ru ua

Мене непокоїть, що діти слухають російську музику: Винник про 8 березня, "совок" і кращі місця Львова

Мене непокоїть, що діти слухають російську музику: Винник про 8 березня, "совок" і кращі місця Львова Віктор Винник (фото: facebook.com/viktor.vynnyk.5)

Чи є альтернатива святу 8 березня в Україні? Як позбутися радянських рудиментів у нашій державі? Чому молодь продовжує слухати російський реп, коли і свого є так багато? Ці питання останнім часом виносяться на широкий загал все частіше.

Свої відповіді має відомий український співак, лідер гурту МЕРІ Віктор Винник. У інтерв'ю Styler він поділився своїм баченням вирішення деяких культурних проблем сьогодення.

Про свято 8 березня

Це свято, однозначно, у такому розумінні як ми знаємо та пам'ятаємо, має поганий шлейф з минулої країни - Радянського Союзу. Воно єднає людей, які його святкують, до певної міри з "рускім міром", незважаючи на те, що свято має нібито міжнародний статус.

Я особисто цікавився, будучи закордоном, чи воно так є насправді і, на жаль, чи на щастя, ніхто про таке свято у міжнародному аспекті не чув. Там немає ані такої полеміки, ані розмов. Тому, на мою думку, через це свято та схожі йому "рускій мір" пробує нас стримати у своїй орбіті.

З іншого боку, жінки мають право на своє свято. У нас є День матері, свято, яке останніми роками стало більш відомим та популярним, аніж колись. Але знову ж таки, зараз розділяють свято жінки та свято матері, тому суспільство перебуває у перехідному етапі, думки розділились. Зрозуміло, що весняний час сприяє цьому святу, коли початок весни, все оживає, краса та жіноцтво і т. д. Але, однозначно, погано те, що воно має ще свій радянський шлейф.


Про засилля російської культури в Україні

Зрозуміло, що старше покоління, вихідці з країни СРСР, де домінантною (на 90%, а то й більше) була російська музика, залишиться з цим назавжди.

Мене більше непокоїть, чому молоде покоління слухає російське. У мене є на це кілька відповідей.

По-перше, не треба забувати, що з розпадом Радянського Союзу, на початку 90-их, Росія не могла змиритися з тим, що імперія розпадається, тому почала експансію на різних фронтах, зокрема, на медійному. Тобто, на кінець 90-х-початку 00-х виділялись величезні кошти на відкриття свого медійного та музичного продукту в Україні.

Не секрет, що Росія дуже багата, і керівництво, яке там було, є і буде, велику частину коштів витрачає на таку собі "культурну експансію". Все для того, щоб "рускій мір" як явище поширювався, а особливо на території пострадянського простору, до якого ми належимо, на жаль. Зараз ці їхні намагання дали свій результат. Адже виросли нові покоління, які у фоновому режимі розуміли, що російська музика є, і нічого нема в тому поганого.

Також є велика проблема в тому, що українці розуміють російську, не дивлячись на те, що росіяни глобально не розуміють українську. Але це у першу чергу пов'язане з імперською свідомістю, очевидно, з зайвою хромосомою, про яку вони самі говорять. І ще разом з тим велике питання, яке відношення глобально росіяни мають до слов'ян, якщо вони не розуміють інших слов'янських мов?


Найбільше мене непокоїть, що діти слухають російську музику. Це добре, що вони не знають давньої російської музики зразків 30-літньої історії, і з української, на жаль, теж. Але вони слухають так званий російський реп, який до справжнього репу та хіп-хопу не має жодного відношення у світовому розумінні. Це такий гібрид, який виник на межі стилів "шансон" у розумінні "блатняк", і лише трошечки є там мотивів репових. Ця субкультура глобально популярна. Це доконаний факт. І голови наших юних українців потерпають від цього.

У нас також з'являються реп-виконавці. Кілька з них у топі та набирають мільйони переглядів, але протистояти глобально цьому не вдається. Але будемо надіятися, що покоління підростуть і переглянуть своє бачення на ці моменти.

Однозначно, ми маємо робити культурну стіну, культурний спротив, виробляти масово україномовний продукт, і тільки так можемо протистояти. Зараз, на жаль, похвалитись глобально нічим. Я особисто знаю багатьох молодих реп-виконавців, які на мою думку цікаві, але проти масштабу, який суне "з того боку", то їхні зусилля не можемо протиставити.

Про шанси Go_A на Євробаченні 2021

Я вже багато років за Євробаченням не слідкую. Зрештою, конкурс має до нас відношення, однозначно, бо він для країн третього світу. Наголошую: у Європі та розвинутих країнах цей конкурс не має великого значення. Ніхто за ним не стежить - ні Франція, ні Великобританія, ні Німеччина. І я би хотів, щоб ми також так мислили.

Я знаю команду Go_A і бачив їх нове відео, і воно мені сподобалось, бо там є елементи небанального фолку разом з сучасними мотивами. Це досить модно. Щодо шансів їх на цьому конкурсі "домогосподарок", як його справедливо називають, то не знаю.

Люди чомусь переконані, що є поняття "формат Євробачення", але якщо згадати минулі роки, то і гурт Lordi вигравав, який працює у стилі хард-року. Тому, мені здається, Євробачення - це така собі "пісочниця"...

Одним словом, мені не цікаво про це говорити і не знаю, чи маю право це обговорювати. Бажаю успіху нашим конкурсантам. Можливо, це має якесь відношення до престижу України, але з досвіду у мене великі сумніви.


Про улюблені місця у Львові та Києві

Якщо брати Львів, то зрозуміло, що це туристична мекка, а центр та Площа ринок - окуповані туристами місця, і їх львів'яни стараються обходити бічними вулицями.

Мені взагалі подобається Старий ринок, це недалеко за Ляльковим театром. Туди турист вже не доходить, там тиша, стара забудова.

Ще мені подобаються індустріальні райони старого Львова, які я побачив вперше у 90-их. Це вулиця Замарстинівська, Хмельницького. Тобто Львів кінця 80-х., який можна прогледіти. Прекрасний район - це вулиця Коновальця, територія навколо Лісотеху. Там дуже гарний Ботанічний сад, вулиця Чупринки. Зрозуміло, Стрийський парк, його не можливо оминути. Ще завжди гарно та класно у Шевченківському гаю.

Стосовно Києва, тут я буду дуже банальним, бо вже пройшло багато років, відтоді як я там не мешкаю. Коли я там буваю, то розумію, що просто міняються ландшафти у зв'язку з забудовою, і я часто гублюсь.

Тим не менш, ще залишається Подол, хоч він вже маленький, не захищений, його обступили. Ще Адріївський узвіз. Подобається весь район Аскольдової могили, тому що коли я там мешкав, це було місце збору проукраїнських людей, там кручі, Дніпро, все красиво. Як не дивно, район Привокзальної мені подобається, недалеко Площа перемоги. І ще Гідропарк. Це таке коло з минулого. Але мені приємне. Ось такі мої гарні місця у Києві та Львові.