Однією із центральних політичних тем як мінімум на початку наступного, 2022 року, напевно стане "вугільна справа", підозру за якою оголосили Петру Порошенку. Про те, які аргументи наводить слідство, як вони співвідносяться із раніше оприлюдненими даними різних "прослушок", яку роль в процесі відіграє Віктор Медведчук і що про це говорять адвокати і соратники Порошенка, а також влада – докладніше в матеріалі РБК-Україна.
Нинішнє кримінальне провадження проти Порошенка – далеко не перше. Всього, як кажуть в "Європейській солідарності", з 2019 року лідер партії фігурував більш ніж у сотні різних справ.
Втім, до суду дісталася тільки одна з них – про незаконне призначення першого заступника голови Служби зовнішньої розвідки Сергія Семочка. У цій справі влітку 2020 року Порошенку навіть хотіли обрати запобіжний захід, але суд відхилив таке клопотання, і відтоді про цей процес мало що чути.
Втім, "вугільна справа" багато в чому стоїть окремо від інших. По-перше, в ній фігурує інший політичний діяч, один з лідерів "Опозиційної платформи – За життя" Віктор Медведчук. А також представники верхів російської влади і підконтрольні їм маріонетки в т.зв. "ЛДНР".
По-друге, статті, за якими Порошенку 20 грудня пред'явили підозру, дійсно дуже гучні: державна зрада і сприяння діяльності терористичних організацій.
Фабула справи стосується подій ще 2014-15 років, однією з головних дійових осіб яких став Віктор Медведчук. Після перемоги Революції гідності здавалося, що колись всесильний глава Адміністрації президента Леоніда Кучми остаточно зійшов з української політичної сцени.
Але з початком російської агресії проти України Медведчук повернувся. Головним чином – в якості переговірника щодо звільнення українських полонених, незаконно утримуваних на окупованих територіях. Кілька років публічний статус Медведчука зводився тільки до цього, він особисто був присутній на великих обмінах.
Саме його роллю посередника тодішня українська влада і пояснювала особливі привілеї, яким користувався кум Путіна, який не приховує своїх симпатій до Росії –наприклад, Медведчук мав ексклюзивне право на прямі перельоти в РФ. Формально весь цей час він мав скромний статус учасника однієї з підгруп Мінської ТКГ.
Але з 2018 року Медведчук вже "офіційно" повернувся в українську політику, увійшовши до складу партії "За життя". Варто нагадати, що після перемоги Євромайдану південно-східний український електорат був деморалізований, а орієнтовані на нього політики на президентських і парламентських виборах 2014 року показали досить скромні результати. Але наближення нового виборчого циклу-2019 стимулювало активні маневри на цьому політичному фланзі.
Активну участь у них брав і Медведчук, який спробував об'єднати свою партію "За життя" з "Опозиційним блоком". В результаті, останній розколовся приблизно навпіл, зате виникла та сама ОПЗЖ, яка швидко закріпилася як ключовий гравець на проросійському електоральному полі і зберігає свої позиції досі.
Крім звичної для будь-якої опозиції критики соціально-економічної політики влади, ОПЗЖ стала активно просувати своє бачення геополітичного курсу України і вирішення ситуації на Донбасі. Яке часом точнісінько збігається з позицією Кремля.
Наприклад, відмова від євроатлантичної інтеграції України, прямі переговори з бойовиками "в чотирикутнику Київ-Донецьк-Луганськ-Москва", надання Донбасу автономного статусу із його закріпленням в Конституції і т.д. Представники ОПЗЖ регулярно з'являлися з такими меседжами в ефірі російських пропагандистських телеканалів.
Але головною трибуною для них, безумовно, стали канали українські, які паралельно із входженням Медведчука в публічну політику почало купувати його близьке оточення. Утворений з трьох інформканалів медіахолдинг став досить помітним на інформаційній карті України, просуваючи відповідний порядок денний.
