні": як виставити кордони й припинити бути зручною для всіх
Коли доброта стає тягарем
Бути "хорошою" часто означає не конфліктувати, допомагати й підлаштовуватися під інших. Але іноді за цим стоїть звичка ставити чужі очікування вище за власні потреби.
"Зазвичай це помітно за кількома речами. Настрій і самооцінка суттєво залежать від того, чи задоволені вами інші, а будь-яка критика переживається дуже болісно. Часто доводиться погоджуватися на те, що насправді не підходить, просто щоб нікого не розчарувати. Злість, образу або роздратування доводиться стримувати, і це напруження поступово накопичується всередині", - каже експертка.
Вона додала, що на питання "чого ти хочеш?" відповісти буває складно, бо звичка орієнтуватися на інших уже стала автоматичною.
Ціна чужого схвалення
Та з часом це починає виснажувати. Втрачається контакт із власними бажаннями, всередині накопичується образа на тих, заради кого доводиться постійно поступатися, а тіло може реагувати напруженням, тривогою або безсонням.
Як почати обирати себе
Вихід із цього зазвичай починається з простих речей:
- інколи дозволити собі бути незручною,
- сказати "ні"
- або чесно визнати, що щось вам не підходить.
"Варто також помічати власний гнів - часто саме він підказує, де порушуються межі. І час від часу запитувати себе, чого ви насправді хочете, навіть у дрібницях", - резюмує Катерина Ганноха.
