Шлях в Нормандію: як Зеленський добивається переговорів щодо Донбасу

Після узгодження "формули Штайнмайера" головною формальною перешкодою на шляху до саміту нормандської четвірки стало розведення військ в Золотом і Петровському. Українська влада постійно підкреслює свою готовність виконувати досягнуті в Мінську угоди, іноді – ціною відмови від власних же вимог.

Тим не менш, дата нормандської зустрічі, і, тим більше, подальші кроки у мирному врегулюванні досі невідомі. При цьому Росія об'єктивно зацікавлена у максимальному затягуванні процесу. Детальніше – в матеріалі РБК-Україна.

Згідно із заявою керівництва Операції об'єднаних сил (ООС), сьогодні, 7 листопада, має відбутися верифікація семиденного режиму тиші на ділянці розведення в Петровському. А на наступний день з полудня "українські збройні сили зможуть розпочати практичні заходи по розведенню сил і засобів".

"Там по ділянці розведення немає населених пунктів, які потрапляють (у "сіру зону" – ред.)", – запевнив керівник української сторони у Спільному центрі контролю і координації (СЦКК) Олександр Борщевський.

Це уточнення має сенс на тлі подій, що відбуваються в Золотому, де розведення відбулося наприкінці жовтня. Перед цим, згідно із заявами українських військових і особисто Володимира Зеленського, на ділянці, де проходить розведення, повинен дотримуватися мінімум семиденний режим тиші.

У той же час, ще 26 жовтня прес-служба ООС офіційно заявила, що бойовики здійснили обстріл якраз на ділянці розведення в Золотому, отже, відлік часу мав би початися заново.

Тим не менш, розведення почалося вже 29 жовтня, і повідомив про це глава МЗС Вадим Пристайко. Його заява, судячи з усього, стала сюрпризом навіть для штабу ООС, де спочатку цю інформацію спростовували.

Пізніше військові пояснили: обстріл 26 жовтня був зафіксований лише українською стороною. Тоді як за даними спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, в Золотому-4, безпосередньо на ділянці розведення, останнього разу стріляли ще 18 жовтня. І відвід українських військ почався з урахуванням цієї дати.

Звичайно, подібні повідомлення вчергове викликали скепсис щодо можливості ОБСЄ адекватно оцінювати і аналізувати те, що відбувається на Донбасі. А саме ОБСЄ, відповідно до "формули Штайнмайера", повинна підтвердити легітимність місцевих виборів в ОРДЛО.

Хоча цим буде займатися не СММ ОБСЄ, а інша структура організації – Бюро з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ). У будь-якому випадку, довіри до ОБСЄ з боку українців ці події точно не додали.

Ще більше критики прозвучало на адресу української влади, яка фактично відмовилася від озвученої раніше вимоги щодо семиденного режиму тиші перед будь-яким розведенням військ. Крім того, на прес-марафоні 10 жовтня Зеленський запевняв, що розведення в Золотом і Петровському може відбутися тільки одночасно.

"В Петровському пройшло 7 днів і не було пострілів, але ми будемо розводити тільки дві ланки. І ми не розводимо тому, що в Золотому були постріли", – заявляв тоді президент. Як показали подальші події, від цієї умови Україна теж відмовилася.

Бажання Банкової будь-якою ціною зняти перешкоди на шляху до саміту нормандської четвірки, нехай навіть ціною односторонніх поступок, цілком очевидне. Але окрім критики з боку патріотичної опозиції ці кроки видимого результату не приносять.

Незважаючи на те, що в медіа-просторі називалися різні дати можливої зустрічі лідерів України, Франції, Німеччини та Росії, за інформацією РБК-Україна, на даний момент жодної конкретики щодо термінів немає.

Кремль публічно не демонструє свого бажання провести саміт найближчим часом. Прес-секретар Володимира Путіна Дмитро Пєсков 5 листопада заявив, що про проведення переговорів у нормандському форматі до кінця року "поки говорити передчасно ".

Відповідальність за затримку Москва, природно, перекладає на Україну, стверджуючи, що та "постійно змінює запитну позицію". Ймовірно, маються на увазі вимоги, озвучені представником України в Тристоронній контактній групі Леонідом Кучмою.

Другий президент України в середині жовтня заявив, що виконання політичних пунктів мінських угод можливе лише після розпуску так званих "ДНР" і "ЛНР".

Також йшлося про виведення російських військ з території Донбасу, встановлення контролю України над усім україно-російським кордоном, безперешкодну роботу українського Центрвиборчкому, журналістів, партій і спостерігачів на всій території ОРДЛО.

Паралельно РФ висуває і нові попередні умови нормандських переговорів. Як розповів 4 листопада глава українського МЗС Вадим Пристайко, Кремль вимагає, щоб до саміту вже був напрацьований певний документ, який глави держав будуть розглядати.

