Сварки між батьками та дітьми - явище настільки звичне, що більшість батьків навіть не замислюється над тим, як саме вони поводяться під час конфлікту. А дарма. Психологи стверджують, що не сам конфлікт руйнує стосунки з дитиною, а те, що відбувається в ці кілька хвилин сварки.
РБК-Україна розповідає про п'ять правил, які допоможуть зберегти контакт з дитиною навіть у найскладніших ситуаціях.
Більше цікавого: Ось що роблять батьки, з якими не хочуть спілкуватися їхні діти: 9 головних помилок
Перш ніж говорити про правила - важливо зрозуміти одне: конфлікт між батьками та дитиною не є ознакою поганого виховання або зіпсованих стосунків. Навпаки - діти, які ніколи не сперечаються з батьками, часто просто навчилися мовчати. Це тривожніший сигнал, ніж відкрита сварка.
Конфлікт - це спосіб, яким дитина від семи до шістнадцяти років вчиться відстоювати свою думку, розуміти межі та будувати стосунки.
Завдання батьків - не уникати конфліктів, а проходити через них так, щоб дитина виходила з них із новим досвідом, а не з образою і закритістю. Саме для цього існують правила.
Найпоширеніша помилка батьків під час сварки - намагатися вирішити все й одразу. Дитина не прибрала кімнату - і раптово з'являються нагадування про погані оцінки, невиконані обіцянки й "ти взагалі ніколи нічого не робиш". Знайома картина?
Психологи називають це "накопиченим пред'явленням" і стверджують, що воно руйнує розмову в самому початку. Коли дитина отримує відразу кілька звинувачень, вона перестає чути суть - і починає захищатися від загального потоку претензій.
Що робити: обирайте одну, найважливішу проблему і говоріть лише про неї. Все інше в інший раз і в інший день. Дитина здатна сприйняти та розв'язати одну конкретну проблему. Але не п'ять одночасно.
Практичний приклад: замість "ти не прибрав кімнату, знову не виніс сміття і взагалі не допомагаєш по дому" - просто: "Кімната знову не прибрана. Давай поговоримо саме про це".
Батьки часто приходять до конфлікту вже з готовим рішенням. І це зрозуміло - вони старші, досвідченіші й точно знають як правильно.
Але є проблема: рішення, нав'язане дитині без її участі, вона виконуватиме формально - або не виконуватиме взагалі. Бо воно не її.
Психологи наголошують, що найефективніші рішення конфліктів - ті, до яких дитина прийшла разом із батьками. Навіть якщо процес займе більше часу.
Що робити: після того, як проблема озвучена - запитайте дитину: "Як ти думаєш, що можна зробити?". Це не послаблення і не втрата авторитету. Це інвестиція в те, щоб дитина відчула відповідальність за рішення - і виконала його.
Важливо: якщо перше рішення не спрацювало - не повертайтеся до покарань і звинувачень. Просто спробуйте інший варіант. Гнучкість батьків у цей момент - найкращий урок гнучкості для самої дитини.
Звучить очевидно. Але саме це правило батьки порушують найчастіше - і навіть не помічають цього.
У запалі сварки ми кажемо дітям речі, які ніколи не сказали б дорослій людині. Образливі порівняння, різкі оцінки, слова які б'ють по самооцінці. Батьки роблять це не зі злого умислу - просто дитина "своя", і внутрішній фільтр вимикається.
Але дитина все чує. І запам'ятовує - не суть претензії, а тон і слова. Саме вони залишаються на роки.
Що робити: перед тим як щось сказати в запалі - зупиніться на одну секунду і подумайте: чи сказали б ви це своєму другу або колезі? Якщо ні - не кажіть і дитині.
Повага під час конфлікту - це не про те, щоб бути м'яким. Це про те, щоб бути справедливим. Дитина, з якою розмовляють з повагою навіть під час сварки, вчиться робити те саме - і з батьками, і з однолітками.
Більше цікавого: 7 ознак того, що дитина "вилізла вам на голову", а ви цього навіть не помітили
Це один із найпотужніших інструментів у конфліктній комунікації - і один із найрідше використовуваних. Більшість батьківських фраз під час сварки починаються з "ти": "Ти знову", "Ти ніколи", "Ти завжди". Ці фрази - звинувачення. І дитина реагує на них єдиним доступним способом - захистом або атакою.
Психологи пропонують просту заміну: говоріть не про дитину, а про себе і свої почуття.
Замість: "Ти ніколи не вішаєш одяг - я вже не знаю що з тобою робити", спробуйте: "Я засмучуюся, коли бачу одяг на підлозі - бо мені важливо, щоб вдома був порядок"
Різниця здається незначною. Але ефект - принципово інший. Фраза з "я" не звинувачує - вона пояснює. Дитина чує не атаку, а почуття батьків. І реагує на почуття зовсім інакше, ніж на звинувачення - з меншим опором і більшою готовністю почути.
Додатковий ефект: дитина, яка бачить як батьки говорять про свої почуття - вчиться робити те саме. Це навичка, яка знадобиться їй у стосунках на все життя.
Останнє правило - найпростіше за формою і найскладніше за виконанням. Після конфлікту важливо поставити крапку. Не "переможець і переможений" - а спільне завершення ситуації. І вибачення - найкращий спосіб це зробити.
Але є нюанс: дітей не можна просто змусити просити вибачення. Вимушене "вибач" нічому не вчить - воно лише навчає казати потрібні слова без внутрішнього змісту.
Що робити: вибачайте самі - першими. Навіть якщо вам здається, що ви були праві на 90%. Батько або мати, які вміють просити вибачення - показують дитині, що це не слабкість, а сила.
Скажіть просто: "Я засмутився і сказав різкіше ніж треба було. Вибач". Ця одна фраза робить більше для довіри між вами, ніж години правильних розмов.
Чому це важливо для дитини: дитина, яка бачить як батьки вибачаються - розуміє що помилятися нормально. І що після конфлікту можна і потрібно відновлювати стосунки. Це урок на все життя.
Іноді навіть при дотриманні всіх правил розмова заходить у глухий кут. Дитина закривається, батьки нервують - і здається що виходу немає. У таких ситуаціях психологи радять одне: зупиніться.
Не продовжуйте розмову через силу. Скажіть: "Давай зробимо паузу і повернемося до цього пізніше". Це не капітуляція - це зрілість, бо ви розумієте, що інколи потрібно втихомирити емоції та зняти напругу.
Конфлікт, перерваний у потрібний момент і завершений пізніше в спокійній атмосфері, дає кращий результат ніж розмова, доведена до емоційного зриву.
Конфлікти між батьками та дітьми - це не катастрофа і не помилки у вихованні. Це можливість показати дитині як дорослі люди вирішують суперечки - з повагою, гнучкістю і готовністю чути одне одного.
Вас може це зацікавити: