Кремація, аквамація, труна, компост? Вчені назвали найекологічніший спосіб поховання
Як методи поховання людини назвали найбільш екологічними (фото: Getty Images)
Протягом життя ми намагаємося бути свідомими: сортуємо пластик, обираємо екологічний одяг та відмовляємося від зайвого споживання. Проте рано чи пізно кожен стикається з останньою дилемою - що станеться з нашим тілом після смерті? З появою нових "екологічно чистих" методів, таких як розчинення у воді чи компостування, вибрати стає дедалі складніше.
РБК-Україна з посиланням на Popsci, розповідає, який варіант поховання насправді є найдружнішим до природи.
Традиційні методи: прихована загроза під землею
Звичне нам поховання у труні з бальзамуванням - це справжня екологічна катастрофа, розтягнута в часі. Лі Вебстер, відома дослідниця зелених поховань та екс-президент Міжнародної ради зелених поховань, називає це "складуванням похоронних меблів".
Щороку під землю потрапляють тонни заліза, бетону та лакованої деревини, які ніколи не повернуться в екосистему.
Бальзамуючі речовини та синтетична оббивка трун отруюють ґрунт навколо, перетворюючи кладовища на зони хімічного забруднення.
"Розтрачені природні ресурси, вуглевмісне виробництво та хімічні консерванти, які нічого не повертають системі", - додає Вебстер.
Кремація: чи така вона "чиста"?
Кремація часто сприймається як сучасна та компактна альтернатива. Проте цифри кажуть про інше:
Для спалювання тіла потрібна температура до 1000 градусів за Цельсієм. Це вимагає величезної кількості природного газу або нафти.
Разом із димом у повітря потрапляють вуглекислий газ та пари ртуті (зі старих зубних пломб). У США близько 14 % ртуті у водних шляхах пов’язують саме з діяльністю крематоріїв.
Навіть у культурах, де кремація є центральним релігійним обрядом, як-то в індуїстській практиці, дослідники виявили потребу в більш екологічних варіантах. На такі кремації використовують багато деревини (вирубка лісів) і багаття призводить до викиду в повітря від 500-600 кілограмів вуглекислого газу.
"Не потрібно відмовлятися від традиційних ритуалів чи ігнорувати їх, але їх можна продумано адаптувати за допомогою інновацій зелених поховань", - кажуть дослідники.
Модні новинки: аквамація та компостування
За останні роки світ заговорив про технологічні новинки. Однак вони мають свої підводні камені:
Аквамація (лужний гідроліз)
Тіло розчиняють у нагрітій лужній воді. Хоча викиди вуглецю тут менші, на виході утворюються сотні галонів рідких відходів, які зливаються в муніципальну каналізацію. Це промисловий процес, який мало схожий на природний обіг речовин. При цьому аквамація руйнує тільки м'які тканини тіла, а кістки залишаються.
Цей вид поховання легальний у 30 штатах, і доступний лише у 19. Викиди вуглецю на 20% нижче, але це єдина перевага.
В результаті процесу від 100 до 300 галонів рідких відходів потрапляють у муніципальні системи очищення стічних вод або септики - а це викликає занепокоєння.
До того ж під час процесу використовується багато хімії, тому це шкідливо для ґрунту, у який попадають ці стічні води.
Компостування людини
Тіло перетворюють на субстрат за 60 днів. Проте процес вимагає подрібнення кісток та використання великої кількості соломи чи деревної тріски, яку часто везуть за сотні кілометрів, що зводить екологічну вигоду нанівець.
Новий метод вже наробив галасу, оскільки його схвалили у багатьох штатах. Під час процесу тіло поміщають у посудину з сумішшю органічних матеріалів (солома, деревна тріска, люцерна) і мікробна активність розщеплює м'які тканини протягом двох місяців.
Згодом скелетні залишки відправляють на подрібнення і повертають до суміші. На одну людину приходиться від 1 до 1,5 кубічних ярдів матеріалу. Матеріал схожий на деревну тріску і з ним після завершення процесу теж щось потрібно робити.
Найпростіше рішення - найкраще
На думку експертів, "найзеленішим" вибором залишається природне (зелене) поховання. Це метод, яким людство користувалося тисячоліттями до появи індустрії розкішних трун.
Суть методу. Тіло без бальзамування кладуть безпосередньо в ґрунт на глибину близько 1 метра. Використовується лише простий саван із натуральної тканини або легка дерев'яна скриня, що швидко розкладається.
Результат. На такій глибині мікроорганізми та комахи максимально швидко перетворюють органіку на поживні речовини для ґрунту. Це не просто утилізація - це внесок у відновлення екосистеми. Оскільки тіло розкладається природним шляхом, збагачуючи ґрунт і забезпечуючи поживними речовинами екосистему.
До того цей метод узгоджується з єврейськими, мусульманськими та квакерськими поховальними практиками.
"Якщо ви прагнете якомога відповідальніше залишити планету, природне поховання - ваш єдиний варіант", - наголошує Лі Вебстер. Найпростіше рішення знову виявилося найефективнішим.
