"Вона для мене приклад". Анжеліка Рудницька розповіла, за яким незвичайним заняттям застала маму

Як Рудницька займається волонтерством

Анжеліка Рудницька зізнається, що волонтерство займає значну частину її життя і часто вимагає ресурсів, яких уже майже немає.

"Іноді я від втоми валюсь з ніг. Ти просто не встигаєш, мотаєшся, і в тебе немає сил. Тут треба підпис поставити, тут треба в кадрі попрацювати, тут треба ще щось", - розповідає вона.

Попри це її підтримують звичайні українці: найбільше зворушують пенсіонерки, які щомісяця надсилають невеликі пожертви.

"Приходить 20 гривень від однієї пенсіонерки. Вона пише: "Маленький плюсик, що можу, я пенсіонерка". І це мене до сліз розчулює", - каже Рудницька.

Співачка наголошує: невеликі донати від людей із мінімальною пенсією тримають її в роботі більше за будь-які слова підтримки. Водночас не розуміє, як люди з великими грошима не знаходять кількох гривень на допомогу.

Рудницька додає, що докладає й власні кошти до зборів.

"У мене є волонтерська картка, і я з неї ніколи не беру, але завжди поповнюю. Коли не вистачає до покупки дрона чи, як нещодавно, на Starlink, докидаю свої. Слава Богу, можу це зробити", - каже артистка.

"Мамі 78 років, і вона щодня плете сітки"

Говорячи про свої джерела натхнення, Рудницька окремо згадала свою маму Євгенію, яка очолює групу пенсіонерок, що плетуть маскувальні сітки.

"Мамі 78 років. Скоро буде два роки, як вона створила групу пенсіонерів, які плетуть сітки. За цей час вони сплели 300 маскувальних сіток", - розповідає співачка.

Анжеліка Рудницька з мамою Євгенією плетуть маскувальні сітки для військових (фото: instagram.com/anzhelikarudnytska)

Вона пригадала, як навіть Новий рік застала маму за роботою.

"Я прокидаюсь 1 січня, а мами нема. Дзвоню, вона каже: "Сітки плету". Я кажу: "Мама, сьогодні ж 1 січня". А вона: "А ти що, думаєш, що війна закінчилася?" Я руки в ноги й до мами, бо розумію, що більше ніхто не приїде", - ділиться спогадами Анжеліка.

За словами Рудницької, саме приклад мами надихає її не складати руки й продовжувати роботу для перемоги.

"Вона для мене приклад того, як людина прагне перемоги. Не "ла-ла-ла" сьогодні українською, завтра російською, післязавтра китайською. А людина хоче української перемоги, і Бог дає їй здоров'я, щоб вона могла це робити й об'єднувати довколо себе класних людей", - наголошує Рудницька.