ua en ru

Голова наглядової ради меморіалу Голокосту "Бабиного Яр" закликав звільнити Навального 

Голова наглядової ради меморіалу Голокосту "Бабиного Яр" закликав звільнити Навального  Фото: Натан Щаранський (прес-служба)
Автор: РБК-Украина

Радянський дисидент та політв'язень, а нині голова наглядової ради Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" Натан Щаранський закликав лідерів світових держав звернути увагу на долю політичних в'язнів, зокрема російського опозиційного політика Олексія Навального.

Про це йдеться в його колонці на The Washington Post.

"Права людини не належать жодному класу, расі, нації чи політичній партії. Дисиденти, які беруть участь у політичних процесах, нагадують нам про те, що об’єднує людство, - незнищенне прагнення бути вільним. Вони також є найкращими союзниками демократичних країн. Тому вкрай важливо, щоб ми пам’ятали дисидентів, які сьогодні перебувають у в’язниці: Олексій Навальний у Росії, Джиммі Лай у Гонконзі, Раїф Бадаві в Саудівській Аравії й багато інших", - заявив Щаранський.

Згадуючи роль Андрія Сахарова у боротьбі за дотримання прав людини в Радянському Союзі, радянський дисидент вважає, що доля незаконно ув'язнених має стати однією з основних тем політичних дискусій з лідерами недемократичних режимів.

"Світові демократичні лідери можуть цього не знати, але, якщо вони будуть тримати ці імена в центрі своїх дискусій з автократичними правителями, вони зроблять власний внесок у розгортання другої зброї масового ураження Андрія Сахарова. Діючи в такий спосіб, вони будуть просувати справу свободи, яку він втілював", - підкреслив Щаранський.

Радянський режим, який порушував право громадян на свободу слова та політичних вподобань, Щаранський називає диктатурою.

"Що довше існує будь-яка диктатура, то більше громадян перетворюються з її вірних послідовників, або істинних вірян, на людей з "дводумним" мисленням. Вони ставлять під сумнів режим, але побоюються публічно висловлювати свою думку. Таким чином, режим повинен приділяти все більше енергії залякуванню та недопущенню того, щоб його "дводумні" громадяни переходили межу відкритого інакомислення. Ось чому кожен дисидент, який подолав бар’єр страху від мовчазного сумніву до публічної опозиції, небезпечний своїм прикладом і своїм впливом на інших", - пише Щаранський.