У будинку дитинства Вільяма Шекспіра знайшли рукопис, який може змінити повністю уявлення про родину генія. Нове дослідження з'ясувало, хто був автором цього рукопису і відкриває таємницю сім'ї Вільяма Шекспіра.
Що відомо про рукопис, про що у ньому йдеться і які таємниці сім'ї Вільяма Шекспіра він відкриває, розповідає РБК-Україна.
У 1757 році, під час ремонту родинного будинку Шекспіра у Стратфорді-на-Ейвоні, знайшли релігійний рукопис - так званий "Духовний заповіт". Протягом двох століть його приписували Джону Шекспіру, батькові поета, і вважали доказом його таємного католицизму. Але нове дослідження повністю змінює цю версію.
Професор Метью Стеггл з Брістольського університету провів судово-медичний аналіз тексту, використовуючи цифрові інструменти. Він виявив, що частини рукопису були запозичені з італійського молитовника "Заповіт душі", який з'явився в Англії лише після 1603 року. А Джон Шекспір помер у 1601-му.
Це означає, що він просто не міг бути автором. Тож увага дослідників переключилася на іншу мешканку будинку - його доньку Джоан, сестру Вільяма.
Джоан Шекспір Гарт, молодша сестра Вільяма, прожила в родинному будинку до самої смерті у 1646 році. В історичних документах вона згадується лише сім разів. Досі не було жодних доказів її авторства чи інтелектуальної діяльності.
Але аналіз мови та структури рукопису показав, що текст у рукописі не просто скопійований, а глибоко особистий, рефлексивний і має виразно жіночий тон.
У тексті є рядки, які суперечать нормам того часу. Наприклад, Діва Марія названа "головною виконавицею" заповітів душі - хоча жінки не могли бути виконавицями за світським законом.
"Це вдумливе, підривне і виразно жіноче письмо. Не просто переказ молитви, а жіноче авторство", - зазначає Стеггл.
Якщо атрибуція точна, Джоан стає першою жінкою в родині Шекспіра, яка залишила письмовий слід. І однією з небагатьох жінок робітничого класу того періоду, які писали.
Це відкриття змінює не лише родинну біографію, а й релігійні наративи. Якщо раніше "Духовний заповіт" вважали доказом католицизму Джона, то тепер він стає прикладом жіночої релігійної непокори - у часи, коли за католицькі тексти карали.
Це також контраргумент до есе Вірджинії Вулф "Власна кімната", де вона уявляла вигадану сестру Шекспіра - Джудіт - позбавлену права писати через соціальні обмеження того часу.
Але тепер вчені довели, що сестра була не уявна, а реальна. До того ж вона не просто писала, а глибоко та з душею.
"Від її брата збереглися сотні тисяч робіт, і досі жодної від неї", - зазначив Стеггл.
Тепер же, після 400 років забуття, ми, можливо, нарешті почули голос реальної сестри Шекспіра, що змушує нас переписати наше розуміння виховання генія та інтелектуального середовища, в якому він формувався.
Це відкриття ставить нові питання: чи зростав Вільям Шекспір у сім'ї, де жінки були не лише грамотними, а й активно займалися складними теологічними та, можливо, опозиційними ідеями?
Вас може це зацікавити:
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: Shakespeare Quarterly (Oxford University Press), The Daily Galaxy, Popular Mechanics