Купівля та утримання інформаційних каналів, завідомо збиткових, відразу викликали ряд логічних питань. Перш за все, про джерела їх фінансування. І про те, чому вся активність Медведчука, його соратників і оточення не викликає особливого інтересу у силових структур – настільки виразно суперечачи домінуючому тоді державному порядку денному.
Відповіді знову-таки варто шукати в подіях перших років після початку російської агресії проти України. Головним джерелом інформації стали численні журналістські розслідування, з яких стало ясно: задовго до 2018 року і створення ОПЗЖ Медведчук займався далеко не тільки питанням обміну полоненими.
Наприклад, з оприлюднених Bihus.info наприкінці цієї весни "плівок Медведчука", зокрема, стало відомо, яким чином під його контролем опинилася українська частина нафтопродуктопроводу" Самара – Західний напрямок", що згодом забезпечував до 40% українського ринку дизпалива.
Труба, що дісталася у спадок від СРСР, рішеннями судів майже остаточно була націоналізована на початку 2015 року. Але, згідно з оприлюдненими записами, нею активно зацікавився Медведчук.
У перехоплених розмовах з росіянами він детально обговорював схему, за якою нафтопродуктопровід спочатку опиниться в їхніх руках, а потім перейде до людей з його оточення. На практиці це сталося навесні 2016-го, коли по трубі почалися ексклюзивні поставки палива від "Роснєфті". Воно потім продавалося на українських заправках, судячи з усього, також пов'язаних з Медведчуком.
Примітно, що Медведчук регулярно обіцяв своїм російським співрозмовникам якесь сприяння в реалізації всього цього плану з боку "нашого головного" – як можна припустити, Петра Порошенка.
Журналісти також вказали на можливий інтерес екс-президента в історії з трубою: вона повинна була стати свого роду "компенсацією" за незаконно конфіскований окупаційною владою Севастопольський морський завод, що належав Порошенку. Сам колишній президент будь-яку причетність до історії з трубою категорично заперечує.
Інший епізод пов'язаний із ринком скрапленого газу. У 2016 році свої позиції тут також різко посилили компанії-імпортери, яких ЗМІ знову-таки записують в орбіту Медведчука. А в якості продавця виступила та ж "Роснєфть". Але перед їх заходом на ринок несподівані проблеми почалися у півтора десятків інших імпортерів, які вже працювали в Україні. Причому почалися вони з подачі СБУ, що входить в президентську вертикаль управління країною.
Ще одна історія, яка судячи з усього, і стане найгучнішою, теж пов'язана з енергетичним ринком – а саме із закупівлями вугілля з непідконтрольної території Донбасу в 2014-15 роках. На відміну від попередніх випадків, тут вже оголошені підозри: Медведчуку, екс-міністру енергетики в ті роки Володимиру Демчишину і бізнесменові Сергію Кузярі.
А 20 грудня свою підозру отримав і Петро Порошенко, за версією слідства, вступивши з Медведчуком, Демчишиним, Кузярою "та іншими невстановленими на даний момент особами" в злочинну змову, суттю якої була держзрада і надання допомоги бойовикам.
Згідно з повним текстом підозри п'ятому президенту України, оприлюдненому в ЗМІ, початкова ініціатива виходила від вищого військово-політичного керівництва РФ, яке намагалося надати допомогу т.зв. "ЛДНР" і, навпаки, ще більше послабити Україну.
Головним інструментом було обрано тиск на енергетичну галузь України, яка до осені 2014 року вже опинилася в дуже важкому становищі. На окупованих росіянами територіях Донбасу опинилися фактично всі шахти, що видобувають антрацитове вугілля, на якому працювала добра половина теплової електрогенерації України. Країна зіткнулася з різким дефіцитом електроенергії, почалися віялові відключення. З настанням зими ситуація могла погіршитися ще більше.
Як випливає з документа, тодішній уряд ще із серпня 2014 року перейнявся вирішенням проблеми і знайшов його – в закупівлях вугілля в ПАР, в жовтні і листопаді його перші партії прибули в Україну.