"Якщо це документ за результатами зустрічі, то це можна підготувати", – уточнив Пристайко. Крім того, за словами міністра, на зустрічі мають бути розглянуті й інші питання, що становлять обопільний інтерес, на кшталт угоди про транзит газу з Росії.

Гра в розкол

Поспішати Росії, схоже, дійсно нікуди. Дія закону про "особливий статус" Донбасу, в якому якраз і прописані всі нюанси майбутнього ОРДЛО після повернення в Україну (з "народною міліцією" і преференціями для російської мови включно), закінчується 31 грудня цього року.

Цей закон не запрацював на практиці, оскільки в ОРДЛО так і не відбулися визнані Україною і світом вибори. Але його пролонгація – вимушений крок для демонстрації своєї відданості мирного процесу в рамках мінських угод, до яких прив'язані антиросійські санкції Заходу.

У 2017 році тодішня влада саме так пояснювала важливість продовження цього документа, відкидаючи звинувачення націоналістів з опозиції в потуранні інтересам Росії. Розгляд цього питання у Верховній раді відбувався вкрай конфліктно, з криками і бійками, до сесійної зали навіть принесли димову шашку.

Зараз обговорення цього закону гарантовано буде проходити в наелектризованій атмосфері і може призвести до чергових акцій протесту і внутрішньополітичної кризи. Відповіді на питання про можливі поступки Києва на користь ОРДЛО (мова, особливі відносини з РФ, "народна міліція" тощо) влада так і не дала.

При цьому Володимир Зеленський неодноразово запевняв, що всі параметри закону будуть широко обговорюватися з суспільством. Але на даний момент не оприлюднений навіть попередній законопроект про "особливий статус".

Голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія 31 жовтня уточнив, що документ почнуть розробляти тільки після нормандського саміту. "Якщо там будуть якісь домовленості укладені, після того ми будемо говорити про розробку якого-небудь законопроекту", – сказав депутат.

У будь-якому випадку, жодного "консенсусу", про який Зеленський говорив як про одному з етапів закінчення війни на Донбасі, поки не видно. Занадто різні позиції з питання Донбасу існують як в політикумі, так і в українському суспільстві в цілому.

Зокрема, згідно з жовтневим опитуванням Центру Разумкова, 56% українців вважають, що т. зв. "ДНР" і "ЛНР" повинні повернутися до складу України на довоєнних умовах, без будь-яких "особливих статусів", 13,5% опитаних сказали, що їм треба надати більше незалежності від Києва, 10,2% взагалі виступають за автономію ОРДЛО у складі України.

Вересневе опитування групи "Рейтинг" дає дещо інші цифри: 23% – за автономію, стільки ж – за продовження бойових дій до повного відновлення української влади на Донбасі, 34% – за замороження конфлікту. При цьому серед симпатиків "Слуги народу" лише 28% підтримують амністію бойовиків і лише 30% – створення в ОРДЛО загонів "народної міліції".

Тож українська влада має не особливо широке поле для маневру. З одного боку – необхідність демонструвати Заходу свою готовність до мирного врегулювання і певних поступок, з іншого – активна патріотична опозиція, готова в будь-який момент відновити акції "Ні капітуляції!". Та і власний електорат партії влади, як показує соціологія, теж не дуже сприймає "мир будь-якою ціною".

Нинішні спроби Києва показувати свою готовність до компромісів не викликають ентузіазму у Москви і бойовиків. Російська телепропаганда або розповідає про те, що Зеленський змушений йти на поступки "націоналістам, котрі бажають продовження війни", або ж стверджує, що самі націоналісти "керовані Банковою", отже, саме Київ винен у зриві мирного процесу.

Тривають і провокації безпосередньо на лінії розмежування, на кшталт візиту в район Золотого депутата Держдуми РФ Олексія Журавльова. Причому супроводжували його представники тієї ж СММ ОБСЄ.

"ДНР" і "ЛНР" також не демонструють жодних ознак майбутнього саморозпуску, згідно з озвученими Леонідом Кучмою вимогами. Навпаки, в Донецьку проходить карикатурний "інвестиційний форум" з гостями з "ЛНР", Сирії та Південної Осетії – на противагу форуму RE: think. Invest in Ukraine, що відбувся 29 жовтня у Маріуполі.

Зараз час об'єктивно працює на Росію, зацікавлену в максимальній ескалації будь-яких внутрішньоукраїнських конфліктів, не лише по лінії "Зеленський – патріотична опозиція", але й будь-яких інших. Тоді як на Банковій хочуть закінчити війну за найближчий рік, або ж взагалі заморозити конфлікт у разі невдачі, кажуть співрозмовники РБК-Україна в оточенні президента.