14-річний Сашко щодня під обстрілами в Бучі добував їжу і воду для сім'ї

Окупацію родина пересиджувала у підвалі. Поки батько постійно укріплював імпровізовану фортецю і тримав оборону, мама доглядала за меншими дітьми, роль добутчика дісталася Сашкові.

Батько називає сина героєм, адже завдяки йому родина не померла з голоду в тому підвалі.

Свої "блокпости" чоловік ставив з тачок, з метала, з решіток, аби якомога надійніше захиститися від ворога.

Підвал став прихистком для багатьох людей

Туди родина Гуцалів і ще близько тридцяти місцевих переселилися в перший день вторгнення. Іноді температура була 8 градусів, тому грілися, притулившись один до одного.

Найгірше почалося, коли закінчилися їжа. Тоді Сашко разом з іншими людьми з підвалу пішов на пошуки до місцевих магазинів, які вже були пограбовані окупантами.

Фото: Сашко (праворуч) з меншим братом

"Хліб вибирав, там було печиво таке, що на основі хліба і сир", - розповідає хлопчик.

Сашко каже, що боявся, але не піти, не міг. Адже двоє молодших братиків і сестричка просили їсти.

"Боявся, хто знає, що у них в голові. Вони ж приходять з автоматами. Думають, що вони дуже "грозні", - каже хлопець.

Потім стало ще гірше, коли окупанти розбили комунікації, і не стало світла і води. За водою Сашкові доводилося ходити до колодязя тітки Іри - єдиного, що був поруч. Мама Олена каже, що дуже боялася за сина, однак лишити менших ніяк не могла.

"Кожен бах ми чули, але у мене менші, я ніяк не залишу", - розповідає жінка.

До підвалу намагалися увірватися окупанти

"Вони вирвали ті двері, пробували ці вибити - не вийшло. Залишили гранату - бахнули, прорвалися, і пішли коридором", - розказують люди.

Окупанти знали, що в підвалі є діти, але це їх не зупинило.

Сашко дуже соромиться, коли його хвалять і каже, що героєм себе не вважає.