Три роки для прокурора: чим запам'ятався Юрій Луценко на чолі ГПУ

Три роки для прокурора: чим запам'ятався Юрій Луценко на чолі ГПУ

Юрій Луценко з початку десятиліття пройшов шлях від політичного в'язня до генерального прокурора України. Щоб призначити його в ГПУ, Верховна рада спеціально змінила закон, а президент Порошенко назвав Луценка "важковаговиком, який буде керуватися почуттям справедливості".

За минулі три роки до генерального прокурора накопичилася маса питань. У той же час він регулярно звітував про досягнення, які, схоже, виявилися непереконливими для нової влади. Про перемоги і поразки генпрокурора-політика Юрія Луценка – у колонці кореспондента РБК-Україна Влада Красінського.

Генеральний прокурор Юрій Луценко пообіцяв подати спікеру Верховної ради нового скликання прохання про відставку за власним бажанням. Майже рік тому він вже писав заяву на звільнення на ім'я президента Петра Порошенка. Тоді приводом стала смерть херсонської активістки Каті Гандзюк, замовники нападу на яку досі не засуджені.

Але правляча коаліція у листопаді відмовилася підтримати відставку Луценко. Звільняти його ніхто не збирався. Голосування в Раді було рейтинговим, та й до того ж нерезультативним. І ця ж коаліція в травні 2016 року змінила закон, дозволивши голові фракції БПП без юридичної освіти очолити Генеральну прокуратуру України. Тоді Луценко отримав безпрецедентний політичний мандат на "тектонічні зміни" в цьому органі.

Свій нинішній пост Луценко займає вже більше трьох років. За останнє десятиріччя лише Віктору Пшонці вдалося так довго просидіти в кріслі генпрокурора. До речі, поки Пшонка господарював у штаб-квартирі ГПУ на вулиці Різницькій, Юрій Віталійович сидів у Менській колонії за політично вмотивованою справою.

Починаючи з Помаранчевої революції життя Луценка кардинально змінювалося кожні три роки. У 2007 році він вдруге став міністром внутрішніх справ, у 2010 році був затриманий "Альфою" за підозрою в перевищенні службових повноважень, в 2013 році вийшов з в'язниці і став одним з лідерів Євромайдану, а в 2016 році призначений в ГПУ. Немає сумнівів, що цієї осені почнеться нова віха в житті Юрія Луценка.

Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти, що не бачить його у своїй команді, зазначивши, що прізвище генпрокурора при новій владі точно не починається на "Лу" і не закінчується на "ценко". У недавньому інтерв'ю "Радіо НВ" Луценко заявив , що далеко з політики ніколи не йшов, але в той же час "не зарікається від тюрми та суми", пригадавши, що у НАБУ вже є проти нього близько 15 справ.

Співрозмовники РБК-Україна в ГПУ кажуть, що вплив в цьому органі він хоче зберегти і після звільнення через свого заступника Сергія Кізя, який добре знайомий із головою Офісу президента Андрієм Богданом.

Інша справа, що вхід в публічну політику для Луценка в найближчому майбутньому, очевидно, закритий. В останні роки число його потенційних союзників помітно зменшилося. Перед першим туром президентських виборів Юлія Тимошенко, говорячи про Луценка, сказала, що колишній соратник "завдав їй особистого болю, ставши організатором політичних репресій".

І в найближчому оточенні Петра Порошенко навряд чи захочуть знову зв'язуватися з Луценком, враховуючи, що вже після зміни влади він таки дав хід кримінальному переслідуванню екс-глави Нацбанку Валерії Гонтарєвої і колишнього заступника голови Адміністрації президента Олексія Філатова. Правда, проти чоловіка своєї куми – Петра Порошенка, генпрокурор не виступав, навіть навпаки, заявив днями, що у всіх порушених проти нього справах Петро Олексійович перебуває у статусі свідка, а не підозрюваного.

Прокурор Кулик і "справа Курченко"

Епізоди, по яких проходять близькі соратники Порошенка, виділені з так званої "великої справи младоолігарха Сергія Курченка", за останніми цифрами провадження її ще називають "справа 400". По суті, значна частина перемог, які записує собі в актив Юрій Луценко на посаді глави ГПУ, з'явилася з цієї справи. І в той же час саме у зв'язку з цією справою до генпрокурора накопичилося найбільше питань.

