Геннадій Труханов: Ворог дуже хоче захопити Одесу, але цього не буде
Мер Одеси Геннадій Труханов в інтерв'ю РБК-Україна розповів про ситуацію в місті в період війни в Україні і про те, чому окупантам не вдасться його захопити.
На всіх імовірних картах російського вторгнення, що публікувалися в західних ЗМІ ще до початку війни, Одеса завжди була позначена як одна з основних цілей Росії. З окупованого Криму ворожі війська збиралися зайти в Херсонську область, потім піти на Миколаївську і далі рушити на Одеську. Так Кремль хотів захопити сухопутний коридор уздовж Чорного моря.
З Миколаївської області росіян вже вибили на східні кордони. Одеса та Одеська область періодично потерпають від обстрілів. Але через місяць після старту "спецоперації" окупанти поки так і не зуміли прорватися в цей регіон. Про те, яка зараз ситуація в Одесі і як вона готується давати відсіч противнику в інтерв'ю РБК-Україна розповів мер міста Геннадій Труханов.
- Яка зараз ситуація в Одесі і як місто готується давати відсіч російським військам? Питаю про ту інформацію, яку можна говорити публічно.
- Зараз в Одесі обстановка спокійна, але водночас напружена. Тому що ми очікуємо нападу, люди хвилюються. Ми розуміємо, що в планах ворога Одеса займає окреме місце. Це такий собі ласий шматок для них. Вони дуже хочуть захопити Одесу, але цього не буде, тому що і ми підготувалися, і наші Збройні сили підготували оборону.
Місцева і військова влада згуртувалися. Ми побудували барикади, встановили протитанкові їжаки. Вся Одеса і одесити об'єдналися. Ми провели соціологічне опитування, яке показало, що понад 90% жителів вважають це війною, а не якоюсь спецоперацією, як вони кажуть.
Це широкомасштабна війна, в якій вбивають мирне населення, знищують наші міста та інфраструктуру. Понад 90% одеситів це чітко розуміють. Як кажуть у нас в Одесі: у нас таке не їдять. Маю на увазі ці казки, які розповідають у Росії.
В Одесі готуються дати відсіч російським військам (фото: Facebook)
На даний момент у нас мирно та спокійно. Але, наприклад, два дні тому обстріляли з моря приватний сектор, дачі. Слава Богу, ніхто не загинув. Одна людина отримала легкі поранення. Але сам факт, що стріляли. Адже це ж не ракети прилетіли, а снаряди. І напевно з тієї артилерійської системи, з якої їх випускали, навідники бачили, куди вони стріляють, що поруч не військові об'єкти. І ось цей цинізм і брехня найбільше дратує – наскільки вони все спотворюють, брешуть, насамперед своєму народу.
- Яка ситуація з формуванням територіальної оборони в Одесі і чи є черги в ТРО і у військкомати?
- Не буду зі зрозумілих причин говорити, скільки у нас і чого сформовано. Але є повна взаємодія з військовою адміністрацією та командирами бригад. Місто зі свого боку оперативно виконує всі свої завдання і функції. Охочих вступити в територіальну оборону багато. Ті, хто підійшов, вже знаходяться в рядах ТРО. Ті, хто не потрапив – чекають у резерві, якщо потрібно буде поповнити її ряди.
- Приблизно два тижні тому ви говорили, що є загроза наступу на Одесу з боку Придністров'я. Зараз ви бачите таку загрозу?
- Я міркую тактично, як міркують військові. У нас є побоювання – про це, зокрема, кажуть військові та експерти – що Одесу можуть оточити. Це, по-перше, з моря підійти флотом. По-друге, якщо прорвуть оборону з боку Вознесенська і Миколаєва. А я впевнений, що не прорвуть, тому що наші Збройні сили б'ються там стійко.
І, звичайно ж, з точки зору військової науки ворогу було б на руку відкрити ще один напрямок – з Придністров'я. І таким чином з трьох сторін оточити Одесу – атакувати наші оборонні позиції, лінію оборони і взяти Одесу в кільце. Тому ми не виключаємо, і військові не виключають, що це можливо, оскільки на кордоні з нами знаходиться угруповання військ Росії в Придністров'ї.
- Ми бачимо, що ті міста, які ворог взявся атакувати, зараз страждають від нестачі продуктів харчування, палива. Ви робите запаси продовольства і палива, щоб уникнути можливої кризи?
