Ціна кризи: хто програв в "нафтовій війні" Росії та саудитів

Більше місяця тривала "нафтова війна" Росії і Саудівської Аравії за пасивної участі США та інших великих гравців. За підсумком всі сторони понесли значні фінансові втрати і таки прийшли до угоди. Але далеко не факт, що нові обмеження на видобуток нафти пом'якшать важку ситуацію, в якій опинилася галузь через глобальну економічну кризу на тлі пандемії COVID-19. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Учасники ОПЕК+ на 38-ий день "нафтової війни" прийшли до угоди, яка повинна стабілізувати ситуацію на ринку після масштабного обвалу цін. Увечері неділі країни-експортери нафти домовилися з 1 травня знизити видобуток на рекордних 9,7 млн барелів на добу. Аналітики пророкують, що угода в кращому випадку зменшить шкоду, але не вирішить проблему, адже глобальний карантин призвів до падіння попиту на паливо у всьому світі.

Зачистка ринку

На початку березня Росія вийшла з переговорів про нову угоду зі скорочення нафтовидобутку в рамках ОПЕК+. Угода, що діяла до 1 квітня, передбачала зниження виробництва на 1,7 млн барелів на добу, Саудівська Аравія запропонувала довести його до 3,2 млн барелів, щоб стабілізувати ситуацію на тлі падаючого попиту.

"З точки зору інтересів Росії ця угода просто позбавлена сенсу. Ми, поступаючись власними ринками, прибираємо з них дешеву арабську та російську нафту, щоби розчистити місце для дорогої сланцевої американської. І забезпечити ефективність її видобутку", – заявив тоді прес-секретар "Роснєфті" Михайло Леонтьєв.

Концепція "переділу ринку" в оточенні президента РФ аж ніяк не нова. Її послідовно просуває голова держкомпанії "Роснєфть" Ігор Сєчін. Ідея в тому, що якщо світові ціни впадуть нижче 40 доларів за барель, то виробники дорогої сланцевої нафти збанкрутують – мова йде переважно про американські компанії.

Росія саботувала нафтові переговори (фото: Mikael Kjellstrom/Flickr)

Ще наприкінці минулого року міністр енергетики РФ Олександр Новак говорив, що угода з ОПЕК принесла російському бюджету за кілька років 6,2 трлн рублів. Що ж змусило його покинути стіл переговорів буквально через три місяці? Ймовірно, зміна уряду. За даними росЗМІ, проти ідеї Сєчіна виступали Дмитро Медведєв і віце-прем'єр з ПЕК Дмитро Козак. У січні Медведєв поступився кріслом глави уряду Михайлу Мішустіну, а Козак перейшов до адміністрації Путіна займатися "українським питанням".

У відповідь на відмову Москви обмежити видобуток Ер-Ріяд різко наростив обсяги і почав пропонувати свою нафту європейцям зі значною знижкою. Ринок відреагував негайно: ціни на ключові сорти впали на третину і протягом місяця продовжували падіння. Дійшло до того, що російська марка Urals пішла в мінус – витрати на транспортування, експортні мита та інші витрати перевищили середню вартість нафти.

Ситуацією вирішила скористатися Білорусь. Її нафтовий контракт з Росією закінчився наприкінці минулого року, сторони не змогли прийти до угоди через розбіжності щодо мит. Олександр Лукашенко навіть заявив, що керівництво Кремля натякнуло йому на приєднання Білорусі в обмін на єдині ціни на енергоносії. Але коли російська нафта значно просіла, Мінськ запропонував купити 2 млн тонн за 4 долара за барель.

Слідом за змінами котирувань змінювалася і впевненість позиції РФ. Так вже 3 березня Володимир Путін заявив, що Росія не була ініціатором зриву переговорів в ОПЕК+. Мовляв, у всьому винні саудити, які "вийшли з угоди, збільшили видобуток і заявили, що готові продавати нафту зі знижкою".

"Все це зрозуміло, оскільки це, мабуть, пов'язано зі спробами наших партнерів з Саудівської Аравії позбутися конкурентів, які видобувають так звану сланцеву нафту. Для того щоби це зробити, ціна повинна бути нижче 40 доларів за барель. І в цьому сенсі вони, звичайно, своєї мети певною мірою домагаються. Але нам цього не потрібно, ми не ставили ніколи перед собою такої мети, оскільки наш бюджет розрахований, як я вже сказав, на 40 доларів за барель", – додав він.

Путін переклав провину на саудитів (фото: wikipedia.org)

Таке пояснення, мабуть, було направлено на внутрішнього споживача. Адже уряд РФ спрогнозував, що через падіння ціни на нафту бюджет країни втратить мільярд доларів тільки за березень-квітень. Але інформаційний маневр Путіна мало не зірвав переговори про нову угоду. Міністр іноземних справ Саудівської Аравії принц Фейсал бен Фархан назвав його слова "повністю позбавленими правди".

