Кандидати в олігархи. Чим закон Зеленського ускладнить життя найбагатшим людям України

Закон про олігархів набирає чинності у травні наступного року. Він має встановити рамки для великого бізнесу, обмеживши його вплив на політику. Ті ж, хто не стануть грати за написаними владою правилами, потраплять до реєстру олігархів. Чим це загрожує для них і їх бізнесу як всередині країни, так і за кордоном – у матеріалі РБК-Україна.

Минулої осені Верховна рада з боями, але прийняла законопроект Володимира Зеленського під номером 5599. Це перший документ з великого "пакету деолігархізації" у виконанні нинішньої влади. Він набуде чинності на початку травня 2022 року – через півроку після підписання президентом і його публікації. Тоді в Україні з'являться перші офіційні олігархи.

Хто саме стане фігурантом "списку олігархів" – достовірно невідомо. Майже рік тому секретар РНБО Олексій Данілов анонсував, що до реєстру потраплять щонайменше 13 осіб. У недавньому інтерв'ю РБК-Україна керівник Офісу президента Андрій Єрмак сказав, що закон не спрямований проти конкретних людей, але олігархів у країні "точно більше, ніж ті цифри, які озвучувалися". Чим, на його думку, загрожує їм вже прийнятий документ?

"Загроза тільки ментальна. Їм потрібно буде жити не так, як звикли. Ніхто з них нічого не втрачає, ніхто з них не стає біднішим. Просто потрібно буде жити за новими правилами... У всіх з них є можливість у цей реєстр не потрапити. Будь-які додаткові перевірки будуть засновані тільки на наявності дуже серйозної інформації", – зазначив глава ОП.

Серед юристів, опитаних РБК-Україна, думки розділилися. Одні вважають, що ініціатива Зеленського особливого дискомфорту олігархам не доставить. Інші ж – що навіть рамковий закон створить представникам великого бізнесу серйозні проблеми. Причому не тільки всередині країни, але й за її межами.

Зона дискомфорту

За законом, олігарх – це людина, що має значну економічну і політичну вагу у суспільному житті. Влада наполягає, що її основне завдання не покарати великих бізнесменів, а створити для них цивілізовані правила співіснування з державою. Навіть у назві документа йдеться про "запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом таких осіб".

РНБО може визнати бізнесмена олігархом, якщо він відповідає хоча б трьом з чотирьох критеріїв. Серед них: участь у політичному житті, значний вплив на ЗМІ, контроль або володіння монополією, а також наявність активів на суму близько 2,3 млрд гривень. Таких людей внесуть до спеціального реєстру, а також накладуть на них певні обмеження і зобов'язання.

Олігархів визначатиме РНБО (фото: president.gov.ua)

Влада дала бізнесменам півроку, щоб позбутися "зайвих" параметрів, за якими їх можна зарахувати до олігархів. Але що якщо вони на це не підуть? У законі немає чітких інструментів для притягнення фігурантів реєстру до відповідальності. Тому і звучить думка, що прийнятий закон – більше політичний акт, а не реальна загроза великим бізнесменам, які мають вплив на політику.

Однак, за словами партнера юридичної групи LCF Сергія Бенедисюка, ті, хто так вважають, не враховують економічний аспект. У всьому західному світі діє правило, що політика – окремо, і бізнес – окремо, зазначив юрист. Звичайно, є винятки, але зазвичай стандарти роботи з особами, пов'язаними з політикою, і відповідні ризики, більш високі. "Далі все просто: зростає ризик – зростає ціна", – додав партнер LCF.

Приклад тому – міжнародний статус "політично значущих осіб" (т.зв. ПЕП від англ. PEP – politically exposed person). Вони підлягають ретельним перевіркам і спостереженню, в першу чергу на предмет відмивання грошей і фінансування тероризму. За ідеєю, внесення людини до реєстру олігархів має прирівняти його до ПЕП в очах іноземних фінансових установ.

"За кордоном кожна його угода буде перевірятися, кожне перерахування. Потрібно буде підтверджувати джерела грошей. Інакше з ним просто фізично не працюватиме жоден банк, з ним не підписуватимуть контракти. Сам факт перебування у подібному списку може в десятки разів знизити вартість його активів, це мільярди доларів", – сказав виданню почесний член ПАРЄ, заслужений юрист і адвокат Георгій Логвинський.

Колишній генпрокурор Руслан Рябошапка уточнив РБК-Україна, що статус ПЕП може бути присвоєно виключно фізичній особі, під пильне спостереження потрапляють також члени її сім'ї та пов'язані люди. Але це не поширюється на її компанії та бізнес. На його думку, персональні вимоги до "політично значущих осіб" особливих труднощів українським олігархам не створять.

"До таких осіб є кілька умов. Перше – це ідентифікація клієнта, банк повинен розуміти з ким він веде ділові відносини. Думаю, що щодо всіх осіб, яких у нас називають олігархами, таку ідентифікацію вже провели і так. Друге – від них можуть вимагати підтвердити джерела їх доходів. Очевидно, що всі вони зможуть легально це зробити. Третє – це поглиблений моніторинг фінансових операцій, знову таки фізичних осіб, не компаній. Дискомфорт для них якщо і буде, то мінімальний", – додав він.

Олігархам потрібно буде доводити походження коштів в іноземних банках (Фото: Віталій Носач / РБК-Україна)

З іншого боку, внесення бізнесмена до переліку олігархів може стати свого роду "чорною міткою". З точки зору західних контрагентів і кредиторів – це підвищує ризики у відносинах не тільки особисто з такою особою, але і з його компаніями, вважає частина опитаних виданням юристів. Принцип "гроші люблять тишу" яскраво демонструє недавній приклад. Після заяви президента про спробу втягнути Ріната Ахметова у держпереворот єврооблігації ДТЕК впали більш ніж на 10%.