- Звичайно. Ми сьогодні формуємо стратегічні запаси продуктів тривалого зберігання, заготовляємо стратегічні запаси медикаментів і, звичайно ж, паливно-мастильних матеріалів. Також нарощуємо наші можливості з заміни електропостачання, тобто альтернативні джерела у вигляді генераторів. Насамперед ми встановлюємо їх в медичних установах, в соціальних об'єктах. Вже практично все підготовлено. І крім того, про всяк випадок готуємо запаси дизельних генераторів.
- Чи є у вас приблизні підрахунки того, скільки людей евакуювалися та поїхали з Одеси?
- За даними телефонних операторів ми розуміємо, що в межах 200 тисяч осіб виїхали. Це здебільшого жінки та діти. Чоловіки залишаються в Одесі.
- До Одеси приїжджають люди з міст, де складніша ситуація і які знаходяться під обстрілами?
- Звичайно. Ми налагодили відносини з Миколаївською військовою адміністрацією і з мером міста Миколаїв. Ми відправляли туди автобуси, допомагаємо евакуювати людей. Через Одесу пройшли вже тисячі біженців. Це здебільшого діти, літні люди, жінки.
Мене зворушила до глибини душі така картина, коли ми приймали перший ешелон – три автобуси ми вивезли, коли активно атакували Миколаїв. Люди виходили з кульочками, з документами, з дітьми на руках, собачками, кішками.
Більше нічого при собі не було – ні змінного одягу, ні запасних речей – взагалі нічого.
І найстрашніше, коли питаєш у них: "А куди ви їдете?" А вони дивляться і у відповідь: "А куди можна, куди ви порадите?" Тобто люди їхали в нікуди, тримаючи на руках восьмимісячну дитину. Це страшно.
Або коли з дітьми, які вже розуміють, що відбувається – п'ятирічні, шестирічні діти. Коли привітався, розмовляєш з дитиною і питаєш: "Куди ви їдете?" – "Я не знаю. Мам, а куди ми їдемо?" Тобто вони вийшли з дому і навіть не знають, куди вони прямують. Це дуже складно і дуже страшно.
- Чимало експертів стверджують, що планований бліцкриг Путіна провалився саме через те, що у нього були помилкові оцінки про настрої українців, його погано інформували. У тому числі, ймовірно, Путін також розраховував, що в Одесі є сильні проросійські настрої. І тому вона стане для нього не надто складною "здобиччю". Скажіть, чи є такі настрої або сепаратистські прояви в Одесі?
- Це взагалі окрема тема для розмови: що говорили про Одесу, що говорили загалом про Україну. Так, Одеса – це інтеркультурна столиця України. Це місто понад 130 національностей, всіх релігійних конфесій. Це дійсно унікальне українське місто. Ми добре знаємо свою історію. А вони, напевно, її погано знають.
Указ про заснування нашого міста був підписаний Катериною II, наступним кроком було будівництво нашого міста. А будувала його практично вся Європа – французи, італійці, голландці, греки відкрили наше місто. Про це потрібно знати, а не виривати слова з історії.
Тому з Одесою у Росії сталася помилка і переоцінка можливостей. Так, можливо, вони дивилися на досить високі рейтинги ОПЗЖ, яка орієнтувалася і орієнтується на Росію. Але в цьому якраз і прорахунок. Одна справа – бути опозиційною партією і займатися політикою. І зовсім інше – влаштовувати державні перевороти і сприяти окупації країни. І нехай вони на мене не ображаються, але сьогодні ми бачимо тотальний вихід депутатів з цієї партії, тому що вони розуміють різницю.
Тому вони справді допустили помилку. Місяць війни – і жодне місто не стоїть перед ними з хлібом і сіллю чи квітами. Мирні люди виходять зупиняти бронетехніку, машини. Мені б дуже хотілося, щоби ті солдати і офіцери, які сьогодні прийшли на нашу землю, побачили це. Подзвонили і розповіли рідним і близьким. Подивилися, що вони роблять і в кого вони перетворилися сьогодні – в окупантів.
Те, чим вони так довго пишалися – досягненнями в Великій вітчизняній війні, Другої світової війни – це все перекреслено. Ніколи радянські солдати не були загарбниками. Їхня позиція була в тому, що вони ведуть звільнення – звільнили Європу від фашизму.
А що ж ви зараз робите? Вбиваєте наших людей, руйнуєте наші міста та інфраструктуру. Хто потім буде це відновлювати? Де на це гроші взяти? Ви там у себе розберіться спочатку. Те, що ви відбудували Москву і Санкт-Петербург – це не означає, що ви відбудували всю Росію. Від'їдьте на 100 кілометрів углиб і подивіться, що там твориться. І ви хочете сказати, що ви нам щастя принесете?
