Заощадження на старість. Якою буде накопичувальна пенсія та кому заплатять більше

Роками влада не просувалась у питанні накопичувальної пенсії, боячись, з одного боку, розбалансувати солідарну пенсійну систему, з іншого – посилити податковий тиск на бізнес та громадян. Рідкісні спроби розпочати реформу навряд чи заходили далі за реєстрацію законопроекту в парламенті.

І хоча ці ризики нікуди не поділися, Верховна рада у четвер, 16 грудня, планує зробити крок до запровадження обов'язкового накопичувального пенсійного рівня. І прийняти за основу проект закону авторства депутатів "Слуги народу" (№2683), який визначить правила накопичувальної пенсії. Якщо, звичайно, не зазнає істотних змін при доопрацюванні другого читання.

Як це буде працювати? Майбутні покоління пенсіонерів, як очікується, зможуть отримувати не тільки солідарну пенсію, як зараз, а й накопичувальну. Її логіка – чим більше відкладав, тим більше отримаєш. Тобто ніякої "зрівнялівки", дохід безпосередньо залежить від суми внесків.

До другого рівня спочатку планували допустити громадян до 35 років, щоб вони встигли накопичити достатньо перед виходом на пенсію. У підсумку вирішили, що на персональні рахунки з січня 2023 року будуть зараховувати внески працюючим українцям не старше 55 років. Єдина умова – вони не мають отримувати пенсію за вислугою років або пенсію за віком.

За рахунок яких грошей? Навантаження на бізнес і самих працівників не зросте. Принаймні, поки накопичувальні внески залишаться у межах ЄСВ – 22% від зарплати. Саме з цих грошей Пенсійний фонд зараз платить звичайну солідарну пенсію.

У Раді пропонують у перші роки накопичень частину коштів "відщипнути" від ЄСВ – у 2023 році хочуть взяти 1% від зарплатного фонду, у 2024 році – 1,5% і 2% – ще через рік. І стільки ж додасть уряд з держбюджету, по суті, подвоївши внески.

"Білий" зарплатний фонд в Україні становить близько 1,5 трлн гривень на рік. Це означає, що 15 млрд гривень потенційно може піти у накопичувальний фонд. А з урахуванням дотацій держскарбниці – приблизно 30 млрд гривень.

Перші як мінімум три роки накопичувальні рахунки майбутніх пенсіонерів доручать обслуговувати державному авторизованому фонду, який створить Кабмін. А вже з 2026 року до пенсійних заощаджень допустять комерційні структури – банки та приватні фонди, що пройшли верифікацію для такої роботи.

Куди будуть витрачати гроші? Через п'ять років у власника рахунку буде вибір – за замовчуванням залишитися у держфонді або перейти в інший, який, можливо, запропонує кращі умови з обслуговування і дохідності заощаджень. Адже ключове завдання накопичувального фонду не тільки зберегти кошти, а й примножити їх, забезпечивши інвестиційний дохід.

"Головною проблемою накопичувальної системи є проблема збереження накопичень і забезпечення достатнього рівня пенсійного забезпечення", – сказано у висновках профільного комітету з питань соцполітики до проекту. До слова, Кабміну у наступному році ще треба внести у Раду проект закону про створення системи гарантування пенсійних виплат учасникам накопичувального рівня.

У Раді не приховують, що особливих варіантів, окрім як направити ці накопичення у держборг, в уряду зараз немає. Керівник фінкомітету Ради Данило Гетманцев заявив, що альтернатива облігаціям держпозики може з'явитися тільки з більш активним розвитком фондового ринку у країні.

"Пенсійні активи уповноваженого фонду не менше ніж на 80% складаються з цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України", – сказано у документі.

Ще 20% активів можуть бути грошові кошти, акції компаній, облігації та іпотечні облігації українських емітентів, цінні папери, погашення яких гарантовано урядами країн з високим кредитним рейтингом і т.д.

Коли можна отримати внески? Кошти з особистого рахунку стануть доступними не тільки при досягненні пенсійного віку. На гроші можна розраховувати, наприклад, для лікування (в тому числі й членів сім'ї) важких і критичних захворювань, як рак, інфаркт, інсульт, ниркова недостатність і т.д. Внесок повернуть при виїзді на постійне місце проживання за кордон або у разі отримання інвалідності I або II групи.

