Міфи і правда про Лесю Українку, які не розкажуть у шкільних підручниках

Міфи та правда про Лесю Українку

Міф 1. Леся Українка - "ніжна поетеса"

Правда:

У шкільній програмі її часто зводять до кількох ліричних віршів - ніжних, мелодійних, "жіночних". Але сама Леся себе так не бачила.

У листах вона писала: "Я маю в серці те, що не вмирає". Вона не уникала болю, конфлікту і трагізму. Її драми - це радше інтелектуальні бої, ніж "лірика для душі".

У творах відчувається стратегічне мислення, бо її герої борються за ідею, свободу, вибір.

Міф 2. Вона писала лише про кохання

Правда:

Так, у творчості є мотиви любові - але не як солодка історія, а як виклик. Драма "Одержима", написана біля смертного ложа Сергія Мержинського, - це монолог болю і сили водночас.

"Лісова пісня" - не тільки про кохання Мавки й Лукаша, а про свободу особистості, про вибір між творчістю і буденністю, про зраду себе.

У багатьох драмах любов - лише тло для більших тем: влади, вірності ідеї, боротьби.

Міф 3. Леся була "слабкою" через хворобу

Правда:

Вона жила з тяжкою формою туберкульозу кісток, який супроводжував постійний біль, операції та обмеження. Але її "слабкість" - це міф.

Навпаки, попри недугу, вона подорожувала світом (Єгипет, Італія, Грузія, Крим), писала масштабні драми, займалася політичною діяльністю, перекладала десятками мов.

Саме хвороба зробила її ще більш стійкою і Леся навчилася жити у постійному опорі, і ця сила відчувається в її текстах.

Міф 4. Вона була далекою від політики

Правда:

Насправді Леся Українка жила в політиці. Вона спілкувалася з соціалістами й марксистами, була в колі Михайла Драгоманова, активно цікавилася європейськими революційними рухами.

У її творах відчувається ідея боротьби з імперією, захисту права народу на незалежність.

Через це вона перебувала під постійним наглядом царської жандармерії, а в її досьє писали: "неблагонадійна, небезпечна, схильна до соціалістичних ідей".

Міф 5. Вона була "жіночкою-традиціоналісткою"

Правда:

Леся Українка - одна з перших українських феміністок. Вона мислила себе як рівну чоловікам, а подекуди й сильнішу. У творах її героїні не жертвують собою заради чоловіка, а діють самостійно.

Вона дружила і листувалася з Ольгою Кобилянською - ще однією письменницею-феміністкою. Їхній обмін думками - це, по суті, рання феміністична платформа: про право жінки на свободу, творчість, власний шлях.

Міф 6. Її творчість була лише "національною"

Правда:

Так, Леся Українка - символ української культури. Але вона мислила набагато ширше. В її драматургії живуть образи античних героїв, біблійні мотиви, східні сюжети.

Вона вільно володіла понад 10 мовами й перекладала Гомера, Шекспіра, Гейне, Гюго. Тому її можна вважати не лише "українською класикинею", а і європейською інтелектуалкою світового масштабу.

Міф 7. Леся була "сухою інтелектуалкою"

Правда:

За офіційним портретом часто губиться жива людина. Насправді Леся любила життя, музику, мала тонке почуття гумору.

У родині Косачів її називали "зірочкою", вона грала на фортепіано, збирала фольклор у селах, сміялася й дружила з сучасниками. Це була яскрава, відкрита особистість, а не "мучениця з книжки".