Що відбувається в ОПЗЖ після санкцій і справ проти Медведчука

Соцопитування показують ОПЗЖ приблизно 13% відсотків підтримки виборців і третє або четверте місце серед інших політсил. Партія так і не змогла повністю оговтатися після лютневих санкцій і відновити свої рейтинги. Як це вплинуло на ситуацію всередині "Опозиційної платформи – За життя" – нижче в матеріалі РБК-Україна.

На початку року "Опозиційній платформі - За життя" вдалося вперше вирватися в лідери соцопитувань. Політсила через півтора року після виборів зуміла схилити до себе колишніх прихильників "Опоблоку" і повернути частину виборців, які проголосували за "Слугу народу".

ОПЗЖ вже приміряла на себе роль основного опонента влади, для цього у партії був найбільший медійний та фінансовий ресурс. Але лютневі санкції проти Віктора Медведчука і пов'язаних з ним телеканалів змінили розстановку сил. І не тільки в електоральних рейтингах, а й всередині самої партії.

У політичних колах допускали, що після ослаблення Медведчука в ОПЗЖ відбудеться розлом і одна з груп впливу захоче позбутися іншої. Ці дискусії підігрівало перманентне напруження між керівництвом політсили, яке вони старанно приховують від публіки.

Про те, що всередині партії не все гладко, сторонні спостерігачі можуть судити за непрямими ознаками, як, наприклад, емоційні випади Іллі Ківи або внесення Сергія Льовочкіна і його сестри Юлії в санкційні списки Кремля.

Та, всупереч розхожій думці, розколу в партії не відбулося. Два центри впливу всередині ОПЗЖ тримаються разом, принаймні, поки це вигідно обом сторонам.

Вигідний союз

Група Юрія Бойка і Сергія Льовочкіна всередині "Опоблоку" наприкінці 2018 року побачила на політичному горизонті більш перспективного союзника. Об'єднавшись з партією "За життя" Віктора Медведчука і Вадима Рабіновича, "газовики" прагнули розчистити електоральний коридор для єдиного кандидата від умовного біло-блакитного табору.

Не все сталося так, як їм хотілося. Мало хто з системної політичної еліти зміг передбачити ривок Володимира Зеленського і його політсили. До того ж частина "Опоблоку", яка не побажала вступати в новий союз, висунула на президентських виборах свого кандидата – Олександра Вілкула. І в підсумку навесні 2019 року Бойко фінішував четвертим. Але через кілька місяців на парламентських виборах консолідація рейтингу забезпечила "Опозиційній платформі – За життя" другу за чисельністю фракцію у Верховній раді.

По суті, кожна зі сторін нової партії опинилася в плюсі. Але незважаючи на формальне об'єднання, в ОПЗЖ збереглося двовладдя. Всі ключові рішення приймаються стратегічною радою політсили. До нього входять четверо осіб: його голова – Медведчук, два співголови партії – Бойко і Рабінович, а також голова виконкому – Льовочкін.

Контроль над партією розподілений між її "акціонерами" порівну, в такій же пропорції вони поділили керівництво регіональними партосередками по країні. Автономність груп проявляється і у відносинах з Банковою.

Співрозмовники в президентській команді стверджують: якщо у Медведчука обрізані шляхи до ОП, то у "газовиків" цей контакт не втрачається – наприклад, вони пропонують вивести Бойка разом із Зеленським у другий тур наступних виборів.

Сергій Льовочкін, Віктор Медведчук і Вадим Рабінович (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Мабуть, головне протиріччя між двома групами – в різниці в поглядах на те, як Україні вибудовувати відносини з Росією. Але рівновага сил і вкладень роками утримувало їхній союз, всупереч проступаючим розбіжностям. В активі Льовочкіна і Бойка був "Інтер" і рейтинговий лідер. Тоді як у команди Медведчука і Рабіновича – три інформаційні телеканали і великий грошовий ресурс.

Взаємовигідний баланс був порушений, коли Офіс президента розв'язав війну проти одного з центрів впливу всередині ОПЗЖ. Влітку під санкції потрапив інший близький до політсили мільярдер – Дмитро Фірташ. Але його соратників Льовочкіна і Бойка вони не зачепили, а сам Фірташ, як стверджують співрозмовники в "Опоплатформі", далекий від партійних справ.