Зрив цих поставок і став першим елементом інкримінованої фігурантам злочинної схеми. Самих фігурантів вже стало кілька: спершу росіяни звернулися до Віктора Медведчука, розраховуючи на його політичні зв'язки і публічну вагу. А потім вже Медведчук, за версією прокуратури, СБУ і Держбюро розслідувань, залучив до справи Петра Порошенка, який в силу тодішньої посади володів великою владою і повноваженнями.
Приписувані екс-президенту мотиви – "задоволення власних політичних інтересів, недопущення падіння політичних рейтингів і рівня довіри в результаті можливого подальшого загострення відносин з країною агресором – РФ, зважаючи на підстави позачергових виборів президента України".
Щоб реалізувати ці мотиви, Порошенко, як зазначено в підозрі, нібито вступив з Медведчуком у злочинну змову, першим етапом якої став умисний зрив поставок з ПАР. Для цього екс-президент скликав засідання РНБО, на якому засумнівався в якості південноафриканського вугілля, закликав розірвати контракти на його поставку компанії "Центренерго", доручивши правоохоронцям розслідувати цю історію. Через це південноафриканська компанія-постачальник в односторонньому порядку вирішила розірвати контракт.
Але залишалося ще одне, хоч на той час і вкрай ненадійне джерело дефіцитного антрациту – Росія. Тому, за версією слідства, почався другий етап плану – повне припинення поставок вугілля з РФ, що трапилося в кінці листопада 2014-го. На "плівках Медведчука" про цей епізод є окрема згадка. Міністр енергетики РФ Олександр Новак підтверджує йому, що поставки вугілля з Росії припиняться, на що схожий на Медведчука голос каже: "Правильно. Це моя позиція відпочатку була".
Таким чином, Україну поставили в безвихідну ситуацію: або купувати паливо в ОРДЛО, або допустити енергетичну катастрофу. Настала черга третього етапу плану – безпосередньої організації закупівель.
Паралельно фігурантам справи – Порошенку, Медведчуку, бізнесмену Кузярі – в координації між собою, з росіянами і бойовиками, за версією слідства, доводилося вирішувати багато організаційних і кадрових питань. Наприклад, прибирати з посад тих людей, які нібито заважали здійсненню їх планів, як на підконтрольній території, так і в ОРДЛО.
Варто відзначити, що після дострокових парламентських виборів-2014 відбулося переформатування Кабміну, що відбувалося якраз у розпал подій "вугільної кризи". Тоді квота глави Міненерго в новій коаліції перейшла до "Блоку Петра Порошенка", замість Юрія Продана крісло зайняв Володимир Демчишин, який активно включився в усі процеси.
Відповідно до ще однієї порції "плівок Медведчука", цього разу оприлюдненої не журналістами, а СБУ, той так коментував ці події в розмові з російським віце-прем'єром Дмитром Козаком: "Я зустрічався з нашим головним. По вугіллю все нормально сприйнято. Він каже, зараз буде новий уряд... І ми всі вирішуємо".
Незабаром визначилися і дві компанії, від імені яких і повинні були йти поставки з ОРДЛО: "Луганськвугілля" і "Шахта ім. К. І. Кисельова". Їх перереєстрували на підконтрольній території, оформили рахунки, уклали відповідні контракти. Почався останній етап – безпосередня закупівля вугілля і розрахунки за нього.
Відправляти вугілля бойовики почали тільки після отримання передоплати в розмірі 30 мільйонів гривень, причому готівкою. "Треба туди (в ОРДЛО, – ред.) готівку завезти. Тому що у них немає готівки взагалі, а картками ніде розраховуватися, тому що жоден банк не працює", – говорить на "плівках Медведчука" тодішній "куратор України" в кремлівській адміністрації Владислав Сурков.
Контракти були укладені на загальну суму в 3,2 млрд грн., за якими фактично, протягом 2015-го, "Центренерго" виплатило понад 200 мільйонів.