Статус олігарха впливатиме на ведення бізнесу, репутацію бізнесмена і, відповідно, на отримання запозичень, погоджується юрист ЮФ GRACERS Микита Губрієнко. "Активна публічна позиція і лобіювання особи зі статусом олігарха може допомогти зменшити репетиційні і бізнес втрати, однак вони у будь-якому випадку будуть впливати на мікроклімат взаємин", – пояснив він.

Не всі дотримуються подібної думки. Керуючий партнер АО "Лещенко, Дорошенко і Партнери" Олександр Лещенко каже, що інших наслідків для олігархів і їх компаній, крім уже передбачених у законі, в теорії бути не повинно. А тому місце у списку Радбезу ніяк не може впливати на вартість єврооблігацій їх компаній або на плани по залученню позик.

Час переобліку

Але крім можливих, хоча й дискусійних ризиків для ведення бізнесу за кордоном, є й інша незручність. Президентський закон передбачає, що олігархи повинні подавати майнові декларації нарівні з чиновниками і депутатами. Заступник голови Національного агентства із запобігання корупції (НАЗК) Іван Пресняков уточнив, що у них на це буде десять днів з моменту включення до реєстру РНБО.

"На цих осіб будуть поширюватися вимоги щодо декларування, а також відповідальність за їх порушення: адміністративна або кримінальна. Реєстр НАЗК готовий для включення у нього декларацій осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті, а підрозділи, що відповідають за перевірку декларацій, готові до їх перевірки", – заявив він РБК-Україна.

Кримінальна відповідальність настає у тому випадку, якщо різниця між реальними і заявленими в декларації активами становить більше 500 прожиткових мінімумів. За показниками держбюджету на наступний рік – це понад 1,3 млн гривень. Покарання: від 51 тисячі гривень штрафу до трьох років обмеження волі. Якщо різниця більше 5,6 млн гривень, то винуватець може отримати до двох років реального тюремного терміну.

"Будь-яка людина, яка заповнює декларацію чиновника, знаходиться під ризиком. Не думаю, що у світі існують адвокати, які можуть зробити цю декларацію (олігарха, - ред.) таким чином, щоб до неї не можна було причепитися. Трактування законодавства у нашій країні відбувається дуже свавільно, кожен чиновник це робить по-своєму. Сам по собі обов'язок для подібної особи подавати декларацію створить можливість кримінального переслідування з можливою конфіскацією майна", – зазначив Георгій Логвинський.

НАЗК отримає доступ до електронних декларацій олігархів (фото: Віталій Носач / РБК-Україна )

Один з великих бізнесменів, який вже проходив процедуру визнання "публічно значущою особою" на Заході і подавав декларацію в Україні, у розмові з виданням зазначив, що ці процедури доставляють певний дискомфорт і збитки на перших порах. Але після всіх перевірок питання у іноземних банків відпали і тепер "бізнес працює нормально". Грамотна команда юристів, за його словами, позбавляє від неприємностей і з НАЗК. Цю ж думку підтверджує і колишній генпрокурор.

"За нашими деклараціями це може бути реальним дискомфортом, якщо ти заповнюєш сам декларацію. Якщо цим займаються адвокати разом з бухгалтером – ніякої проблеми у цьому немає. Не думаю, що там можуть бути істотні помилки, які приведуть до покарання. Не комфортно те, що доведеться розкривати все майно, яке у тебе є і яке ти контролюєш", – сказав Руслан Рябошапка.

Однак є цілком легальні механізми, що дозволяють не вказувати всі статки у декларації. Наприклад, якщо майно, яким користується олігарх, записано на юридичну особу і вона використовує його у своїй бізнес-діяльності. У цілому, вважають юристи, існують способи, як в принципі не доводити ситуацію до внесення до реєстру олігархів.

Щоб уникнути цього, на думку Олександра Лещенка, бізнесмени, можливо, будуть "на папері" відчужувати компанії. Вони також можуть оптимізувати структуру бізнесу або зменшити вартість активів до "олігархічного порогу" (мільйон прожиткових мінімумів). Та й в цілому, багато претендентів на потрапляння до реєстру Радбезу і зараз прямо не володіють частками в своїх компаніях, вважаючи за краще офшорні юрисдикції, довірених осіб та інші хитрощі, додав Микита Губрієнко.

З іншого боку, варіантів швидко провести реструктуризацію бізнесу, наприклад, передати частину третім особам, не так вже й багато, пояснив Сергій Бенедисюк. Зазвичай це дорого і економічно недоцільно, до того ж ці активи часто вже використовуються як забезпечення для залучення фінансування. Ці процеси також можуть негативно вплинути на загальний економічний стан бізнес-груп та привести до перегляду умов фінансування не на користь позичальника.

***

Проблеми у справах найбільших бізнесменів неминуче позначаться й на Україні в цілому. Аж надто велика їхня вага та вплив на економіку країни. Падіння вартості активів потенційно знизить і позиції держави на міжнародних ринках, змусивши інвесторів добре подумати, перш ніж заводити гроші в Україну. Різкий удар по монополіях матиме наслідки для цілих секторів економіки.

Як влада, так і олігархи можуть заплатити високу ціну за розпочате між ними протистояння. Тим більше що його підсумок під великим питанням. Хоча це й не означає, що перезавантаження не потрібне. Лише у конкурентній економіці, позбавленої політичного втручання, можливий здоровий інвестиційний клімат. В якому правила гри зрозумілі на старті і їх не доводиться постійно переписувати, орієнтуючись на настрої еліт.