Криза довіри. Чим закінчиться конфлікт між США і Францією

Антикитайський союз США, Великобританії та Австралії найбільше обурив Францію. Про те, чому так сталося, як в НАТО утворилася криза довіри і чому в Європі говорять про необхідність захищати себе самостійно – в матеріалі РБК-Україна.

У п'ятницю, 17 вересня у французькому посольстві у Вашингтоні мали відсвяткувати 240-річчя Чесапікської морської битви. Тоді, в 1781 році, союзний американцям французький флот завдав поразки британському і тим самим наблизив перемогу США у Війні за незалежність.

Але святкування довелося скасувати. Французи звинуватили своїх давніх американських союзників у зраді і закулісних переговорах з тими ж британцями. Вперше за два з гаком століття посол Франції був відкликаний з Вашингтона.

Вся справа в створенні нового тристороннього оборонного союзу між США, Великобританією і Австралією – AUKUS. Сам факт появи нового альянсу ніяких проблем би не викликав. Подібного роду угоди між двома або декількома країнами, в тому числі членами НАТО і їх союзниками, цілком в порядку речей.

Але першим практичним результатом появи AUKUS став розрив багатомільярдного контракту (за більшістю оцінок, на суму в 66 млрд доларів) між Францією і Австралією на покупку 12 підводних човнів. Він був укладений ще в 2016 році, реалізація просувалася досить повільно, проте, у Франції на нього покладалися великі надії, в Парижі проект взагалі називали "угодою століття".

Однак австралійська влада вирішила, що французьких човнів з дизельними двигунами їм буде недостатньо для захисту від зростаючої військової потужності Китаю. Замість них австралійці отримають від американців, своїх нових союзників по AUKUS, технології для побудови підводних човнів з ядерними двигунами. А поки їх будуватимуть, Австралія, швидше за все, орендує кілька сучасних субмарин у США і Великобританії.

Тому в Парижі появу AUKUS сприйняли ще різкіше, ніж в Пекіні, проти якого, по суті і спрямований новий союз. Крім втрати коштів за контрактом, французи недорахуються і додаткових робочих місць, які передбачалося створити в рамках багаторічного проекту.

Але причиною різкої реакції Франції став навіть не розрив контракту як такого, а те, як він був оформлений. В останні місяці французьке керівництво регулярно контактувало зі своїми колегами з США, Великобританії та Австралії – але ніхто з них не поставив Париж до відома про переговори щодо створення AUKUS і підготовки розриву франко-австралійського контракту. По суті, в Парижі про все дізналися лише за лічені години до публічного оголошення про домовленості Канберри, Лондона і Вашингтона.

Свій інтерес

Французька влада не приховувала свого шоку і злості через те, що сталося і не соромилася у виразах. Найчастіше ЗМІ цитували главу МЗС Франції Жан-Іва ле Дріана, який назвав дії Австралії та інших членів AUKUS "ножем у спину". Були відкликані посли з Вашингтона і Канберри, США і Австралію звинуватили в "лукавості" і "зловживанні довірою". Посол Франції в Лондоні залишився на робочому місці, але британській владі дісталося за "постійний опортунізм".

Також були скасовані заплановані зустрічі з оборонної тематики між Францією та учасниками AUKUS. У французькому МЗС заявили, що перспективи створення зони вільної торгівлі між Австралією і Євросоюзом тепер під великим питанням.

Керівництво ЄС хоч і не миттєво, але все-таки виступило публічно на підтримку офіційного Парижа і розкритикувало США. Так, голова Європейської Ради Шарль Мішель згадав про гасло, з яким президент США Джо Байден йшов на вибори – "Америка повернулася". Це мало означати, що після епохи Дональда Трампа США знову будуть повертати свій вплив на світовій арені і відновлювати зв'язки з давніми союзниками, в першу чергу, європейцями.

"Тепер у нас є питання. Що це означає: "Америка повернулася"? Америка повернулася в Америку чи десь ще? Ми не знаємо", – заявив Мішель. А глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен заявила, що "з одним із членів ЄС повелися неприйнятно". І що перед тим, як продовжувати співпрацю з США, треба буде прояснити ситуацію. Про "необхідність відновити довіру" заявила і німецька влада.

Байдена критикують в ЄС за "ніж у спину" Франції (фото: GettyImages)

Втім, як відзначає The New York Times, точно не варто розраховувати, що всі члени ЄС в єдиному пориві стануть на захист несправедливо скривдженої Франції. Наприклад, пише видання, східноєвропейські країни на кшталт Польщі та Угорщини точно цінують американський захист по лінії НАТО вище інтересів Франції в Індо-Тихоокеанському регіоні.

Ряд дипломатів з різних частин Євросоюзу заявили в коментарях виданню Politico, що конфлікт, по суті, зводиться до національної гордості французів, і вплутуватися заради них в нове глобальне протистояння не варто.

