Демократична партія США за підсумками проміжних виборів у Конгрес одержала більшість у Палаті представників – нижній палаті американського парламенту, а республіканці змогли залишити за собою верхню палату – Сенат. Фактична монополія на владу, якою республіканці користувалися з моменту обрання президентом Дональда Трампа, тепер порушена. Найближчі два роки обіцяють бути непростими для американського президента. Про те, чим американські вибори відрізняються від українських, і чого тепер чекати самій Україні – в матеріалі кореспондента РБК-Україна з США.
"Це найважливіші проміжні вибори в нашій історії".
Перед черговими виборами до Конгресу США, які відбулися 6 листопада, ця фраза звучала постійно. В першу чергу від демократів, стурбованих волюнтаристським політичним стилем Дональда Трампа, який в їх розумінні поставив під загрозу основи американської демократії.
Але і сам Трамп на одній з передвиборчих зустрічей з виборцями в штаті Джорджія теж висловився в такому дусі. "Ці вибори не настільки важливі як вибори 2016 (на яких обрали самого Трампа, - ред.), але близько того", - заявив він.
Проміжні вибори у США припадають якраз на середину каденції чергового президента. На них повністю переобирають Палату представників (435 місць) і третину від 100 членів Сенату. Крім того, в цей час обирають багатьох губернаторів і законодавчі органи окремих штатів, одночасно проходять численні вибори на рівні міст і округів.
Зазвичай ці вибори розглядаються як свого роду референдум про довіру главі держави. Після перемоги Трампа республіканці отримали всю повноту влади в країні - під їх контролем опинилися і Палата представників, і Сенат, який до того ж затверджує внесених президентом кандидатів на посади до Верховного суду США. Отже, американці-демократи побоювалися, що у випадку перемоги республіканців на виборах можна буде говорити про реальну узурпації влади в країні в руках однієї політичної сили, а точніше - однієї людини.
У свою чергу, республіканці сподівалися, що їхня перемога на виборах знецінить безперервну критику на адресу Трампа з боку американських політиків і ЗМІ і повністю розв'яже йому руки у внутрішній і зовнішній політиці. Тому ставки справді були високі.
Те, як проходять вибори і передвиборна кампанія в США, українському спостерігачеві здасться як мінімум незвичним. Головна, основна особливість американської виборчої системи - вона повністю мажоритарна. При цьому безліч виборчих округів в США традиційно пофарбовані в синій (демократи) або червоний (республіканці) кольори. І витрачати зусилля і ресурси на виборчу кампанію там просто немає сенсу - результат відомий наперед.
Але ось особистість конкретного кандидата іноді може мати значення, виборці в таких регіонах зазвичай підтримають будь-якого висуванця від "своїх". Отже, боротьба йде лише за "хиткі" штати та округи. Там розміщується зовнішня реклама, туди їздять з візитами, іноді по кілька разів, топові політики від обох партій, включно з Трампом і його попередником Бараком Обамою, до агітації залучаються зірки шоу-бізнесу та місцеві лідери думок.
А, наприклад, у Нью-Йорку, абсолютно продемократичному місті, про вибори взагалі нічого не нагадувало - звичної для українців масованої політичної реклами майже не було видно.
Зате на територіях, де результат виборів був під питанням, боротьба велася щосили, в тому числі і незвичайними для українців методами. За кілька місяців або хоча б тижнів до голосування активні прибічники кожної з партій, іноді разом зі штабними працівниками, починають проводити "кенвесінг" (або "канвассінг", - ред.) – телефонний обдзвін та поквартирний обхід виборців. Іноді – з метою агітації, іноді – просто із закликом прийти і проголосувати.
Явка – найважливіше питання на цих виборах. Традиційно на проміжні вибори в Конгрес приходить набагато менше виборців, ніж на вибори президента. На останніх президентських виборах в 2016 році проголосувало 56% американців, а на проміжних виборах 2014 року - лише 36%.
За підрахунками NY Times, на цих виборах проголосували близько 114 млн виборців, набагато більше, ніж 83 млн на попередніх проміжних виборах у 2014 році. Офіційні показники явки поки невідомі.
"Вибори в Конгрес для багатьох американців - щось не дуже зрозуміле, вони не розуміють їх значення, на відміну від виборів президента, коли треба голосувати за одного конкретного кандидата, загальний ажіотаж набагато вище", – розповідає РБК-Україна активістка демократичної партії Джина з штату Нью-Йорк, яка разом з кількома соратниками проводила кенвесінг в містечку Маунт-Кіско за три дні до виборів.
