ua en ru

Чи потрібно випивати 2 літри води в день? Експерт з харчування поставив крапку в питанні

Чи потрібно випивати 2 літри води в день? Експерт з харчування поставив крапку в питанні Скільки води потрібно випивати в день (unsplash.com)

Багато дієтологів рекомендують дорослій людині випивати не менше двох літрів води в день. Але чи дійсно це потрібно?

Тренер і експерт з харчування Віктор Мандзяк розвінчав цей міф, і пояснив, чому не варто себе примушувати.

Скільки потрібно пити води в день

Експерт нагадав, що Європейське агентство безпеки харчових продуктів (EFSA) рекомендує споживати 2 літри води на добу для жінок і 2,5 літра для чоловіків. Також рекомендують це дієтологи в соцмережах, зазначає Віктор.

За його словами, 2 літри – це вся Н2О, яка потрапляє в організм. У неї входить звичайна вода, солодкі газовані напої, компоти, соки, молоко, борщі, яблука, груші, хліб і навіть м'ясо (ще десь 300 мл води утворюється в результаті метаболізму). Єдиний продукт, що не містить воду, це масло.

Мандзяк повідомляє, що організм повинен отримувати два літри води - це не означає, що чистої води потрібно випивати таку кількість. Ви повинні враховувати всі рідини і продукти. Більш того, немає потреби вважати спожиту рідину.

"Чи потрібно нам Слухати EFSA і вираховувати кожен грам води, отриманої з горіха і кавуна? Звичайно, ні. Адже норми усереднені. Хтось багато рухається - багато потіє; інший живе за полярним колом і потім втрачає мало води. Хтось вживає багато солі або білка. Це все впливає", - пояснив експерт з харчування.

Також фахівець повідомляє, що кількість води в організмі регулюється самостійно, без нашого контролю. Нам не потрібно неврастенічно фіксувати, скільки ми випили, в цьому немає сенсу.

Мандзяк ще раз підкреслює, що потрібно пити тільки тоді, коли ви відчуваєте спрагу.

Він опублікував список літератури, з якої взята ця інформація.

1. Physiology, Water Balance (Tobias, 2021)

2. Scientific Opinion on Dietary Reference Values for water (EFSA Journal, 2010)

3. Thirst and hydration: physiology and consequences of dysfunction (Thornton, 2010)