Не тільки парки. Що реально треба українським містам для комфортного життя
Як зробити українські міста більш комфортними для життя (фото: Freepik)
Якість життя у великих населених пунктах безпосередньо залежить від доступності комфортних і безпечних громадських просторів. Однак, попри активне будівництво житла, українським містам критично бракує саме тих зон, де люди могли б повноцінно проводити час, відпочивати та соціалізуватися.
У коментарі для РБК-Україна експертка з проєктування публічних просторів, співзасновниця Urban Reform School Анастасія Палій розповіла, яких саме просторів найбільше бракує, та назвала ключові провали українського урбанізму.
Дефіцит комфорту та альтернатив
За словами Палій, українським містам загалом гостро бракує справжніх громадських просторів, де люди почувалися б комфортно і безпечно. Насамперед це стосується пішохідної інфраструктури: часто ті вулиці, які в центрі міста мали б бути відведені під пішохідні зони, залишаються проїзними.
Не менш важливою проблемою є недостатній розвиток велосипедної інфраструктури - вона рідко реально пов’язує різні райони міста і не дає людям життєздатної альтернативи приватному автомобілю.
Застарілі парки та брак рекреації
Друга велика проблема - стан парків та зелених рекреаційних зон. У багатьох містах вони або морально застарілі, або просто не цікаві, особливо для молоді та сімей.
Фахівець наголошує, що люди потребують комплексних місць, де можна не лише прогулятися чи посидіти на лавці, а й пограти з дітьми, займатися спортом чи відвідати культурний захід. Цього часто бракує у густонаселених районах.
Експертка наводить ідеальний приклад комплексного підходу - київський ВДНГ: тут є зелені зони, дитячі майданчики, урбан-парк та тенісні й футбольні поля, є простір для проведення цікавих культурних заходів.
Проблеми малих площ та інклюзії
Крім великих парків, містам критично не вистачає малих громадських просторів: скверів, майданчиків, невеликих площ біля житлових кварталів, де можна проводити локальні події, ярмарки, зустрічі сусідів.
На жаль, говорить Палій, багато таких зон були перетворені на парковки або залишилися без належного догляду.
Хоча у закритих житлових комплексах, до яких деякі урбаністи ставляться доволі скептично, такі простори іноді існують, але їх “уже важко назвати громадськими, оскільки вхід туди обмежений лише для місцевих мешканців”.
Також експертка наголошує на важливості культурного розвитку - бракує культурно-освітніх хабів, призначених для лекцій, виставок, концертів та кінопоказів.
Не менш важливо створювати й простори для активного відпочинку: бігові та велостежки, скейт-парки, workout-зони та майданчики для командних ігор.
Особливо з урахуванням наслідків війни, всі ці простори мають бути інклюзивними та універсальними, що гарантує комфорт для дітей, літніх людей та людей з інвалідністю.
"Насамперед, українським містам потрібні комплексні, багатофункціональні простори, де можна і відпочити, і поспілкуватися, і зайнятися спортом, і відвідати культурну подію. Це не просто про красу міста - це про його соціалізацію та якість життя людей", - резюмує урбаністка.
