Село Клавдієво-Тарасове Київської області понад місяць пробуло в оточенні окупантів. Сотні родин змушені були виживати в надважких умовах. Діти і дотепер просять того самого хліба, який пекли люди на кухнях і в саморобній печі.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
Денису всього дев'ять, а в нього вже є свої спогади про війну.
"Мама пішла в магазин по хліб і хлопці кажуть, що їдуть танки і всі тікали через ліси. А ми були самі вдома і боялися", - розповідає хлопчик з багатодітної родини.
Анна Покропивна, мама хлопця каже, що лишилися живі просто дивом. Тільки Денис трохи посивів.
"Пінцетом вискубуємо, щоб менше бачили", - розповідає жінка.
У родині Покропивних троє дітей, тато в теробороні. Жінка каже, грошей не було, хліб - маленькі палянички - пекла вдома. Малюки кажуть, був дуже смачний - то солоний, то солодкий.
24 лютого вони вирішили, що дача в Клавдієво-Тарасове безпечніша за Київ. В одну з відпусток хірург облаштував піч і навіть не думав, що вона колись врятує його онуків від голоду.
"Найбільше, чого не вистачало, це хліба... А коли вже почалася така тяжка ситуація, згадали, як було колись, в старовину. І виявилося, що це найнадійніше", - розповідає він.
Піч врятувала не лише їхню родину, але й сусідів.
Жителі села кажуть, що це диво - що їхнє село сильно не постраждало, як те ж Немішаєве, що поруч. Припускають, що окупанти користувалися старими картами, на яких тут - болото.
Вона - пекарка з 25-річним стажем. Пекла хліб в звичайній духовці, а коли дріжджі скінчилися - почала пекти й бездріжджовий.
Місцеві діти й досі кажуть, що це найсмачніший смаколик для них.
Раніше ми писали, що сліпий хлопчик з Ірпеня заспівав "Ой у лузі червона калина". Він вижив, запізнившись на розстріляний автобус.
Також повідомлялося, що випускники станцювали прощальний вальс на руїнах школи в Харкові.