Безумовно, свою роль зіграв і суто внутрішньофранцузький порядок денний. У квітні наступного року у Франції відбудуться президентські вибори, на яких Еммануель Макрон спробує переобратися на президентський пост. І різкість його риторики щодо іноземних "кривдників" легко пояснюється боротьбою за електорат.

З іншого боку, свої національні інтереси тут є і у Німеччини, в першу чергу, економічні. Китай – для боротьби з яким і створили AUKUS – для німців є більш вагомим торговельним партнером, ніж США. Так, обсяг китайсько-німецької торгівлі в 2020 році склав 258 млрд доларів, а американо-німецької – тільки 173 млрд.

"Німеччина з її величезними економічними інтересами в Китаї так само, як і Франція, – а може бути, навіть більше – побоюється конфронтаційного американського підходу до Китаю, який вважає за краще Байден", – зазначає The New York Times.

Розворот від Європи

У будь-якому випадку, трансатлантичній єдності між США і Європою після створення AUKUS було завдано серйозної шкоди. Це визнають навіть гранично обережні у виразах топ-чиновники ЄС.

"Я більш ніж коли-небудь переконаний в (необхідності, – ред.) стратегічної автономії", – заявив Шарль Мішель. "Стратегічна автономія" – це концепція, яка передбачає перетворення ЄС на абсолютно повноцінного геополітичного гравця. І, головним чином, його можливість самостійно забезпечувати свою оборону, менше покладаючись на США. А серед європейських лідерів одним з головних лобістів цієї ідеї якраз виступає французький президент Макрон.

Під час поточного конфлікту багато хто згадав про те, що Франція вже колись виходила з військової структури НАТО, в 1996 році, будучи незадоволеною занадто великим впливом США на політику Альянсу. У політичних структурах НАТО французи залишалися, а в 2009 повернулися до повноцінного членства.

Зараз про вихід країни з НАТО мова точно не йде. Але ідеї про те, що європейцям в цілому не варто так вже сильно покладатися на американських союзників, отримали новий імпульс. Ще до історії з підводними човнами стало відомо, що в ЄС обговорять створення європейських сил швидкого реагування чисельністю в 5 тисяч військових.

Концепція загальноєвропейської армії в тому чи іншому форматі обговорюється вже кілька десятиліть. Але поки що по цьому напрямку був досягнутий дуже скромний прогрес, по ряду причин. Наприклад, багато членів ЄС в принципі не бачать необхідності створювати загальноєвропейські війська. До того ж, 21 країна ЄС паралельно входить і в НАТО. Але у французькому уряді вже заявили, що ця історія вплине на вироблення Стратегічної концепції НАТО в найближчому майбутньому.

У Європі знову заговорили про власну армію (фото: GettyImages)

Європейські підходи до безпеки також напевно будуть переглянуті до березня наступного року, коли має бути прийнято рішення про створення сил швидкого реагування ЄС. При цьому генсек НАТО Йєнс Столтенберг вже попередив, що "будь-яка спроба створити паралельні (до НАТО, – ред.) структури" тільки зашкодить європейській безпеці.

Як відзначає The Washington Post, останні події посилять підозри в тому, що "розворот США від Європи" – це не просто аномалія часів Трампа, а прояв більш системної політики Вашингтона. "Посилення домінування Ради національної безпеки у зовнішній політиці США, можливо, призвело до того, що акцент був зроблений на протидії Китаю, з меншим упором на обдумування будь-яких потенційних наслідків для відносин США з давніми союзниками", – пише видання.

Дійсно, фокус уваги Білого дому явно зміщується в Тихоокеанський регіон, на протистояння з Китаєм. І це вступає в очевидне протиріччя з іншою заявленою Байденом метою – відновити відносини з європейцями. Заради "трансатлантичної єдності" Байден пішов на угоду з Німеччиною по "Північному потоку-2", підставившись під жорстку критику всередині країни і за кордоном. Але історія з підводними човнами багато в чому знецінила його попередні зусилля.

The Washington Post не виключає, що американська адміністрація просто помилилася в передбаченні реакції Парижа на AUKUS і зрив контракту по підводним човнам. Якщо так, то це вже другий поспіль великий прорахунок американських урядових аналітиків. Кілька місяців тому вони абсолютно некоректно оцінили здатність афганських збройних сил протистояти "Талібану".

В таких умовах Вашингтону довелося шукати шляхи до примирення. Байден і Макрон поспілкувалися по телефону, анонсувавши початок "поглиблених консультацій" і особисту зустріч в кінці жовтня. США будуть активніше брати участь в антитерористичних операціях європейців у Північній Африці, а французький посол повертається до Вашингтона.

"Вони знову розмовляють, але маса довіри пішла", – резюмує BBC.