Наприклад, один з фігурантів справи про розкрадання коштів НАК "Нафтогаз України" на користь Курченка – Олександр Кацуба, заплатив компенсацію в 100 мільйонів гривень, дав "цінні свідчення" і вийшов на свободу. За даними РБК-Україна, мова йде про свідчення на Юрія Бойка. Втім, до підозри справа так і не дійшла. При цьому брат засудженого – Сергій Кацуба, був знятий з розшуку і навіть намагався балотуватися до Верховної ради на дострокових виборах.

Як свідчення ефективності своєї роботи Луценко часто називає спецконфіскацію 1,5 млрд доларів "сім'ї Януковича" за рішенням Краматорського суду. Нещодавно він заявив, що планується конфіскація ще 7 млрд доларів, які були розміщені в одному з американських хедж-фондів.

Вилучення коштів стало можливим завдяки угоді між колишнім прокурором сил АТО Костянтином Куликом і фіктивним директором компанії зі схеми Курченка – Аркадієм Кашкіним. Антикорупційні активісти не раз повідомляли, що через низку процесуальних порушень деякі фігуранти справи зможуть уникнути відповідальності, а гроші, можливо, доведеться повертати вже з держбюджету.

Пікантності цій історії додає той факт, що НАБУ звинувачує екс-прокурора АТО Кулика в незаконному збагаченні. Після спецконфіскації Луценко перевів його в департамент міжнародно-правового співробітництва Генпрокуратури. Натомість фактично Кулик став кимось на кшталт "помічника з особливих доручень".

Яскравий приклад: історія з затриманням Северіона Дангадзе – соратника Міхеїла Саакашвілі. Кулик на особистому автомобілі гнався за підозрюваним практично до кордону з Росією. Саакашвілі тоді розгорнув акції протесту проти колишньої влади в центрі Києва, які, за словами Луценка, фінансував Сергій Курченко. Просидівши півроку в СІЗО, Дангадзе дав свідчення на Саакашвілі у справі про сприяння злочинній організації.

Вже під час президентських виборів Кулик потрапив у великий скандал. Петро Порошенко перед другим туром на "очній ставці" з прокурором, який звинуватив його у втручанні в хід слідства, в ефірі "Право на владу" заявив, що Кулик висунув підозри його оточенню за вказівкою юристів олігарха Ігоря Коломойського. За два тижні до цього прокурор відправив повідомлення про підозру колишній голові Нацбанку Валерії Гонтарєвій, екс-главі Адміністрації президента Борису Ложкіну, колишньому заступнику голови АП Олексію Філатову і керуючому партнеру ICU Костянтину Стеценку.

Луценко тоді повідомив, що підозри незаконні, тому що були відправлені поштою з порушенням процедури, і додав, що його підлеглого "використовували політики". Кулика в результаті понизили в посаді, але днями підозри всім фігурантам, крім Ложкіна, підписав заступник генпрокурора Сергій Кізь. Луценко зазначив, що доказів, зібраних Куликом і його групою, досить, а сам він допомагає в розслідуванні. Підозру виписали і колишньому міністру екології Миколі Злочевському.

Союзники і покровителі

Перед виборами Луценко, по суті, відмежувався від колишнього глави держави, вирішивши виступити в ролі арбітра разом із міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Правда, у цей же час він вів переговори про спільний політичний проект з мером Києва Віталієм Кличком. До угоди сторони так і не дійшли, тому генпрокурор залишився спостерігати за розвитком подій з боку, ставши над сутичкою.

Обрана позиція не заважала йому шукати партнерів геополітичного масштабу. Приміром, стало відомо про дві його зустрічі з адвокатом президента США Рудольфом Джуліані. Серед іншого, вони обговорювали справи проти компанії Burisma Миколи Злочевського, зізнався сам Луценко. У наглядову раду цієї компанії входив син Джозефа Байдена – головного конкурента Дональда Трампа на наступних президентських виборах.

Луценко в інтерв'ю The Hill також раніше повідомляв, що посол США в Україні Марі Йованович передавала йому "список недоторканних". Дипломат була призначена в Україну ще адміністрацією демократа Барака Обами. Луценко, щоправда, пізніше відмовився від своїх слів. Але після виборів президента в Україні Держдепартамент відкликав посла, уточнивши, що "так і було раніше заплановано".

