Головний еколог МХП: Бізнес має будуватися з урахуванням екологічних аспектів, по-іншому не можна

Головний еколог МХП: Бізнес має будуватися з урахуванням екологічних аспектів, по-іншому не можна
Олександр Семенець (Фото: прес-служба МХП)

У Києві на початку жовтня відбувся European Circular Economy Forum (Європейський форум з кругової економіки). Він був присвячений різним аспектам економіки замкненого циклу, основа якої – відновлення ресурсів виробництва, мінімізація відходів та інших видів забруднень, зокрема, у сфері виробництва продуктів харчування. Чимало спікерів заради цього заходу спеціально прилетіли з Нідерландів.

Один з учасників форуму, головний еколог агрохолдингу МХП Олександр Семенець розповів РБК-Україна про те, які екологічні проекти зараз працюють в МХП, який ефект вони приносять і як компанія змогла зробити їх прибутковими.

Чому великий бізнес, зокрема МХП, звертає увагу на екологічні проекти, кругову економіку? Це просто данина моді чи громадській думці, чи у цьому є і чисто прагматичний, фінансовий ефект для вас?

На даний момент по-іншому жити не можна. Є розуміння, що бізнес повинен будуватися з урахуванням екологічних аспектів, зеленої енергетики і т.д. Як я розповідав на форумі, для нас одним з поштовхів у цьому плані стало створення окремої екологічної політики МХП у 2016 році. До цього у нас була спільна політика з охороною праці та промисловою безпекою.

Ми прописали 10 глобальних цілей, яких ми хочемо досягти, наприклад, скорочення викидів в атмосферу, обсягів відходів і стічних вод, їх належний облік, використання відновлюваних енергетичних ресурсів і т.д.

І коли співробітники побачили це, то вони самі почали думати про те, що можна зробити у цих напрямках і пропонувати свої ідеї. Тому зараз частина проектів, які ми тестуємо і впроваджуємо – ініціатива наших людей.

Які проекти у рамках кругової економіки зараз працюють у МХП?

Ці три таких кейса. Найвідоміший з них – це виробництво біогазу з відходів та побічних продуктів тваринного походження. Ми на вході маємо послід з підстилкою, солому, стічні води, силос і т.д. Все це переробляється у біогаз, електрику, пар, тепло, які ми використовуємо для своїх внутрішніх цілей, а електрику передаємо у мережу за "зеленим" тарифом.

З 2013 року функціонує біогазова установка у Дніпропетровській області потужністю 5,5 Мегават*год. Зараз у МХП є другий, ще більш амбітний об'єкт на базі Вінницької птахофабрики. Загальна потужність буде 20 Мегават*год. Вже у цьому році буде введена в експлуатацію перша черга на 10 Мегават*год.

У нас також є побічні продукти тваринного походження, що не призначені для споживання людиною, які утворюються у процесах вирощування курчат-бройлерів і при безпосередньому виробництві курячого м'яса.

До травня 2016 року вони були відходами з юридичної точки зору, однак для нас це завжди було сировиною для іншого виробництва. У нас є цехи утилізації або як їх по-іншому називають – цехи технічних фабрикатів, де ми виробляємо м'ясо-кісткове борошно і жир, які експортуються.

І найважливіший для усього холдингу аспект – це управління відходами. Дуже узагальнено, виділено близько десятка категорій: ветеринарні відходи, скло, добрива та упаковки від них, папір та картон, пластик і т.д.

Ми провели інвентаризацію відходів і джерел їх походження, щоб подивитися, як ми можемо забезпечити роздільний збір відходів. І почали шукати на ринку кращих за пропозицією покупців відходів і контрагентів, у яких є ліцензія на збирання, перевезення та подальшу утилізацію небезпечних відходів. В результаті, ми суттєво зменшили навантаження на полігони побутових відходів.

Фактично ви майже всі відходи намагаєтеся знову використовувати або продати?

Все, крім того, що потрапляє на полігони. Але це побутове сміття, і ніхто поки що не може повністю від нього позбавитися. Але полігон – це в останню чергу. Якщо хтось може зробити з наших відходів щось з більшою доданою вартістю, то ми краще продамо цьому бізнесу сировину.

Наприклад, ми збираємо десять видів полімерів, а хтось робить труби для прокладки кабелів, в яких потрібен якийсь певний вид пластику – ми цьому бізнесу і продамо зібрану нами сировину. Це все за винятком відходів, які не можна ні відправити на полігон, ні продати, як, наприклад, лампи люмінесцентні, що містять ртуть, фільтри масляні відпрацьовані, промаслені ганчірки і т.д.

Ми їх передаємо організаціям, у яких є відповідна ліцензія, і безпосередньо перед самою передачею відходів ми кожен раз перевіряємо, чи не анульована ця ліцензія.

У підсумку ці екологічні проекти ще й приносять вам прибуток?

Звичайно. У нас є вимоги до бізнесу, які висунуті законодавством, є вимоги і стандарти від наших інвесторів, таких як ЄБРР, Міжнародна фінансова корпорація, нідерландський банк ING, є екологічні директиви країн Євросоюзу. Це must have, а далі вже йде надбудова і завдання для екологів: як зробити так, щоб це було не просто не затратно, а навпаки, приносило прибуток. Тобто зробити все, що потрібно, але зробити це з розумом.