- Багатьом мерам і головам громад окупанти пропонували і пропонують здати їхні міста. Чи надходили вам такі пропозиції – здати Одесу, не чинити опір, співпрацювати?
- Мені не пропонували і не пропонуватимуть, бо добре мене знають. Для мене немає слова сепаратизм. Для мене є слово зрада. Я ніколи не зраджу свою маму. Я ніколи не зраджу своє місто. І ніколи не зраджу тих людей, які за мене голосували, які мене висували. Я рекордсмен Одеси з обрання мером міста. Жоден мер Одеси не обирався три рази поспіль. Це колосальна довіра, розумієте? І я не маю права її підвести.
У 2019 році до мене надійшла пропозиція увійти в іміджеву п'ятірку партії "Опозиційна платформа - За життя" під час виборів до Верховної ради. Тоді я абсолютно прямо відповів відмовою. У мене вже на той час була створена одеська партія ("Довіряй ділам" , – ред.). Це перша одеська партія, створена мером. І яка протягом восьми років користується величезною довірою одеситів.
- Ваша особиста думка: яким може бути шлях припинення цієї війни? Її можливо завершити досягненням якихось компромісів в переговорному процесі чи потрібно рухатися до перемоги на полі бою, тобто військовим шляхом?
- Мені б хотілося, щоби світова спільнота, Європа подивилися трохи під іншим кутом на те, що відбувається. Я абсолютно згоден з нашим президентом Володимиром Зеленським в тому, що сьогодні Україна знаходиться на передовій. Ми сьогодні стоїмо на передовій колективної безпеки в Європі.
І тут питання не тільки в ціні на газ та енергоносії. Питання в тому, що немає ніякої колективної безпеки. Той, у кого більше танків, літаків і ракет, може сьогодні диктувати свої умови і створювати устрій Європейського Союзу в тому числі.
І звичайно ж, перший, найбезпечніший спосіб – це дипломатичний вплив, загальна оцінка, можливо, навіть поглиблення нинішніх санкцій, які сьогодні начебто працюють, але начебто і не працюють. Тому що люди на Заході хвилюються, що у них ціни на бензин підвищилися. Але коли в міста прилітають ракети, тоді вже стає не до бензину і цін на газ.
Що стосується військового шляху – так, я вважаю, що сьогодні Збройні сили України показали, наскільки вони потужні. Ми показали всьому світу, що наша молода держава за 30 років зуміла досягти дуже багато чого. Можливо, нам сьогодні не вистачає танків, літаків і ракет. Але те, що ми перевершуємо по духу всіх – це вже, я впевнений, визнав весь світ.
З кожним днем люди дізнаються більше правди про цю війну, з кожним днем дають оцінку. Наведу приклад. Щоранку і щовечора я розмовляю зі своєю мамою. Вона мене запитує: "Синочку, як це може бути? Як це росіяни могли напасти на українців? Може, я чогось не знаю?" Я кажу: "Мам, ти все знаєш. З розуму вони зійшли просто".
Тому ми повинні боротися за кожне місто і кожну вулицю. Думаю, що ті солдати теж поставлені в складне становище. Я закінчив військове училище, у мене військова освіта, офіцер. І я не уявляю собі того лейтенанта, капітана, командира, сержанта, якому дають ціль і він знає, що він стріляє по мирному місту, по житловому кварталу.
Я не можу собі уявити, чим їх там опоїли, якою інформацією забезпечили, що вони діють таким чином. У мене все ж залишається велика надія на те, що у них щось перевернеться в свідомості. Не може ж вся нація перетворитися на вбивць? Якщо один збожеволів, то не можуть же збожеволіти всі. Я віруюча людина, щоранку читаю молитву і прошу Богородицю напоумити цих людей, відкрити їм очі.
- Нещодавно в місті укріплювали пам'ятник Дюку де Рішельє. Чи є у вас зараз план заходів щодо збереження інших визначних пам'яток міста?
- Дюк де Рішельє відомий у всьому світі наш міський символ. Ще є пам'ятники, які ми сьогодні дбайливо закрили мішками з піском. Ми сподіваємося, що центральну частину міста візьмуть до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ми проводили для цього роботу.
Я вже звернувся і планую завтра (інтерв'ю записували 24 березня, - ред.) ще раз публічно звернутися до всіх, від кого це залежить, щоби за можливості розглянули це питання якомога швидше. І щоби ту територію в центрі Одеси, яку ми позначили, з пам'ятками архітектури взяли у Всесвітній список ЮНЕСКО для того, щоби додатково захистити охоронною грамотою наше місто і наші пам'ятники.