Кінець монополії: як новий Європарламент вплине на відносини України і ЄС

Кінець монополії: як новий Європарламент вплине на відносини України і ЄС
У Європарламенті після виборів змінилася розстановка сил (European Parliament)

Мешканці 28 країн ЄС обрали новий Європарламент. Вкрай праві партії, багато з яких займають проросійську позицію, збільшили свою вагу у Страсбурзі і Брюсселі на наступні п'ять років. Максимальні втрати продемонстрували дві центристські партії, що раніше домінували в Європарламенті. Втім, незважаючи на це, підтримка України з боку євродепутатів може посилитися.

Для самого Євросоюзу ці вибори знаменують період жорсткої політичної боротьби, причому не тільки за посади, в першу чергу голови Єврокомісії. Не менш турбулентні часи очікують і ряд країн ЄС. Подробиці – у матеріалі РБК-Україна.

Зміна тріумфаторів

Поки увага в Україні була прикута до перших президентських призначень Володимира Зеленського і указу про розпуск Верховної ради, європейці обрали новий Європарламент. Згідно з попередніми результатами, стає очевидно, що тепер співвідношення сил у ньому кардинально зміниться. У той же час результати виборів, що пройшли у 28 країнах ЄС 23-26 травня, не виправдали як багатьох очікувань, так і не підтвердили безліч побоювань.

Досі в Європарламенті тон задавали правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) і лівоцентристські соціал-демократи. На цих виборах вони втратили більшість з 751 місця в Європарламенті. Поки що остаточний результат не оголошено, але за нинішніми даними, ЄНП отримує 180 мандатів, а соціал-демократи – 146.

Якщо попередні вибори 2014 року стали тріумфом євроскептиків, то зараз багато хто побоювався перемоги правих радикалів і популістів. Цьому сприяв успіх партії "Ліга" на чолі з віце-прем'єром Італії Маттео Сальвіні. У підсумку так званий "альянс Сальвіні" може претендувати майже на 70 місць у новому скликанні. Але це станеться лише, якщо до його проекту дійсно приєднаються всі партії нинішньої фракції "Європа націй і свободи", разом з французьким "Національним об'єднанням" Марін Ле Пен, а також інші політсили, наприклад "Альтернатива для Німеччини". Втім, досі євроскептики і вкрай праві політсили ні злагодженістю дій, ні єдністю в Європарламенті не відрізнялися.

Негативну роль для "альянсу Сальвіні" зіграв скандал в Австрії. За тиждень до виборів ЗМІ опублікували відеозапис 2017 року на Ібіці, на якій лідер праворадикальної Австрійської партії свободи (АПС) Хайнц-Крістіан Штрахе розмовляє з нібито племінницею російського олігарха. В обмін на допомогу під час національної передвиборної кампанії він обіцяє їй держзамовлення та іншу підтримку держави в розвитку бізнесу. У підсумку Штрахе подав у відставку. А правляча коаліція в Австрії, в яку входила його партія, розвалилася. В результаті на виборах в Європарламент АПС отримала лише 17%, тоді як опитування прогнозували їй до 25%.

Таким чином, замість правопопулістів "переможцями дня" виявилися дві інші європейські партії. Одна з них – Зелені, які тепер розширять свої лави до майже 70 парламентаріїв. Свою роль у цьому зіграли "П'ятниці заради майбутнього" – марші школярів, які потребують справжньої боротьби зі змінами клімату. Ці демонстрації проходили регулярно у багатьох європейських містах і посприяли тому, що захист навколишнього середовища став однією з центральних тем кампанії. Лідер соціалістів Франс Тіммерманс навіть закликав під час передвиборних дебатів: "Голосуйте за Зелених". При цьому він поспішив уточнити, що "зелена політика" не є власністю партії Зелених.

Ослаблення двох основних центристських партій допомогло і лібералам завоювати багато голосів, зокрема, в Іспанії і Великобританії. Найбільше місць вони отримали у Франції, де блок президента Емманюеля Макрона хоч і не зміг зайняти перше місце, але все ж проведе у нове скликання не менше 20 євродепутатів. Завдяки цьому нова ліберальна фракція впевнено утримує третє місце з майже 110 мандатами.

"Проукраїнська більшість"

Все ще чинний скликання Європарламенту стабільно підтримував Київ і в реалізації реформ, і в протистоянні агресії РФ щодо нашої країни, та у перешкоджанні будівництву нового російського газопроводу "Північний потік-2".

Нове співвідношення сил може виявитися для України ще більш вигідним, хоча багато чого залежить від позиції окремих євродепутатів. Фракції, які входили у таку "проукраїнську більшість", набирають зараз понад 560 мандатів. Всередині неї свій вплив посилили ліберали і Зелені, які виступають за більш активну підтримку України, наприклад, у питанні збереження транзиту російського газу по українській ГТС. А соціал-демократи, що підтримують більш м'який курс відносно Москви, навпаки, втратили у вазі.