Незадовго до походу Луценка до Генпрокуратури, депутати БПП в кулуарах нарікали, що без нього фракція стане некерованою. Мовляв, завдяки вмінням розбиратися в людях і вибудовувати систему противаг, йому вдавалося досить успішно керувати союзом різних депутатських груп. Співрозмовники РБК-Україна у прокуратурі кажуть, що Луценко привніс свої політичні методи і в роботу правоохоронної системи. Ситуативні союзи і розділення опонентів – базис для ведення успішної політичної гри.

В різний час Луценко конфліктував з керівниками новостворених антикорупційних органів: директором НАБУ Артемом Ситником і главою САП Назаром Холодницьким. На різних етапах боротьби були затримання "набушників" співробітниками департаменту ГПУ під керівництвом Дмитра Суса, "прослушка" в акваріумі робочого кабінету Холодницького, скандал з елітними квартирами сина Луценка і нібито "подарований" Ситнику відпочинок в заміському комплексі.

Але в підсумку, за словами заступника голови Офісу президента Руслана Рябошапки, антикорупціонери знайшли між собою спільну мову і зараз працюють спільно, отримавши карт-бланш від нової влади. У той час як Луценко, не увійшовши в довіру команди нового президента, не втомлюється нагадувати про успіхи свого відомства, протиставляючи їх "скромним" результатами НАБУ і САП.

Полювання на депутатів і "справа Майдану"

Ставши генеральним прокурором, Юрій Луценко все одно залишався частим гостем у Верховній раді. Найчастіше на парламентській трибуні він з'являвся, клопочучи про зняття недоторканності з народних депутатів. Всього таких випадків за каденцію Луценка було чотирнадцять, причому деякі нардепи йшли "пакетом".

Вісьмох з них таки позбавили депутатського імунітету. Але тільки одіозна Надія Савченко в підсумку опинилася в СІЗО. Втім, на даний момент вже і вона вийшла на свободу. Олександр Онищенко та Євген Бакулін знаходяться в бігах, Андрія Артеменка навіть позбавили українського громадянства. Інші ж спокійно працювали в парламенті до кінця скликання.

Незважаючи на яскраві спічі Луценка в парламенті і спільну роботу його підлеглих з НАБУ і САП, у жодному випадку суд не виніс обвинувального вироку. Навіть навпаки, справу Олеся Довгого закрили через "неможливість встановити достатні докази".

Луценко в черговий для себе раз потрапив у велику політику після Революції гідності. За минулі три роки він не втомлювався повторювати, що для нього розслідування злочинів проти активістів Євромайдану і засудження екс-президента Віктора Януковича за державну зраду – це справи честі. На початку цього року Янукович був засуджений до 13 років позбавлення волі, в той час як більшості "майданівських справ" до завершення ще дуже далеко. Основну провину за це Луценко покладає на керівника управління спецрозслідувань ГПУ Сергія Горбатюка.

Останній у свою чергу стверджує, що генпрокурор і його заступники перешкоджають ходу слідства і незаконно втручаються в роботу його підлеглих. Реальні терміни за напади на активістів взимку 2014 року отримали лише 11 "тітушок".

Силовики і чиновники, відповідальні за вбивства на Майдані, досі не притягнуті до відповідальності. Деякі з них і далі працюють у правоохоронних структурах. Тим часом зростає кількість активістів, які постраждали вже за часів Луценка. У справі про вбивство херсонської активістки Каті Гандзюк п'ятеро виконавців отримали від 3 до 6 років ув'язнення, в той час як організатори та замовники цього злочину знаходяться на волі.

"Як тільки парламент збереться і обере спікера, я подам у відставку за власним бажанням. Я повернув країні вкрадені кошти і активи на 4 мільярди доларів. У нас 3 тисячі вироків у справах корупції категорії "Б", 1200 вироків терористам, ще тисяча в судах. У нас за плечима ще кілька десятків тисяч убивць, розбійників, автовикрадачів і так далі", – заявив Луценко у вже згаданому інтерв'ю.

Але ці результати, вочевидь, не справили належного враження на нову владу, в протиставленні з політичними моментами його роботи в останні роки. Представники Володимира Зеленського продовжують говорити про необхідність реформувати прокуратуру, як говорив про це і Петро Порошенко, призначаючи Луценка на посаду. Руслан Рябошапка, якого розглядають на посаду нового генпрокурора, вже заявив, що ГПУ має очолити професійний юрист, а не політик.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся