Від уваги громадськості, абстрактній на обговорення продукції Hyundai, вислизають глибинні процеси, що відбуваються в залізничній галузі. Про це у своєму блозі написав лідер громадського руху «Український вибір» Віктор Медведчук.
«Вже кілька років українська залізниця готується до «реформ». У чому їх суть, кого влаштовує, а кого не влаштовує нинішній стан в галузі, які будуть наслідки змін - ось ключові питання. Заявлено, що головною метою реформ є поліпшення фінансово-економічних показників залізниці. Центральна проблема, яку мають намір вирішити чиновники, - збитковість пасажирських перевезень по Україні. Формальна логіка у цій заяві є. Лише за останні 5 років збитки УЗД від пасажирських перевезень склали 30 млрд грн, при цьому збитки тільки від приміських перевезень досягають 3 мільярдів в рік. Хто ж компенсує такі втрати? В основному збитки покриваються шляхом перехресного субсидування за рахунок вантажних перевезень, які самі по собі, без пасажирської частини, напевно стали б високорентабельним і прибутковим бізнесом», - написав Медведчук.
«У кінцевому підсумку саме проти практики субсидування і спрямована урядова реформа. Залізницю планується акціонувати і розділити на профільні компанії, кожна з яких буде зобов'язана сама домагатися забезпечення рентабельності своєї роботи. У самій ідеї немає нічого нового. Схожий шлях пройшли тисячі державних підприємств, в яких збиткові напрямки відділялися від прибуткових. Нерентабельна частина майже завжди приходила в занепад (це до питання про міф: мовляв, збитки нібито стимулюють до підвищення ефективності), а дохідні підрозділу після недовгого державного господарювання в кінці кінців приватизувалися і продовжували приносити прибуток приватним власникам. З точки зору бізнесу - все ок. Однак, застосовуючи такий підхід до залізниці, уряд абсолютно не враховує ні соціальних, ні навіть інфраструктурних наслідків своїх рішень», - впевнений політик.
«Почнемо з того, що збитковість пасажирських перевезень аж ніяк не є наслідком невмілого управління компанією. Це один з небагать проявів соціальної держави в нашій країні. Так, залізницю можна кинути у вільне плавання, розраховуючи, що якась частина пасажирських перевезень вийде на позитивну рентабельність. Однак справжня цінність компанії для держави полягає зовсім не в доході від продажу квитків. По-перше, залізниця - це найбезпечніший, а в якомусь сенсі і самий комфортний вид транспорту. Чи зацікавлена держава в безпечному пересуванні своїх громадян? По-друге, прораховував чи хтось в уряді хоча б теоретичну можливість обійдися без пасажирських перевезень по залізниці? Чи можна перенаправити цей потік? Чи вистачить пропускної здатності автодоріг, щоб замінити приміське залізничне сполучення? Адже в масштабах країни йдеться про сотні тисяч людей, які щодня користуються електричками (їх, як я вже говорив, дотує держава). Добре, пересадимо їх всіх в маршрутки і автобуси. А чи витримає транспортна інфраструктура?», - зазначив Медведчук.
«Це ми ще не торкаємося питань цін, проблеми пільговиків, пенсіонерів і багато чого іншого. До речі, ще одне питання - що робити зі співробітниками УЗД, які стануть зайвими після оптимізації? Нагадаю, що зараз компанія забезпечує роботою трохи менше 400 тис. чоловік. Навряд чи держава - якщо вже мислити категоріями національних, а не чиїхось корпоративних інтересів - зацікавлене у появі додаткової кількості безробітних. А що стосується вантажних перевезень, за них турбуватися нічого. Прибуткова частина УЗД, звільнившись від пасажирського тягаря, приречена на успіх. Ось тільки заради цього приватного успіху в жертву будуть принесені інтереси суспільства і держави», - резюмував політик.