Втім, в Україні через внутрішні політичні події вибори в Європарламент виявилися далеко не у центрі уваги. Аналогічно не грало значної ролі "українське питання" в європейській передвиборної кампанії. І навіть Росії не було серед головних тем цих виборів, хоча Володимира Путіна час від часу і згадували у негативному ключі.

Але зовнішня політика непокоїть ЄС. Європейський політичний клас відчуває себе затиснутим у трикутнику: з одного боку – Росія, що грубо порушує норми міжнародного права, з іншого боку – Китай, який все більше виявляє амбіції в політичній та економічній експансії. З третього – США під керівництвом Дональда Трампа, на які Євросоюз більше не може покладатися як на незаперечного союзника.

Саме тому у ході кампанії європейські політики обговорювали, як збільшити політичний вплив Євросоюзу на світовій арені. Одна з пропозицій – європейська армія – виглядає малоймовірним. Поки ж ЄНП пропонує, наприклад, створити кібербригаду для захисту від хакерів, у тому числі, і від російських.

У передчутті конфлікту

Але, якщо для України новий склад Європарламенту вигідний, то у самому ЄС результати виборів можуть призвести до серйозного конфлікту. Після обрання новий парламент бере участь у формуванні наступної Єврокомісії. І не тільки тому, що затверджує її склад.

У 2014 році на виборах євродепутатів запровадили систему на зразок тієї, що діє у Німеччині. Кожна партія може визначити свого кандидата на посаду президента Єврокомісії. Ідея полягала у тому, що один відомий політик, що представляє партію, буде служити її обличчям у всіх 28 країнах, і, таким чином, увага до європейських виборів зросте.

П'ять років тому Єврокомісію очолив кандидат від ЄНП, що набрала найбільше мандатів. Їм був ветеран люксембурзької політики Жан-Клод Юнкер. Цього разу більшість партій теж обрала своїх кандидатів на посаду президента Єврокомісії. Виходячи з того, що ЄНП знову набрала більше голосів, ніж інші, то хороші шанси повинні бути у її лідера – німця Манфреда Вебера. Під час кампанії він не скупився на гострі заяви на адресу Росії. Наприклад, він категорично виступає проти "Північного потоку-2", незважаючи на те, що таку позицію поділяють далеко не всі його однопартійці з німецької партії ХДС/ХСС.

Хоча за плечима у Вебера і є 15-річний стаж роботи євродепутатом, не на його користь говорить відсутність досвіду роботи в уряді або Єврокомісії. Крім того, як ЄНП в цілому, так і його рідна партія показали досить слабкі результати - блок ХДС/ХСС не зміг набрати і 30%.

Не краща ситуація і у кандидата від соціал-демократів Франса Тіммерманса, який не цурався на критику як Трампа, так і Путіна. Незважаючи на досвід роботи віце-президентом Єврокомісії, а також те, що його рідна партія посіла перше місце в Нідерландах, все ж мрія Тіммерманса про ліву і центристську коаліцію в Європарламенті виявилася неможливою навіть арифметично.

Втім, висуває кандидатуру на пост голови Єврокомісії Європейська Рада, тобто, глави держав і урядів країн Євросоюзу. І вони вже вказали, що не зобов'язані пропонувати когось з цих офіційних кандидатів. Серед інших варіантів – єврокомісар з питань конкуренції датчанка Маргрете Вестагер, за якою стоїть європейська партія лібералів, а також француз Мішель Барньє, який через участь у переговорах щодо Brexit не зміг поборотися за кандидатуру ЄНП. Минулого тижня Макрон, партія якого збирається приєднатися до лібералів, дав зрозуміти, що може підтримати свого співвітчизника Барньє.

У ніч після виборів і Вебер, і лідери Зелених безкомпромісно заявили, що їхні фракції будуть голосувати тільки за кандидата, який пройшов усю кампанію і представив себе і свою програму виборцям до того, як вони проголосували. Таким чином, ймовірно, саме посада президента Єврокомісії стане черговим "полем битви" між державами ЄС і новим Європарламентом.

"Те, чим я займалася – це руйнування монополій... І це те, що виборці зробили сьогодні: монополія влади зруйнована", – охарактеризувала ці вибори пізно ввечері 26 травня Маргрете Вестагер, очевидно, маючи на увазі результати ЄНП і соціал-демократів.

У підсумку ЄС очікують турбулентні часи. І не тільки через поділ портфелів. У Греції прем'єр Алексіс Ціпрас ще у неділю, 26 травня, висловив намір просити про розпуск парламенту. Уже у понеділок парламент Австрії відправив у відставку уряд через скандальне відео на Ібіці. І це, незважаючи на те, що раніше з його складу вийшли всі міністри АПС. У Франції Макрон лише частково зміг відновити свою популярність після протестів "жовтих жилетів". А у Німеччині знову почалися розмови про можливий розвал правлячої коаліції і наступних перевиборах.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся