Сочельник: чому така дивна назва і чи правильно так казати українською

Звідки взялася така назва свята

Слово "сочельник" походить від російської назви страви - "сочиво". Це особлива каша з пшениці, сочевиці або рису, змішана з соком (соком-молоком) із насіння маку, коноплі або горіхів.

У давнину саме цю страву, а не звичну нам багату кутю, вживали в переддень великих свят під час суворого посту. Отже, "сочельник" - це буквально день, коли їдять сочиво.

Чому "сочельник" - це не по-українськи

В українській мовній традиції назви свят завжди мали інший акцент. Замість кулінарної назви страви (сочива), наші предки використовували терміни, що описували духовне значення вечора або стан куті.

Як правильно казати українською

Залежно від того, про який саме вечір ідеться, українська мова пропонує кілька чудових варіантів:

Святвечір (Святий вечір). Це універсальна і найпоширеніша назва вечора перед Різдвом (24 грудня або 6 січня).

Багата кутя або Багатий вечір. Так називають переддень Маланки через велику кількість страв на столі (навіть якщо вони пісні).

Голодна кутя (або Другий Святвечір). Це назва вечора перед Водохрещем (5 січня за новим стилем). У цей день піст був особливо суворим, звідси й назва.

Навечір’я. Це офіційний церковний термін (наприклад, Навечір’я Різдва Христового або Навечір’я Богоявлення).

Думка філологів

Сучасні мовознавці наголошують: слово "сочельник" відсутнє в академічних словниках української мови як нормативне. Його немає навіть серед діалектизмів. Тобто, воно є нав'язаним росіянізмом.

Вживання його є калькою, яка витісняє наше автентичне та милозвучне "Святвечір". Навіть якщо страва "сочиво" колись була відома на певних територіях, назва свята від неї в Україні не закріпилася.

Тому, вітаючи друзів чи готуючи святковий допис у соцмережах, обирайте "Святвечір". Це не лише правильно з точки зору мови, а й підкреслює нашу унікальну культурну ідентичність.