Санкції Банкової і справи проти Медведчука, принаймні на деякий час, приглушили його шанси стати одноосібним лідером ОПЗЖ. Зараз політик залишається під домашнім арештом. Спроба запустити новий телеканал "Перший незалежний" не увінчалася успіхом. Провайдери відключили доступ і до нього, мовлення залишилося тільки на Youtube. Раптовий похід дружини Медведчука, телеведучої Оксани Марченко у велику політику, схоже, також був поставлений на паузу.

У самій ОПЗЖ стверджують, що внутрішньопартійний вплив Медведчука після санкцій ніяк не змінився. "З точки зору його впливу всередині партії вони (санкції – - ред.) не вплинули. Звичайно, вони заважають йому працювати, вони незаконні",-сказав у розмові з РБК-Україна народний депутат від цієї політсили Микола Скорик.

Маючи досить обмежені інструменти, група Медведчука і Рабіновича тепер змушена ще більше триматися за своїх партнерів. Щоправда, напруга між керівництвом ОПЗЖ як і раніше залишається предметом обговорення в політичних колах. Є три наочних історії, що відбулися останнім часом, які це демонструють. Перша – медіа, що належать "газовикам", не забезпечили інформаційну опору Медведчуку.

Другий показовий момент: наприкінці серпня Сергій Льовочкін і його сестра Юлія теж опинилися під санкціями. Тільки не з боку України, а в РФ. В ОПЗЖ досить лаконічно коментують цю тему. Скорик припустив, що російські санкції щодо його колег – це "помилка і вона буде виправлена".

Тоді як співрозмовники видання в команді влади та експертних колах допускають, що до цієї історії доклав руку Віктор Медведчук. Так він нібито захотів трохи осадити групу Льовочкіна - Бойка за допомогою важелів впливу в Кремлі.

"Думаю, що це питання до Медведчука. Це традиційний для нього спосіб поквитатися зі своїми опонентами або ворогами, до якого він вдається час від часу", – вважає політолог Кость Бондаренко.

Він нагадав, що в грудні 2018 року вже мала місце схожа ситуація, коли Москва ввела санкції проти частини "Опозиційного блоку". Тоді в партії якраз оформлявся розкол: "газовики" пішли на об'єднання з Рабіновичем і Медведчуком, за що в результаті їх виключили з фракції "Опоблоку".

Усі, хто проголосував за вигнання однопартійців, навіть відкриті симпатики Росії, через місяць опинилися під санкціями РФ. Ті ж, хто не підтримав це рішення або був відсутній під час голосування, в черговий кремлівський список не потрапили, зазначив Бондаренко.

Юрій Бойко (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Третій епізод трапився у вересні, коли нардеп Ілля Кива в досить грубій манері звинуватив Юрія Бойка в тому, що він дав добро на продаж франшизи ОПЗЖ в Полтавській області. Через місяць Кива заявив, що Бойко і Льовочкін домоглися його виключення з партії. Сталося це нібито на конференції Полтавської облорганізації. За Киву заступився один із лідерів ОПЗЖ Вадим Рабінович. Потім на офіційному сайті політсили опублікували заяву, в якій спростували цю інформацію.

Народний депутат Нестор Шуфрич допустив, що це була всього лише емоційна обмовка Киви. Він стверджує, що ніякої перспективи розколу в ОПЗЖ немає, а ситуація з санкціями, навпаки, їх згуртувала.

"Ми зараз з максимальною увагою відносимося до всього, що стосується ситуації з Віктором. Ми вважаємо дії влади щодо Медведчука незаконними та неконституційними, абсолютно переконані в його невинуватості відносно двох підозр, які йому пред'явили", – сказав РБК-Україна нардеп.

Прагматичний підхід

Від санкцій, введених Зеленським, опосередковано постраждала вся ОПЗЖ. Буквально за лічені тижні політсила втратила лідерство в соцопитуваннях і приблизно п'ять відсотків рейтингу. З останніх опитувань, проведених КМІС і Центром Разумкова, випливає, що в жовтні "Опозиційна платформа – За життя" могла б набрати 13% голосів виборців.

За оцінкою Костя Бондаренка, ОПЗЖ взялася освоювати електорат КПУ, а не Партії регіонів. Цим і пояснюються невисокі показники її рейтингів, вважає політолог.

