Українська держава, на словах орієнтуючись на ЄС, будує щось прямо протилежне тому, що ми бачимо в Європі. Таку думку у своєму блозі висловив лідер громадського руху «Український вибір» Віктор Медведчук.
«Політичний устрій. В абсолютній більшості країн ЄС, на відміну від України, цілком успішно функціонує парламентсько-президентська форма правління. Багато століть європейського політичного досвіду підтвердили, що республіканський лад, наділений значними повноваженнями парламент і процес міжпартійної конкуренції - це не тільки фундамент демократичного устрою, але також запорука мирної передачі влади і стійкого збереження курсу країни на багато десятиліть», - написав політик.
Крім того, нагадав Медведчук, співвідношення повноважень між трьома гілками влади в європейських країнах дуже мало залежить від особистості політика або правлячої партії. «Судова, виконавча та законодавча гілки влади (в ЄС) протягом поколінь зберігають незалежність в рамках своєї компетенції. Всі українські політики (майже всі) нібито ратують за те ж саме. У такому разі логічно виникає питання: чому були згорнуті всі досягнення Конституційної реформи 2004 р., яка відповідала європейській моделі державного устрою? Під фактичне схвалення опозиції... В результаті, при повній солідарності влади та опозиції, ми маємо те, що маємо. Виконавча влада, суди і парламент - країна в цілому - все знаходиться під одноосібним контролем Президента. Значення парламенту зведене до мінімуму, політична конкуренція залишилася лише на рівні гасел, які вже давно нічого не означають...», - зазначив лідер громадського руху.
«Громадянське суспільство. Багато проблем, що виникають всередині суспільства, можуть вирішуватися не державними інститутами, але шляхом прямої активності громадян. Це стосується і політики, і питань екології, і пошуку компромісів між інтересами бізнесу та суспільства, і всіляких каналів взаємодопомоги, і спільного відстоювання інтересів різних соціальних груп. Громадянська активність в європейських країнах давно вже не має характеру самодіяльності. Вона регулюється законодавством і підтримується спеціальними державними програмами. У багатьох країнах Євросоюзу вважається нормальним, що громадяни регулярно беруть участь у місцевих та національних референдумах або плебісцитах. Відомо, що участь у місцевих референдумах консолідує громаду, залучає багатьох людей в активну діяльність по перетворенню свого міста чи району, і формує з ніяк не пов'язаних між собою жителів одного населеного пункту то громадянське суспільство, яке може взяти на себе відповідальність за долю як окремих регіонів , так і всієї країни», - нагадав Медведчук.
На його думку, перше, що потрібно для запуску громадянської активності, - надати суспільству реальні механізми впливу. «Недостатньо одного бажання наших громадян безпосередньо брати участь у політичному процесі - таке бажання, безумовно, є. Нам потрібні також можливості. Експерти громадського руху «Український вибір», проаналізувавши досвід багатьох країн, що зважилися на децентралізацію держапарату і надання народові прав прямої демократії хоча б на локальному рівні, прийшли до висновків, що подібні реформи відбиваються не тільки на якості влади, але і на стані громадянської общини. Люди починають інакше ставитися до своєї влади. У них виникає інший характер відносин - громадяни сприймають себе як замовника, клієнта, який користується послугами чиновника. Зверніть увагу, яка сьогодні прірва між простою людиною і високопоставленим чиновником», - написав політик.
«Економічний прагматизм. Європейські країни мають великі підстави не довіряти один одному. Століття їх спільної історії були часом майже безперервних війн. Але трохи більше 50 років тому в Європі народилося розуміння, що лише спільна співпраця передових країн континенту зможе забезпечити післявоєнне відновлення економік і загальне процвітання. І дуже тривалий час питання політики, взаємних симпатій і антипатій не ставали на шляху економічного розвитку. Прагматичний розрахунок і прагнення до взаємної вигоди стали керівними принципами зовнішньої і внутрішньої політики таких країн, як Німеччина, Франція, Італія, Великобританія та ін Відкриті кордони, свобода переміщення капіталів, товарів і послуг дали європейцям потужний синергетичний ефект. У нашій країні, навпаки, економіка безперервно йде на поводу у політики. Послідовна стратегія в економіці відсутня. Європейці не змогли б навіть зрозуміти, як псевдоісторичні спекуляції і політичне реноме окремих партій можна поставити над економікою країни», - вважає лідер «Українського вибору».
Так, політичні забобони не дозволили нашій країні раціонально розпорядитися вітчизняної газотранспортною системою, поставивши її під загрозу закриття. «Здавалося б, що заважає нам побудувати взаємовигідні відносини з колишніми республіками СРСР? Чому Україна ігнорує Митний союз Росії, Білорусії і Казахстану, втрачаючи дорогоцінний час і фактично перебуваючи осторонь інтеграційних процесів в Європі? Закономірним підсумком такої політики стає поступова деградація економіки. Ми самі себе позбавляємо шансів на гідне місце у світовій економіці, займаючи нішу нібито гордого, але бідного сировинного придатка інших країн. Щодо гордого, це помилка - ми ж стоїмо з простягнутою рукою перед МВФ», - упевнений Медведчук.
«Я впевнений, що якщо ми хочемо жити у країні, що відбулася, нам належить усвідомити всі зазначені відмінності української та європейської державної моделі. Без стійкої політичної системи, розвиненого громадянського суспільства та здорового економічного прагматизму ми продовжимо нинішній шлях по низхідній. Якщо СРСР у часи створення анекдотів про Хрущова, незважаючи на всі свої помилки, таки рухався до мети «наздогнати Америку», то нині ми в порівнянні з Європою йдемо в протилежному напрямку. Пора щось в цьому відношенні міняти. Або ми це зробимо, або опинимося в списку «вічних» країн третього світу і повністю розділимо їх незавидну долю», - резюмував політик.