Старовинні українські слова про осінь і погану погоду, які ви могли не чути раніше
Старовинні українські слова про осінню погоду та настрій (фото: Freepik)
Осінь завжди була ключовим періодом в календарі українців, що знайшло відображення у неабиякому багатстві мови. З приходом перших холодів і затяжних дощів у вжиток повертаються забуті, але надзвичайно колоритні слова, які описують негоду та стан природи куди точніше, ніж сучасні відповідники.
РБК-Україна розповідає про десять старовинних слів, що ідеально описують поточний сезон і які ви могли раніше не чути.
Як наші предки називали осінь та її ознаки
Покруть. Це слово якнайкраще описує поточний стан: покруть - це різкий, несподівана зміна погоди, коли після останніх теплих днів настає справжній холод.
Жовтолист. Не просто листопад, а жовтолист - це вся маса жовтого, опалого листя, що покриває землю і є символом пізньої осені.
Студень. Так у давнину називали листопад - місяць, коли наставали перші стійкі холоди й ґрунт починав промерзати.
Відгоди. Це слово є противагою негоді. Відгоди - це короткі сонячні, теплі та приємні дні, що повертаються після тривалого похолодання (так зване "бабине літо").
Гнилозима. Це опис не так осені, як її фіналу. Гнилозима - це м'яка, волога, дощова осінь або зима, що минає без стійких морозів.
Влучні слова для опису негоди
Сквиця. Це не просто дощ. Сквиця - це холодний, дрібний, різкий дощ, часто зі снігом, що пробирає до кісток.
Хлюпа. Так називали густу, розмоклу грязь, багнюку, що утворюється на дорогах після сильних злив чи танення снігу. Справжня хлюпа - це одна з головних прикмет пізньої осені.
Вітровій. Не просто сильний, а вітровій - це пронизливий, надзвичайно потужний і холодний вітер.
Заволока. Це слово описує стан неба: заволока - це густий, суцільний шар хмар, який повністю закриває небо, роблячи день похмурим і сірим.
Завійниця. Хоча це слово часто стосується зими, завійниця (снігова буря, хуртовина) показує, як швидко негода могла налетіти у пізньоосінній період.
А оці слова більш відомі:
Мряка - дрібний дощ, краплини якого майже зависають у повітрі.
Мжичка - дрібний, холодний дощ, інколи з мокрим снігом
Сумовиця - осіння туга, меланхолія, яка приходить з похолоданням
Серпанок - легка туманна завіса, яка стелиться полями найчастіше восени
Баюра - велика калюжа після дощу
Слота - має два значення: погана погода (дощ, сльота, мряка) і стан восени - мінливий, неприємний, коли настрій псується через погану погоду, викликає нудьгу та пригнічення.
Ці архаїзми та діалектизми, які колись були в активному вжитку, свідчать про точність та поетичність української мови у відображенні природних явищ.
Вас може це зацікавити:
- 7 слів, яких насправді немає в українській мові
- Правильно українською казати "навзаєм" чи "взаємно"?
- Як правильно називати квіти українською
Під час написання матеріалу були використані такі джерела: СУМ (сучасний український словник), Словник архаїзмів та діалектизмів, Тлумачний словник, Стара правда, Горох.