"Абсолютно закономірно, що партія охопила свої 10-15%, які їм показують соціологи. У комуністів в 2012 році теж було 10%. Плюс всередині ОПЗЖ є певна дихотомія. Є група Медведчука і Рабіновича і є група Льовочкіна і Бойка, які постійно поводяться як суперники. І 90% корисної енергії вони просто використовують один проти одного", – звернув увагу експерт.

У самій ОПЗЖ стверджують, що багато респондентів під час опитувань просто бояться озвучувати свої реальні електоральні симпатії. За словами Шуфрича, внутрішні дослідження партії показують дещо інші цифри.

"Ми задоволені і тими результатами, які сьогодні публікують компанії, і тими показниками, які є в наших закритих дослідженнях. Ті опитування, що проводяться нашими експертами, дещо кращі – вони теж показують стабільне друге місце після "Слуги народу", – запевняє Нестор Шуфрич.

Ілля Кива, Віктор Медведчук і Вадим Рабінович (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

У ОПЗЖ було невелике зниження підтримки відразу після відключення телеканалів і введення санкцій, каже директор групи "Рейтинг" Олексій Антипович. Далі її рейтинги залишалися стабільними аж до відставки голови Верховної ради Дмитра Разумкова.

"У частини виборців "Опозиційної платформи - За життя" з'явився альтернативний вибір. І тепер незначне зниження підтримки цієї партії сталося за рахунок перетікання до Разумкова. Ці перетоки не катастрофічні для ОПЗЖ. Але загалом її електорат досить тепло ставиться до екс-спікера", - сказав соціолог. Він вважає, що подальше зміцнення рейтингу Разумкова може послабити електоральні позиції "Опоплатформи".

Якщо перетік відсотків до екс-спікера і є, то він мізерний, вважає Шуфрич. Головна база для формування рейтингу Разумкова – це електорат Зеленського і "Слуги народу", наполягає депутат.

"Разумков не буде нам конкурентом з наступних причин. Він поділяє принцип євроінтеграції, він за вступ України в НАТО і він дотримується тих поглядів, які суперечать принципам прихильників "Опозиційної платформи - За життя" в їхній абсолютній більшості", – говорить нардеп.

Ще один політик, який грає на тому ж полі, що і ОПЗЖ – це Євгеній Мураєв і його партія "Наші". Посилення його рейтингу може негативно позначитися на позиціях "Опоплатформи", вважає Антипович.

"Це не Разумков, який не зовсім або навіть повністю не відповідає електоральній ніші ОПЗЖ. А ось Мураєв – це точно та ж ніша, тільки більш сучасна, досить "зубаста", освічена. Там також є перетоки, і зростання Мураєва буде призводити до падіння рейтингу ОПЗЖ", – припустив директор групи "Рейтинг".

Третя політсила, яка може потенційно змагатися за виборця умовної Партії регіонів – це "Україна – наш дім" Бориса Колесніков. Щоправда, після презентації партії півроку тому її не сильно видно в інформаційному просторі. За словами кількох співрозмовників в ОПЗЖ, ніяких переговорів про об'єднання ні з Мураєвим, ні з Колесніковим на даний момент немає.

***

Рейтинги – це один із ключових факторів, що стримує ОПЗЖ від розпаду. Керівництво партії по обидва боки барикад напевно усвідомлює, що їхнє "розлучення" неминуче обернеться дробленням електорату. Тоді на одному полі вже гратиме не три, а чотири проекти, а то й більше. Це явно не найстійкіший грунт для того, щоби вивести Бойка в другий тур президентських виборів.

"Є деякі сім'ї, які вже давно ненавидять один одного, але бояться розлучатися, тому що доведеться ділити спільне майно. Так само і ОПЗЖ – будуть жити в рамках однієї політичної сили, тому що не дуже хочеться ділити майно", – прогнозує Кость Бондаренко.

І хоча в осяжному майбутньому розкол "Опозиційній платформі - За життя" не загрожує, підкилимного суперництва групам, імовірно, не уникнути. Формальне партнерство буде зберігатися рівно до тих пір, поки це буде їм вигідно. Але, як показує українська політична історія, будь-які партійні розлучення і союзи відбуваються зазвичай ближче до виборів.