Закон також дозволить обрати й розрахувати зручний спосіб отримання накопичувальної пенсії – щомісяця, але не менше 10 років з дня призначення або раз на місяць до кінця життя. Пенсію зможе отримувати чоловік/дружина після смерті одного з подружжя, але тільки по досягненню пенсійного віку. І у будь-якому випадку передбачено, що накопичення не згоряють після смерті людини, ці гроші можна буде передати у спадок.

Кого торкнеться реформа? ЄСВ зараз платить понад 12 млн українців, з них менше 10 млн осіб – це наймані працівники, решта – фізособи-підприємці на спрощеній системі оподаткування. Тоді як громадяни, які вже отримують пенсію – майже 11 млн осіб – опиняться поза обов'язковим накопичувальним рівнем.

Навіщо потрібна накопичувальна пенсія? В Україні одна з найнижчих пенсій в Європі. Виходячи на пенсію, українці не отримують навіть 30-40% від середньої зарплати по країні, а тому не можуть розраховувати на той же рівень життя, що й у працездатному віці. Накопичувальна пенсія, якщо і не вирішить цю проблему, то як мінімум дещо поліпшить платоспроможність майбутніх поколінь пенсіонерів.

Низький рівень народжуваності та зростання середньої тривалості життя лише посилює проблеми солідарної системи. Працюючих стає менше по відношенню до пенсіонерів, а тому утримання останніх обходиться все дорожче держбюджету, з якого дотується виплата пенсій. І хоча це не тільки проблема України, за оцінками вчених, негативні демографічні процеси у нас відбуваються швидше, ніж у ряді інших країн.

Чи є ризики накопичувальної пенсії? Головне науково-експертне управління парламенту вказало на ряд проблем у проекті, порадивши почекати з прийняттям закону.

По-перше, на їхню думку, нинішній стан економіки не дасть бажаної дохідності за цими заощадженнями, дискредитувавши саму ідею пенсійних накопичень. До того ж криза, викликана пандемією "ковіду", лише посилює ці ризики, вважають експерти Ради.

Як приклад вони вказують на недержавні пенсійні фонди (т.зв. третій пенсійний рівень), називаючи це "невдалим експериментом", враховуючи, що за 14 років там з'явилося небагато учасників і сформувався невеликий обсяг активів.

По-друге, є негативний досвід східноєвропейських країн, які нещодавно вводили накопичувальну пенсію. Причому країн, де економіка, фінансова інфраструктура та інструменти для інвестування більш розвинені, ніж в Україні. В Угорщині влада, по суті, націоналізувала накопичення з приватних фондів, а Чехія взагалі ліквідувала накопичувальний рівень, ввівши його лише у 2013 році. Тоді як Польща обмежила пенсійним фондам інструменти для інвестицій, тим самим "обрізавши" їм дохідність.

До того ж, як вказують експерти Ради, в Україні нікуди не подівся дефіцит солідарної системи, що виник, у тому числі через зниження ставки ЄСВ до 22%. Різницю уряд покриває за рахунок держдотацій, по суті, перенаправляючи на Пенсійний фонд доходи, отримані через інші податки. А тому розподіл єдиного соцвнеску ще й на накопичувальні рахунки, на думку Головного наукового управління, виглядає "недостатньо виваженою пропозицією".

***

І хоча ризики очевидні, не спробувати зробити реформу зараз, можливо, значить не зробити її ніколи. Велике питання, чи буде влада у наступному політичному циклі готова на цей крок. Тим більше не факт, що реформа знайде підтримку у населення. Патологічна недовіра до державних інститутів і фінансових установ навряд чи мотивуватиме українців до накопичень.

Напівпринудливий варіант пенсійних заощаджень, з усіма його недоліками та ризиками, може дати поштовх, як для економіки, так і для переоцінки особистого фінансового становища українців. Якщо, звичайно, у сухому залишку уряд не зведе цю історію до скупки держборгу за пенсійні заощадження з обмеженим доступом до них для приватних фондів.