Влада розвинених країн здійснює "фінансові репресії" відносно інвесторів, - експерти

Влада розвинених країн розпочала "фінансові репресії" відносно інвесторів, вважають деякі аналітики.

Мова йде про те, що центробанки заливають ринки грошима, а регулятори підштовхують фінансові компанії до вкладення отриманих коштів у держборг. З урахуванням інфляції це дозволяє урядам не тільки скорочувати витрати на обслуговування, що утворилися за час кризи заборгованості, але й поступово ліквідувати її.

Західні стратеги і керуючі фондами обговорюють зараз загрозу "фінансової репресії" - практики, при якій уряди і ЦБ створюють умови для негативних реальних процентних ставок держоблігацій і одночасно стимулюють покупку держпаперів фінансовими інститутами. За рахунок цього державні борги поступово знецінюються під тиском інфляції.

Керуючий облігаційним фондом Pimco Білл Гросс вважає, що політика кількісного пом'якшення США, в рамках якої були викуплені облігації на 2,3 трлн дол. і трирічні кредити ЄЦБ банкам в 1 трлн дол., заточила інвесторів в свого роду в'язницю. З ним згоден і голова Allianz Global Investors Андреас Утерманн: "Ми безперечно перебуваємо в стадії "фінансових репресій". І центробанки це не приховують. Вони маніпулюють ринками капіталу. Це означає продовження невизначеності", - заявив він The Financial Times.

Вперше термін "фінансова репресія" був використаний економістами Стенфордського університету Евард Шоу і Рональдом Маккіннон в 1973 р. для опису роботи фінансових систем країн, що розвиваються. Однак до "фінансових репресій" в 1945-1980 рр. активно вдавалися і західні країни, щоб скоротити накопичені за Другу світову війну борги. За даними старшого наукового співробітника Інституту міжнародної економіки Петерсона Кармен Рейнхарт, реальна процентна ставка по їх держоблігаціях в цей період становила 1,6%. За словами експерта, зараз також спостерігаються ознаки і всі умови для "фінансових репресій". "Враховуючи, що скорочення дефіциту зазвичай передбачає вкрай непопулярні скорочення витрат і підвищення податків, менш помітна "фінансова репресія" може бути більш привабливою з політичної точки зору альтернативою", - написала Рейнхарт в Bloomberg.

Що ж стосується другої ланки - примусу банків до придбання держборгу за низькими ставками, то тут все подається під слушним приводом. У світлі посилення вимог до власного капіталу банкам вигідно тримати на балансах низькоризикові ліквідні активи, якими вважаються держоблігації розвинених країн. Однак критики заперечують, що зараз паперу багатьох держав, наприклад, в Європі, зовсім не є такими. При цьому зміна регулюючих норм, зокрема прийняття "Базеля III", стимулює банки в розподілі своїх активів віддавати перевагу саме облігаціям.

Аналітики не впевнені, що головною метою центробанків було допомогти урядам, хоча по факту їх дії принесли і такий ефект. "ЄЦБ видав величезний обсяг кредитів банкам, і частина цих грошей іде на купівлю держоблігацій, що знижує їх прибутковість. Не думаю, що це було головною метою центробанку, але такий побічний ефект є", - сказав РБК daily економіст Capital Economics Бен Мей.

Нагадаємо, 29 лютого ц.р. ЄЦБ провів другий в історії тендер з надання комерційним банкам фінансування строком на 3 роки. В аукціоні взяли участь 800 європейських банків, які залучили кредити на 529,5 млрд євро. Перший з двох обіцяних аукціонів з надання трирічних кредитів в необмеженому обсязі ЄЦБ провів 21 грудня 2011 р.