Також підключаються інженерні служби, люди, які займаються моніторингом того, що у цих напрямках є в Європі і у світі, і як це застосувати у нас. Зокрема, у 2017 році, коли у нас вже запрацювала ця система, доходи від реалізації відходів майже у вісім разів перевищили витрати на їх передачу ліцензованим організаціям.

Таким чином, наша екологічна політика – не просто щось написане на папері, якась формальність. Поставлені екологічні цілі реально реалізуються на практиці, програми ефективні не тільки у плані екологічного результату, але і у фінансовому плані.

Скільки всього екологів працює в компанії?

На даний момент у нас чотирнадцять людей. Еколог – це штатна посада, але на кожному підприємстві МХП, на кожній виробничій ділянці є людина, відповідальна за охорону навколишнього середовища. Це може бути машинно-тракторний парк, елеватор і т.д. Тобто існує команда людей з профільною освітою, а є люди, які хочуть займатися питаннями екології. Значною мірою, ці люди є волонтерами, але при цьому оформляються наказом по підприємству, як того вимагає законодавство.

Українців складно назвати екологічно свідомою нацією. Як ви пояснюєте вашим співробітникам, що не можна сміття і відходи будь-куди викидати, як вони розуміють, що екологічні практики – це не якась примха керівництва?

У нас є ємності для різних видів відходів типу пластику, скла, паперу і т.д. З працівниками проводиться інформаційна робота, їм пояснюють, що пластик у контейнер зі склом викидати не треба, важливість сортування відходів, і як це впливає на бізнес компанії і на навколишнє середовище в цілому. Я думаю, через п'ять років вже ніхто не буде питати, куди треба викидати пластик або скло, це буде вже само по собі зрозумілим.

У нас є гуртожитки та "відомчі" будинки, де живуть працівники МХП. Ми здивувалися тому, чому ми отримали такі великі рахунки за вивезення твердих побутових відходів з цих будинків. Я запропонував поставити контейнер-сітку для пляшок, так як у літню пору їх викидається дуже багато, а вони реально займають дуже велику частину корисного об'єму контейнера для твердих побутових відходів. У підсумку ми суттєво зменшили чек за вивезення відходів, а люди без проблем почали роздільно викидати пластикові пляшки, хоча ми і побоювалися, що з цим будуть проблеми.

Якщо людям створити умови, вони дуже швидко почнуть робити все правильно. Тобто екологічні практики у нас є не тільки в самому процесі виробництва, але і як внутрішньокорпоративна культура.

Як складається співпраця з місцевою владою? Наскільки з їх боку є розуміння того, що ви робите?

Є таке розуміння. Екологам дуже допомагає наша команда менеджерів з корпоративної соціальної відповідальності. Вони тісно контактують з органами місцевого самоврядування та місцевою владою, часто проводять різноманітні толоки, акції по збору сміття, встановлення контейнерів і т.д.

А з місцевим населенням є взаєморозуміння, там, де розташовані або будуються ваші об'єкти?

У грудні 2017 року набув чинності закон про оцінку впливу на навколишнє середовище. Цей закон взяв найкраще з європейського законодавства, зокрема, у питанні консультацій з громадськістю та проведення громадських слухань. З моменту початку дії цього закону у нас немає непорозумінь з місцевим населенням.

Є чітка процедура оцінки впливу на навколишнє середовище, ознайомлення громадськості з нашими намірами, з матеріалами оцінки і т.д. Проведенням громадських слухань займається профільне міністерство, і під обов'язкову відеофіксацію, щоб ніхто не міг сказати, що компанія когось кудись не пустила.

Державою було створено окремий реєстр оцінки впливу на навколишнє середовище, де все є у відкритому доступі. А банальні непорозуміння раніше були пов'язані не з тим, що ми чогось не хотіли говорити, або люди чогось не хотіли чути, а з тим, що не були прописані чіткі процедури. А зараз на законодавчому рівні все зрозуміло: що, де, коли, як розміщувати інформацію в ЗМІ, які докладати копії і т.д.

Як ви оціните стан нормативної бази у вашій сфері, і як вона змінюється у зв'язку з реалізацією Угоди про асоціацію з ЄС?

Ми зараз знаходимося у перехідному стані: не все добре, але і не все погано. Багато державних санітарних норм радянського часу вже скасовані, але не все ще імплементовано з європейського законодавства. Але головне, що немає шляху назад.

Крім того, є величезна кількість підзаконних актів, і зараз ця нормативна база не завжди відповідає часу. Але я вірю в те, що ті молоді люди, які приходять в профільне міністерство, це змінять, адже у них немає потреби прив'язуватися до того, що було раніше. Думаю, десь до 2022 року все у плані законодавства вже буде добре.

On Top
Продовжуючи переглядати www.rbc.ua, ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом, і погоджуєтеся з Політикою конфіденційності
Пропустити Погоджуюся