Радониця - час, коли серця вірян сповнені надії, а думки линуть до тих, кого вже немає поруч. Проте щороку в ці поминальні дні виникає чимало складних запитань: як бути з родичами, які не належали до церкви, або тими, чиє життя обірвалося трагічно? Питання поминання нехрещених та самогубців залишається однією з найчутливіших тем церковного етикету.
Як насправді потрібно поминати померлих, що не були віруючими або вкоротили собі віку, розповів у бліц-інтерв'ю для РБК-Україна настоятель Храму Святителя Тарасія Константинопольського Православної Церкви України (ПЦУ) Іван Бобик.
Більше цікавого: Радониця 2026: чому на Гробки не можна лити сльози та які традиції дуже важливі
Церковний погляд на це питання ґрунтується на приналежності людини до духовної спільноти:
"Коли людина приймає Таїнство Хрещення, вона стає членом Церкви. Тобто якщо людина нехрещена, вона ним не є. Одного разу, ще у перші часи, був римський імператор Нерон. Він дуже ненавидів християн і по суті був нехрещений, не був християнином. Але один зі святих за цього імператора молився. Бо імператор до цього проявив таку, знаєте, милостиню, жаль до однієї вдови. І йому, цьому святому, було таке откровення: "Твоя молитва почута, але більше так не роби", - розповів настоятель.
Щодо тих, хто скоїв самогубство, церква дотримується особливої обережності, проте не залишає близьких без духовної підтримки:
"Церква з обережністю ставиться до молитви за самогубців. Не звершує повного церковного поминання таких осіб. Проте дозволяється приватна молитва. З упованням на Боже милосердя", - каже Іван Бобик.
Оскільки за нехрещених та самогубців не подають записки на Літургію чи Панахиду, радять наступне:
Приватна молитва. Ви можете звертатися до Бога своїми словами вдома або тихо у храмі, просячи полегшення для душі покійного.
Милостиня. Вважається, що добрі справи та допомога нужденним в пам'ять про людину є дієвим способом виявити свою любов і турботу про її душу.
Відвідування могил. На Радоницю не забороняється відвідувати могили нехрещених чи самогубців, прибирати там і згадувати їх добрим словом у родинному колі.