"Міністр закордонних справ висловив здивування з приводу спотворення фактів, висловивши надію, що Росія прийме правильні рішення на терміновому засіданні, яке вчора скликало Королівство для ОПЕК+ і групи інших країн, з тим щоб досягти справедливої угоди, яка відновить бажаний баланс нафтових ринків, щоби знову не піддавати енергетичні ринки ризикам", – відзначило агентство SPA.

Нова епоха

"Примушувати до миру" росіян і саудитів взявся президент США Дональд Трамп, пригрозивши запровадити значні мита на нафту. Він провів ряд телефонних переговорів з Путіним і наслідним принцом Саудівської Аравії Мухаммедом бін Салманом. Економічний радник американського президента Ларрі Кудлоу сказав, що Трамп закликав їх "припинити змову в нафтовій війні".

В Білому домі припускають, що вся ця ситуація – "ймовірно створена щоб нашкодити США". Справа в тому, що Саудівська Аравія вже намагалася схожим чином видавити з ринку американських "сланцевиків" в 2014 році. Тому деякі сенатори від Республіканської партії ще більш різкі у формулюваннях.

"Хоча ми цінуємо те, що вони зробили перший крок до вирішення проблеми, яку вони допомогли створити, саудити витратили більше місяця, ведучи війну з американськими виробниками нафти, поки наші війська боронили їх. Це не те, як друзі ставляться до друзів. Їх дії були неприпустимі і не будуть забуті", – відзначив сенатор Кевін Крамер.

Увечері неділі, 12 березня, затяжні переговори щодо скорочення нафтовидобутку нарешті привели до результату. ОПЕК+ домовилася знизити виробництво до липня на 9,7 млн барелів на добу, тобто 10% світових поставок. Потім обмеження будуть поступово знижуватися, угода розрахована на два роки. Також зменшать потужності США, Норвегія, Аргентина, Канада та інші – приблизно на 5 млн барелів на добу.

В останні дні переговорів "каменем спотикання" була позиція Мексики, яка погодилася скоротити видобуток на 100 тисяч барелів, при необхідних 400 тисяч. В результаті США запропонували компенсувати різницю, скоротивши своє виробництво. Як саме Трамп планує регулювати вільний ринок нафти в Штатах поки незрозуміло.

Трамп закликав закінчити "нафтову війну" (фото: flickr. com/helsinki2018)

В рамках нової угоди найбільше доведеться відступити Росії і Саудівській Аравії. Вони зобов'язалися скоротити видобуток до 8,5 млн барелів на добу. Тобто РФ повинна "качати менше" приблизно на 1,9 млн барелів – на рівні 2003 року. Нагадаємо, що умови зірваної на початку березня угоди передбачали, що країни ОПЕК+ спільно знизять видобуток на 1,5 млн барелів.

Виконавчий директор Міжнародного енергетичного агентства (IEA) Фатіх Бірол стверджує, що обмеження, прийняті більшістю країн для боротьби з COVID-19, призвели до безпрецедентної втрати попиту на нафту, яка може досягати чверті світового споживання. За оцінками IEA у квітні потреба в нафті впаде на 16,7 млн барелів, найбільший трейдер Trafigura називає цифру в 35 млн барелів.

Хаос, в який занурився ринок за останній місяць, змусив експортерів вводити ще більш серйозні обмеження, ніж було заплановано спочатку. При цьому комісар енергетичного регулятора Техасу (в штаті видобувається 42% всієї нафти в США), Райан Сіттон раніше заявив, що світовий видобуток потрібно зменшити на 20 млн барелів на добу, інакше в кращому випадку через два місяці сховища будуть переповнені.

Якщо до цього дійде, то виробникам доведеться консервувати свердловини – повернення їх у робочий режим процес дорогий, а в окремих випадках і недоцільний. The Economist відзначає, що при ціні на нафту в 35 доларів за барель віддача від проектів з відновлюваних джерел енергії може конкурувати з прибутковістю нового нафтового родовища. Так що не виключено, що те, що відбувається, вплине на енергетичний ландшафт в цілому.

За підсумком лідери США, Саудівської Аравії і Російської Федерації "залишилися задоволені" новою угодою. Хоча переможців в "нафтовій війні" за фактом немає – постраждала світова економіка, якій і так в цьому році доведеться пережити серйозні потрясіння. Висновок з цієї історії очевидний: чим вище окремі політики будуть ставити власні інтереси і амбіції, тим складніше людство переживе глобальну кризу.