Кохання та зрада, що змінили історію: як українка з Києва стала принцесою Сіаму

Від київського Подолу до королівського палацу

На початку XX століття Катерина Десницька із Києва здійснила те, що сьогодні назвали б сюжетом для кіно. Вона народилася 1886 року у родині адвоката, здобула хорошу освіту й говорила кількома мовами. Освічена, вродлива і незалежна - саме такою її описували сучасники.

Батько Катерини помер, коли їй було всього два рочки. Вона з мамою та своїми рідними та зведеними братами та сестрами жила на той час у Луцьку. Мати після смерті чоловіка продала усе майно та переїхала з дітьми до Києва. Старші пасинки пішли до Київського університету, молодші - до гімназії.

Катерина навчалася у найкращій в столиці жіночій гімназії, неподалік Хрещатику. У 1903 році мати померла від раку.

Під час російсько-японської війни (1904-1905) вона добровільно вирушила на фронт як медсестра Червоного Хреста. Там, у Маньчжурії, доля звела її з принцом Сопхасом Пурачатрою, братом короля Сіаму (нині Таїланду) Рами V Чулалонгкорна.

Кохання, що подолало континенти

Їхня зустріч стала фатальною. Молодий принц, який навчався у Великій Британії та був відомим своїм прогресивним поглядом на світ, закохався в українку. Попри всі перешкоди - культурні, релігійні й дипломатичні - вони таємно одружилися 1906 року у в грецькій церкві Святої Трійці в районі Пера, у Стамбулі.

Медовий місяць пара провела у Єгипті. Однак принц не міг приїхати додому з невідомою жінкою, ще і європейкою. Він залишив молоду дружину в Сінгапурі та поїхав у Сіам. Король подарував принцу новенький палац Парускаван - саме туди принц і привіз свою кохану.

Спочатку королівська родина сприйняла цей шлюб як мезальянс і Десницьку при дворі не прийняли. Ситуація не змінилася навіть після народження сина, королівського онука.

Українська принцеса у Бангкоку

У 1910 році Король Рама V помер і престол отримав його старший син. Він офіційно визнав шлюб свого брата і Десницька отримала титул принцеси Сіаму.

Катерина отримала титул Його Високості принцеси Каті Пурачатри (Mom Katerina Desnitskaya Na Ayudhya) і стала першою європейкою в історії сіамського королівського двору.

Переїхавши до Сіаму, Катерина не залишилася лише "жінкою при дворі". Вона активно займалася благодійністю, охороною здоров'я та освітою дівчат, підтримувала створення лікарень, сприяла модернізації системи догляду за пораненими.

Місцеві називали її "жінкою світла" - через шляхетність і людяність. Вона легко адаптувалася до нової культури, але не забувала своє українське коріння: в її домі звучали європейські мелодії, і навіть у тропічному кліматі вона зберігала звички, принесені з Києва.

Син із двох світів

У подружжя народився син - принц Чула Чакрабон, який згодом став відомим істориком і письменником, автором книги "Сіам сьогодні". У ній він часто згадував матір і її вплив на формування власного характеру.

"У нашій королівській крові є крапля українського серця" - цю фразу й досі можна почути серед старших поколінь у Таїланді.

Катерина Десницька з чоловіком та сином (фото: Вікіпедія)

Розлука, втрати та новий шлях

У Короля Рама дітей не було, тому чоловік Катерини став спадкоємцем престолу. У 1918 році в подружжя виникли проблеми - Чакрабонгсе закохався в принцесу Чаваліт, дочку свого далекого родича. Катерина це важко переживала. Та ще й в королівській родині Сіаму практикували багатоженство і чоловік просив її змиритися з суперницею.

Однак українка вимагала розлучення і відмовилася навіть від великих аліментів. Однак згодом погодилася на виплату утримання - 1200 фунтів на рік.

Син залишився у Сіамі, а Десницька поїхала до брата у Шанхай, де почала працювати в Червоному Хресті.

Король заборонив принцу одружуватися з Чаваліт, оскільки та була його родичкою і пара почала жити в цивільному шлюбі. Але щастя тривало недовго - вже за рік він сильно застудився під час прогулянки на яхті й згодом помер від запалення легень.

Катерина приїхала на похорон. За заповітом усе майно мали поділити між Чаваліт та сином, але король вирішив інакше і наказав розділити все на трьох.

Десницька купила собі будинок у Шанхаї, частину здавала квартирантам. Одним з них був електрик Гарі Клінтон з США. Згодом в них зав'язалися стосунки й вони оформили шлюб. З сином, який лишився в Сіамі, Катерина бачилася рідко - він не міг їй пробачити, що вона залишила батька.

У 1930-х Десницька разом з чоловіком перебралася в Портленд, США. А ще за деякий час вона знову розлучилася. Після Другої світової війни Катерина переїхала у Франції, де жила вдова її брата з дітьми.

Померла від серцевого нападу 1960 року у Женеві, де й похована. Та її історія не згасла - у Таїланді досі згадують "принцесу з Києва", яка принесла у королівський двір європейську культуру, милосердя і людяність.

"Катя і принц Сіаму"

Син Десницької закінчив Кембридзький університет і став істориком. Одружився з британкою Елізабет Хантер. Чула став автором 13 книг, а його донька видала роман "Катя і принц Сіаму", де змалювала історію кохання свого дідуся та бабусі. Чула помер у 1964 році від раку - пережив матір всього на 4 роки.

Жива легенда українського серця

Сьогодні ім’я Катерини Десницької все частіше згадують у Таїланді, а в Києві дослідники планують встановити меморіальну таблицю на її честь.

Її життя стало доказом того, що любов і гідність не знають меж і титулів. Від київського Подолу до королівського палацу в Бангкоку - шлях, який пройшла одна українська жінка, залишив слід в історії цілої держави.