Експерт пояснив, чому зросли втрати окупантів та що відбувається на фронті

Чому втрати росіян величезні

Противник зараз намагається атакувати українські позиції в районі Бахмута. Другий напрямок - це район Лимана, де наші війська, просунувшись вперед, створюють загрозу знищення ворожих військ на сєвєродонецькому та лисичанському напрямку. Туди росіяни зараз кидають усі наявні в них резерви, в тому числі мобілізованих, щоби вирівняти своє становище.

Причому через те, що в них великі втрати в техніці, а нові постачання, зокрема з території Білорусі, лише очікуються, російські генерали використовують той ресурс, якого в них нині вдосталь – це жива сила. Завдяки частковій мобілізації вони мають понад 80 тисяч нових "штиків" безпосередньо в бойових порядках російської окупаційної армії. Тобто в складі тих сил та засобів, які залучені до так званої спеціальної воєнної операції. У них є люди - їх не шкодують та кидають у бій.

Ми чули заяву головнокомандувача Валерія Залужного про те, що принаймні втричі збільшилась інтенсивність російських атак - до 80 щодоби. Відповідно, сторона, яка атакує, несе шалені втрати. Вони в 3 - 5, а іноді - й в 10 разів більші, ніж втрати українських військових, що тримають оборону.

Ще один напрямок, де росіяни також несуть великі втрати - це район Авдіївки. Там ворог намагається атакувати наші позиції і з півночі, і з півдня. Бойові порядки наших військ у районі Авдіївки не дозволяють противнику штурмувати це місто. Бої там тривають уже вісім місяців поспіль, але російським військовослужбовцям не вдається продавити нашу оборону.

Що відбувається довкола Херсона

Попри те, що росіяни постійно намагаються показати їхню готовність відходити з правого берега в Херсонській області, там залишається 32 тисячі російських військових. До того ж там знаходяться найкращі військові, яких Росія відправила для участі в війні. Це десантники, гвардійці мотострілецьких підрозділів, морські піхотинці, танкісти.

Не схоже, що ці 32 тисячі будуть відступати - вони готові дати бій. Поки що в них є логістика між правим та лівим берегом Дніпра, йдуть певні поставки військо-технічної допомоги для російських окупантів, щоби їхнє угруповання мало можливість стримувати український контрнаступ.

І наш наступ на півдні справді дещо сповільнився. Це пов’язано з тим, що постачання військово-технічної допомоги Україні від наших західних партнерів є плановими. А потреба в боєприпасах до артилерійських систем, в ракетах до HIMARS зараз кратно зросла. Ці постачання не відповідають нашим потребам. Адже контрнаступ передусім передбачає знищення всіх ворожих центрів спротиву, їхніх складів, місць базування, командних пунктів, пунктів зв’язку та управління. Тому зараз треба накопичити ресурси для того, щоби продовжити контрнаступ.

До речі, як тільки-но наші війська матимуть можливість тримати під вогневим контролем міст у районі Каховської дамби за допомогою ствольної артилерії, справи в російських окупантів підуть значно гірше. Тоді їм доведеться швидко вирішувати питання, як тікати з правого берега. Бо всі понтони, пороми, баржі та інші тимчасові переправи не спроможні забезпечити в достатній кількості логістику для 32 тисяч військ.

Чому росіяни пішли в наступ у районі Вугледара

Річ у тім, що постачання Кримським мостом для росіян проблематичне. Зараз там познімали щонайменше чотири прольоти автомобільної частини, які потребують ремонту та заміни. Використовуються лише дві смуги для руху легкових автомобілів. І зараз вони можуть експлуатувати лише одну смугу для руху залізничного транспорту, що певною мірою сповільнює перевезення вантажів військового призначення через міст.

Тому для росіян стає актуальним питання щодо забезпечення військ на півдні. Вони почали виводити логістику через район Донецька до Волновахи і далі в бік Мелітополя, щоби возити вантажі залізничним транспортом. Така опція в них є, вони її використовують. Але українські HIMARS можуть долітати до цієї логістичної мережі. Щоб усунути цю загрозу, росіяни вже кілька днів поспіль намагаються безуспішно відтіснити наші частини та підрозділи на виступі в районі Вугледара.

Владислав Селезньов для РБК-Україна