Вона пояснює, що до того моменту її головне завдання - просто переконати людей прийти на вибори, а не переконати їх голосувати за демократів. Справа в тому, що республіканський виборець в цілому більш дисциплінований і не лінується йти голосувати. На відміну від, наприклад, молоді, яка в цілому симпатизує демократам. Для того щоб стимулювати молодих людей прийти на дільниці, навіть запустили окрему кампанію в популярному сервісі знайомств Tinder. А для людей старшого віку, яким важко дістатися до дільниць для голосування, партія за свій рахунок організовує підвезення або оплачує послуги таксі.
При обході будинків у Маунт-Кіско Джина користується заздалегідь складеними списками виборців, із зазначенням їх персональних даних та партійних симпатій, в даному випадку до демократів. Дані для цієї бази партії беруть із загального реєстру виборців, де зобов'язаний зареєструватися кожен бажаючий проголосувати. Багато хто при цьому ще й добровільно вказують свою прихильність до Демократичної або Республіканської партії. Інші партії зрідка можуть перемагати на виборах в окремих округах чи штатах, але в цілому по країні вони в меншості.
Вказавши, кому з партій громадяни симпатизують, вони отримують право брати участь в праймеріз певної політсили. Правда, у ряді штатів реєстрація з партійною прив'язкою для цього не потрібна. І в цілому американці більш відкрито заявляють про свій політичний вибір, ніж українці. Біля багатьох приватних будинків їх господарі розміщують таблички з прізвищем кандидата або кандидатів, яких вони підтримують.
Не так як в Україні проходить багато зустрічей кандидатів з виборцями. За "картинкою" і числом учасників зустрічі ніхто не женеться. Самі зустрічі або відкриті дебати за участю конкурентів на виборах проходять в різних громадських місцях, наприклад, в церкві або синагозі. І хоча на них може прийти лише кілька сотень людей, кандидатів це не бентежить. Вони приходять без численних піар- і медіаконсультантів, штабних фотографів, блогерів і операторів, як це прийнято в Україні.
Виборча система в США абсолютно децентралізована, ніякої ієрархії виборчкомів від дільничного до ЦВК не існує. Підсумки виборів підводять на рівні окремих штатів. Зазвичай за організацію всього процесу відповідає секретар штату і його канцелярія. При цьому правила, за якими проходять вибори, можуть значно відрізнятися в різних штатах. Серед іншого, мова йде про початок і закінчення роботи ділянок, можливості дострокового голосування, склад виборчих комісій, кількість і повноваження спостерігачів.
У штаті Нью-Йорк, наприклад, для голосування навіть не потрібно пред'являти паспорт. Громадянин просто приходить на дільницю, називає своє ім'я і прізвище, комісія перевіряє наявність його прізвища у базі даних, після просить розписатися – якщо підпис збігається із зазначеним в базі, він отримує бюлетень, ставить позначки – замальовує кружечок навпроти прізвища свого кандидата, після чого вставляє його в спеціальну "машину для голосування". В ній бюлетені обробляються і підраховуються автоматично. Таким чином, відразу після закриття дільниці вже будуть зрозумілі результати голосування, їх по телефону передають до комісії окружного рівня. Туди ж після звозять і всю виборчу документацію разом з бюлетенями, на випадок, якщо знадобиться ручний перерахунок голосів.
При цьому окружна комісія з унікальним номером кожного бюлетеня при бажанні може дізнатися, як саме проголосував той чи інший виборець. Але це, здається, нікого тут не бентежить. Кабінки для голосування теж не обов'язкові, багато хто робить свій вибір, ні від кого не ховаючись. На спокійних виборчих дільницях, де перемога однієї зі сторін очевидна, може навіть не чергувати поліція. Але ті ділянки, де ведеться гостра боротьба, можуть охороняти по кілька поліцейських, щоб уникнути нагнітання конфліктів між виборцями різних політичних поглядів, наприклад, у Флориді.
Деякі виборчі практики в США здаються дуже знайомими. Це стосується політичної реклами, яка досить персоналізована. Позитивні програмні ідеї майже ніхто не пропонує. Все будується навколо конкретних прізвищ, в першу чергу – президента Трампа.
