Українська Америка: відомий журналіст порівняв життя у двох країнах

Тільки за перші два тижні я побував у Нью-Йорку, Сіетлі, Вашингтоні, Лос-Анджелесі, проїхав узбережжям до Сан-Франциско, а потім - через Неваду в Лас-Вегас. Був біля водоспаду, де знімали "Твін Пікс", в Санта-Барбарі, Секвойя-парку і Гранд-каньйоні. Також - на студії "Уорнер бразерс" і мега-заводі "Боїнг".

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка

Масштаб побаченого вражає. Найбільший завод в світі, внесений до Книги рекордів Гіннеса - це діючий пам'ятник людської цивілізації. Коли стоїш в ангарі висотою 40 метрів і дивишся, як люди-мурахи копошаться на фюзеляжах майбутніх літаків, то розумієш, наскільки дійсно крута штука, на якій ти сюди прилетів. До речі, літаки для американців - як для нас міжміські автобуси. І квитки на них коштують дешевше, ніж на поїзди.

Якихось 70 доларів, і після Сіетла ти вже в Лос-Анджелесі. Все навколо зручно і доступно для туристів. Захоплюючі екскурсії на кіностудії покажуть вам виворіт найкрутішого в світі знімального процесу. Як будують цілі вулиці з пап'є-маше, де знімають Бетмена і Супермена, як бутафорський провулок перетворюється в будь-яке місто США ... На власні очі можна побачити, як створюють кіношні спецефекти, і побувати на знімальному майданчику популярного серіалу. На мітлі, на якій так хвацько літав у фільмі юний Гаррі Поттер, виявляється є пласке сидіння.

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка

Зазначу одразу: Штати неможливо уявити без автомобіля. Якщо українці збирають на машину і здувають з неї пилинки, для американців це - філософія доступної свободи. Авто для них коштує дешево, і вся країна фактично розпланована "під водія". Бензин - дешевий, тому громадський транспорт у багатьох містах не дуже розвинений. Є винятки, як, наприклад, населений програмістами Сіетл або Нью-Йорк з пробками і дуже розвиненою системою метро.

Доріг в країні дуже багато, розв'язки - масштабні, але це не європейські автобани. Скажімо так: хороші українські дороги. А іноді можна потрапити і на звичну нам польову трасу. Або навіть яму, прости Господи, на дорозі зустріти в Майамі, біля заправки. Але яма - це рідкість. Відразу з'являється відчуття, що ти десь в Київській області ... Особливо ввечері, так як з освітленням вулиць у американців справи не дуже: часом - як на Караваєвих дачах у 90-ті.

Поліція на дорогах не лютує, якщо ти не нахабний. Їздити по хайвею досить утомливо - всі затискають з різних сторін, жваво і хаотично перебудовуються. Практично всі перевищують швидкість, але в рамках - фактично ті ж 20-км / год, які дозволені і у нас. Якщо ж поводити себе на дорозі зовсім по-хамськи - оштрафують боляче. Те ж саме і з паркуванням.

При цьому до багатьох речей вони ставляться дуже просто. Наприклад, абсолютному новачкові можуть навіть дати покерувати легкомоторним літаком в повітрі. І цей незабутній атракціон коштує в районі сотні доларів. Я вже не кажу про доступні і цікаві вертолітні прогулянки практично в кожному туристичному місті.

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка

Американські кафешки і ресторани не отримають табличку від української програми "Ревізор". Нашої чистоти не зустрінеш практично ніде - хіба що в елітних закладах. Але ніхто цієї чистоти і не шукає: клієнт тут йде за кухнею, специфічною атмосферою, а часто - через рекламу. У розкручені місця шикуються черги. Вони в Америці - просто, як колись в СРСР - всюди і з будь-якого приводу: для них виставляють спеціальні стовпчики з стрічками. Але якщо радянські громадяни любили в чергах битися і лаятися, то для американців правила - це святе.

До речі... Як це не парадоксально, дуже нагадують Союз побутові умови пересічних американців. Вони живуть в однотипних будиночках і квартирах, з однаковими кухонними меблями, старими електричними вимикачами, змішувачами і однаковою плиткою у ванній. Це як те, до чого прагнули в СРСР, але побудувати не змогли: коли у всіх все однакове, але при цьому у всіх все є.

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка

За перерахованими атрибутам можна ще й визначити приблизний рік побудови житла, тому що капітальний ремонт там робити не прийнято - тільки перефарбовують стіни. Адже більшість житла здають в оренду і господар не зацікавлений сильно вкладатися. Будинки, в більшості своїй, "картонні" - дерев'яний каркас, обшитий гіпсокартоном і дошками. У них дуже велика чутність, влітку спекотно, а взимку їх доводиться активно гріти. Але ніхто не париться з цього приводу. Хоча більшість українців, які звикли до цегельних капітальних домівок, були б в шоці. Невже американці не читали "Троє поросят"?! Напевно. Адже в США є цілі селища, де люди живуть в трейлерах серед пустелі або в лісосмузі.

Житло тут - головна витратна частина бюджету. Тому люди легкі на підйом і запросто можуть переїхати за пару тисяч км в пошуках нової роботи. А що? Різниці немає, де знімати квартиру - зате краща зарплата. І тут ти бачиш їх головну відмінність від нас і основну силу - вони реально незалежні! Легко змінюють роботу, починають бізнес, змінюють рід діяльності. Там багато самостійних людей, які не чекають, що хтось повинен все дати і організувати.

Американці в повсякденному житті дуже безпосередні і товариські. Неможливо проїхати з кимось в ліфті, не зронивши ні слова. Обов'язково привітаються, щось запитають, розкажуть або пожартують. Легко можуть поцікавитися, де ти купив таку класну футболку. Або запитати, що це в тебе за цікавий акцент. Тактовні ж люди! Адже ніхто не говорить, що твоя незграбна англійська ріже вухо.

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка

Взаємоповага - ще один козир місцевих громадян. Всі один одному посміхаються, вітаються, дякують, поступаються дорогою. І я зовсім не згоден, що це не щиро. Через тиждень в цій атмосфері ти повністю розчиняєшся, життя реально стає простіше, скільки б не було проблем. Але потім незмінно настає шокуюче похмілля, коли ти бачиш суворі кам'яні обличчя співвітчизників в аеропорту, при посадці на Київ.

Головне багатство американців - їхня природа. Країна просто прекрасна: і моря, і водоспади, і гори, і пустелі, і тропічні річки з крокодилами ... Величезні дерева, які не в змозі охопити руками і десяток чоловік, а крони губляться в тумані. Є все. І вони природу бережуть: я ніде не бачив такого звичного для нас сміття після туристів. Так що є, на що подивитися і чому повчитися. Там значно більше свободи, ніж в Європі, але при цьому є порядок, якого в нашій країні хронічно не вистачає.

Фото з особистого архіву Олексія Стеценка