Тема жіночих зрад досі оповита щільним шаром табу, міфів та суспільного осуду. Якщо чоловічу невірність у патріархальному суспільстві часто списують на "природу" чи полігамність, то на жінку, яка "стрибнула у гречку", миттєво вішають тавро.
Чому жінка може піти на зраду, що нею керує і чи можна запобігти жіночій невірності, розповідає РБК-Україна.
Більше цікавого: "Купити айфон - найпростіше": що насправді означає фраза "чоловік вкладається в жінку"
Психологи впевнені: жіноча зрада - це майже завжди не про фізіологію. Це складний, болючий і зазвичай тривалий процес, який починається задовго до того, як відбудеться сам факт фізичної близькості з іншим.
Жінка рідко зраджує просто тому, що "захотілося різноманітності". У 90% випадків її зрада - це крик про допомогу, спроба залатати діру в душі або фінальна крапка в стосунках, які давно померли.
Найчастіша причина жіночої зради - це самотність удвох. Жінка може роками жити в одному домі з чоловіком, готувати вечері, виховувати дітей, але при цьому почуватися абсолютно невидимкою.
Коли зникають щирі розмови, коли чоловік перестає помічати її нову сукню, її втому чи її сум, усередині жінки починає рости пустеля.
Зрада в такому випадку - це пошук емоційного тепла. Жінка йде до іншого не за сексом, вона йде за відчуттям, що вона існує.
Їй потрібно, щоб на неї дивилися із захопленням, щоб її слухали, затамувавши подих, і запитували: "Як пройшов твій день?".
У багатьох шлюбах жінка з часом непомітно для себе перетворюється на багатофункціональний комбайн: вона і мама, і кухар, і менеджер клінінгу, і логіст для дітей.
У цьому нескінченному колі обов'язків вона повністю втрачає свою жіночу ідентичність. Вона більше не почувається привабливою, бажаною чи грайливою.
Новий чоловік з'являється як ковток свіжого повітря. З ним не треба обговорювати ремонт, комуналку чи шкільні збори.
З ним вона знову стає тією безтурботною, легкою дівчиною, якою була колись. Це зрада не стільки чоловікові, скільки це "втеча" до самої себе, колишньої й живої.
Жіноча пам'ять влаштована складно: жінка може загладити конфлікт, але якщо біль не було прожито і проговорено, він консервується. Роками накопичені образи, несправедливі слова, емоційне насильство або непережита зрада з боку чоловіка зрештою вибухають.
Така зрада діє за принципом анестезії або акту відплати. Жінка несвідомо (а іноді й цілком усвідомлено) прагне вирівняти баланс болю у парі: "Ти змусив мене страждати - тепер ми квити". Це руйнівний шлях, але для багатьох він стає єдиним способом вийти з ролі жертви.
Буває так, що стосунки зайшли в глухий кут, любові немає, але розірвати шлюб просто так не вистачає сміливості. Тисне страх самотності, засудження батьків, фінансова залежність або спільні діти.
У такій ситуації інший чоловік стає легальним приводом для розлучення, так званим "мостом", по якому можна перейти в інше життя.
Жінка створює прецедент, після якого залишатися разом уже точно буде неможливо. Це підсвідоме бажання, щоб усе нарешті зруйнувалося, бо будувати заново зі старим партнером уже немає сил.
Коли чоловік займає пасивну позицію, не бере на себе відповідальність, не приймає рішень і фактично стає ще однією дитиною в сім'ї, жінці доводиться одягати лицарські обладунки. Вона тягне все на собі й катастрофічно втомлюється.
Рано чи пізно з'являється той, хто сильніший. Хтось, хто може просто розв'язати її проблему, забрати важкі пакунки, завезти її машину на СТО чи сказати: "Розслабся, я все владнаю". Перед такою базовою чоловічою турботою вигоріла "залізна леді" часто виявляється абсолютно беззахисною.
Психотерапевти часто повторюють: чоловік може зрадити "тілом", залишаючись думками та серцем у родині. Для нього це може бути чистим імпульсом чи фізіологічним перезавантаженням.
У жінок усе інакше. Жіноча зрада майже завжди задіює серце. Жінка спочатку зраджує ментально: впускає іншу людину у свої думки, фантазії, ділиться з нею секретами, які мав би знати чоловік, і лише потім, коли емоційний міст побудовано, відбувається фізичний контакт.
Саме тому жіночу зраду значно важче пробачити й після неї шлюби рятують набагато рідше - адже якщо жінка пішла на цей крок, це означає, що з дому вона емоційно виїхала вже кілька місяців (або років) тому.
Зрада - це не раптова застуда, це симптом важкої хвороби стосунків. Щоб до цього не дійшло, парі важливо вчасно помічати, коли їхня спільна склянка починає порожніти.
Найкраща профілактика - це щоденний емоційний контакт. Не бійтеся розмовляти про свої дефіцити, ходіть на побачення без дітей, тримайтеся за руки й, головне, ніколи не сприймайте партнерку поруч як щось гарантоване і вічне.
Жінка, яку чують, обіймають і цінують, ніколи не шукатиме відображення своєї краси в чужих очах.