Іноді здається, що всі передвиборчі ролики робила одна політтехнологічна компанія, настільки вони схожі. Конкурент кандидата видається втіленням зла, з вини якого країна розвалюється, звільняють з роботи людей, закривають школи, зростає злочинність і т. д.
Залежно від партійної приналежності кандидата, його гарне або погане ставлення до Трампа подається як досягнення або навпаки провал. "Кандидат Х – негідник, тому що підтримує Трампа" – реклама демократів. "Кандидат У – молодець, тому що підтримує Трампа" – реклама республіканців. Найчастіше це все показують в одному рекламному блоці.
Американське суспільство в цілому найбільше розділене по своєму відношенню до персони нинішнього президента США, чому він сам чимало сприяє, майже відкрито розділяючи американців на "правильних" і "неправильних". Самі ж американці за останні два роки все частіше сприймають своїх політичних опонентів не як людей з іншою точкою зору на певні речі, а як ворогів. "Холодна громадянська війна" – термін, який кореспондент РБК-Україна регулярно чув за час перебування в США.
Як бачимо, виборча система в США залишає чимало місця для фальсифікацій, якими напевно спробували б скористатися в Україні. Наприклад, щодо згаданої вище можливості не показувати паспорт на виборчій дільниці. Але в США такі практики не працюють. Як пояснюють місцеві – не дозволяє політична традиція і культура.
Разом з тим, багато американців, в першу чергу, демократи, погоджуються, що звична століттями система виборів застаріла. Як приклад вони наводять останні президентські вибори, на яких перемогу здобув Трамп, хоча в цілому по країні він набрав на три мільйони менше голосів, ніж Хілларі Клінтон.
"Нинішня система з колегією вибірників апріорі захищає інтереси республіканців, які масово проживають в невеликих штатах з масою сільського населення. Те ж саме і на інших виборах, наприклад, в Сенат – малонаселена Монтана має двох сенаторів і багатомільйонний штат Нью-Йорк – теж двох", - розповідає РБК-Україна офіційний спостерігач від демократів Пол. При цьому він визнає, що на практиці провести виборчу реформу майже нереально – крім схвалення з боку обох палат Конгресу, потрібно провести референдуми як мінімум у двох третинах штатів, а в Нью-Йорку – цілих два референдуми.
Американська соціологія потерпіла повну поразку в 2016 році, коли абсолютна більшість служб були впевнені у перемозі Клінтон. Тепер соціологи змогли відновити своє реноме. Як вони і передбачали, демократи змогли отримати контроль над Палатою представників, отримавши 225 голосів, яких їм вистачить для більшості. Тоді як республіканці залишили за собою Сенат, маючи там тепер 51 голос проти 46 голосів демократів.
Тепер демократи в нижній палаті Конгресу зможуть претендувати на посади голів ключових комітетів, наприклад, оборони та закордонних справ. Також вони зможуть блокувати законодавчі ініціативи Трампа та активізувати розслідування щодо нього і президентської адміністрації.
Чого тепер варто чекати Україні? Зовнішня політика США майже не була предметом дискусій на цих виборах, поступившись тем імміграції, контролю за поширенням зброї, податкової реформи, охорони здоров'я та освіти.
Співрозмовники РБК-Україна в США зійшлися на думці, що радикальних змін у політиці щодо України очікувати не варто. Зараз склалася ситуація, при якій і демократи, і республіканці так чи інакше змушені вести антиросійську політику. Перші – тому що на звинуваченнях у зв'язках з Кремлем багато в чому будується їх критика в адресу Трамп. Другі – тому що змушені від цієї критики відбиватися і нарочито демонструвати жорсткість у відносини з Росією.
Але для України є інший виклик – близько 60 конгресменів, серед яких були перевірені часом друзі України, пішли зі своїх посад. "Українській владі належить тепер вибудувати взаємини з тими, хто займе ключові позиції в обох палатах, це серйозний виклик", - сказав РБК-Україна представник Українського конгресового комітету США Андрій Добрянський. Як мінімум українська влада врахувала помилки попередніх виборів, на яких однозначно підтримала Клінтон, чим зіпсувала відносини з адміністрацією Трампа на самому початку його каденції.
Матеріал підготовлено під час поїздки в рамках програми Open World, що фінансується Бібліотекою Конгресу США.
Мілан Лєліч, Вашингтон – Нью-Йорк