Публічно цю історію Петро Порошенко прокоментував ще на своїй підсумковій прес-конференції 29 грудня 2014 року. "Ми дійсно будемо купувати у державних підприємств, в тому числі, які видобувають вугілля на тимчасово окупованій території, з контролем того, що ці гроші використовуються виключно на заробітну плату шахтарям", – заявив тоді глава держави.
Примітно, що за даними слідства, рівно в той же день зі своєї посади був відсторонений керівник "Луганськвугілля", який направив основну частину отриманого авансу на виплату зарплат співробітникам.
Як зазначив у розмові з РБК-Україна адвокат Порошенка Ігор Головань, сам факт того, що кілька років тому вугілля закуповувалося в ОРДЛО, давним-давно відомий. "Хіба хтось заперечував, що вугілля з держшахт закуповувалося на територіях, які на той момент були вже окуповані?! Це все було абсолютно законно, і всі про це знали. Звичайно, президент не мав безпосереднього відношення до закупівель вугілля, це не його функція, але тоді вугілля було вкрай необхідне для порятунку країни", – сказав виданню Головань.
В цілому текст підозри адвокат вважає абсолютно нікчемним з юридичної точки зору і бездоказовим, пов'язуючи його появу, зокрема, зі свіжими рейтингами. "Для них головне – позбутися політичного опонента, але до незалежного і справедливого суду ця справа не дійде. Я мало говорю юридичних речей, тому що в цій справі немає юриспруденції в принципі", – підкреслив Головань.
Наразі він подав 18 клопотань у цій справі. Зокрема, про виклик в якості свідків президента Володимира Зеленського і ряду депутатів з "Слуги народу", оскільки ті заявляли, що їм відомо про факти правопорушень з боку Порошенка. А також про витребування Статуту ООН, який згадується в тексті підозри.
Судячи з усього, загальна лінія захисту, особливо якщо справа дійде до судових засідань, буде вибудовуватися (принаймні, частково) не на юридичних, а на політичних аргументах – на зразок звинувачень у репресіях, переслідуванні конкурентів, спробах усунути їх від виборів і т.д. Подібні приклади новітня політична історія України вже знала.
Головань допускає, що, швидше за все, Порошенка спробують заарештувати. Про те, що прокуратура вимагатиме арешту екс-президента із заставою в один мільярд гривень, раніше повідомляти джерела РБК-Україна. Втім, станом на обід 29 грудня у Печерському суді таке клопотання не отримали.
Очевидно, новий оберт цієї історії почнеться вже після анонсованого на першу половину січня повернення Порошенка в Україну. І в будь-якому випадку, політики в цій справі буде дуже багато.
На думку радника голови Офісу президента Михайла Подоляка, про конкретні наслідки "вугільної справи" в цілому поки що говорити рано, оскільки вона перебуває в активній фазі. "Суспільноважливо те, що українці нарешті бачать тіньові зв'язки між Порошенком та його давнім партнером Віктором Медведчуком. Для команди влади у цій ситуації важлива лише справедливість – щоб усі особи, які полегшували окупантам виконання їхніх завдань проти України, понесли за це відповідальність", – сказав РБК-Україна Подоляк.
Разом з тим, за словами нардепа від "Євросолідарності" Вікторії Сюмар, ця історія лише допоможе Порошенку в електоральному сенсі. "Це цементує Порошенка як лідера опозиції, ключового противника чинної влади, це дуже мобілізує прихильників, може залучити якусь частину розчарованих виборців",-сказала виданню Сюмар.
А ось у зворотний бік, на підвищення рейтингу Зеленського, за рахунок виконання гасла 2019 року про "Будемо саджати", на її думку, це не спрацює. "Це ще могло в перший його рік спрацювати, на третій рік – вже не спрацює", – упевнена вона.
Як насправді відреагує на подальший розвиток цієї справи непередбачуваний український виборець – питання відкрите. Але в будь-якому випадку, політичні наслідки "вугільної справи", як для її фігурантів, так і для влади, в наступному році можуть бути дуже суттєвими.