ru ua

Економіст Світового банку: Україна зможе досягти рівня Польщі через 50 років

Економіст Світового банку: Україна зможе досягти рівня Польщі через 50 років Анастасія Головач (Фото: Віталій Носач, РБК-Україна)

Економіка України у 2019 році показала кращий темп зростання, ніж багато хто очікував. На це вплинув рекордний урожай зернових і активний внутрішній попит. Але вже у кінці року зростання може сповільнитися, попереджає економіст Всесвітнього банку Анастасія Головач.

Саме тому, на її думку, владі важливо не збавляти "турборежим", завершивши земельну рефрму з мінімумом обмежень та звернувши увагу на інвестиційний клімат.

Детальніше про те, які ризики стоять перед економікою, чи варто повертати трудових мігрантів і коли Україна наздожене Польщу - в інтерв'ю економіста РБК-Україна.

- Світовий банк поліпшив прогноз української економіки: зростання ВВП цього року складе 3,6% замість раніше очікуваних 3,4%. Що вплинуло на зміну прогнозу?

- Ми переглянули прогнози на поточний рік у силу того, що формували їх рік тому і більшість ризиків, які ми тоді закладали, за фактом не матеріалізувалися. Мова йде про ризики, пов'язані із зовнішнім середовищем, політичною невизначеністю у рамках подвійних виборів.

У реальності ж у першій половині року умови торгівлі – співвідношення імпортних і експортних цін – були досить позитивними для України. При цьому, незважаючи на проведення виборів, Міністерству фінансів вдалося уникнути збільшення соціальних витрат.

Так, зростання мінімальної зарплати становило лише 12,5%, що практично відповідає темпам зростання номінального ВВП. Таким чином, 2019 рік виявився краще очікувань, а темпи зростання у другому і третьому кварталі навіть позитивно здивували.

- Які чинники на це вплинули?

- В Україні другий рік поспіль високий урожай. Плюс у 2019 році він виявився аномально раннім і був зміщений у першу частину року. Таким чином отримано хороший економічний ефект від сільського господарства у першому півріччі.

Високі темпи зростання доданої вартості показав і фінансовий сектор. Зараз спостерігається перший рік, коли він остаточно виходить з кризи і починає показувати прибуток. Активно розвивається споживче кредитування. Банки перестали формувати резерви під погані активи.

Це два фактори, які були характерними для 2019 року. Але при цьому високими темпами, як і у 2018 році, продовжують зростати сектори, які залежать від внутрішнього попиту – торгівля, транспорт, будівництво.

У сукупності ці чинники призвели до того, що за результатами перших 9 місяців року зростання економіки становило 3,9%. Враховуючи ці дані, ми переглянули наші очікування на 2019 рік.

- Зберігаються ризики, які можуть перешкодити подальшому економічному зростанню?

- Ті фактори, що вплинули на високий ріст економіки у трьох кварталах 2019 року, можуть бути короткостроковими. Україна навряд чи зможе отримати хороший урожай три роки поспіль. У фінансовому секторі у наступному році буде вже більш висока база порівняння і темпи зростання, швидше за все, будуть нижче. А зростання, засноване на внутрішньому споживанні, в принципі не є стійким.

Якщо ж подивитися на динаміку ключових галузей української економіки, вона не виглядає радісно. Наприклад, у першому півріччі переробна промисловість продемонструвала падіння на 0,2%. А у жовтні промислове виробництво впало ще на 5%.

Це пояснюється тим, що, зокрема, не дуже добре йдуть справи у металургії. На світових ринках спостерігається зниження цін і попиту, бізнес працює у мінус і починає знижувати обсяги виробництва.

По харчовій промисловості, наприклад, також є побоювання. У цьому році був не дуже хороший урожай цукрових буряків, тому може скоротитися виробництво цукру.

Всі ці фактори говорять про те, що у четвертому кварталі 2019 року українська економіка може продемонструвати певне уповільнення.

Економіст Світового банку: Україна зможе досягти рівня Польщі через 50 років

- Що потрібно робити уряду, щоб забезпечити подальше зростання економіки? Є рецепти для нової влади?

- Щоб зберегти темпи зростання 2019 року, Україні потрібно зробити чимало. Ключовим завданням тут є істотне збільшення темпів зростання інвестицій в основний капітал. Поки що їх динаміка не радує. Приміром, у першому півріччі цього року темпи зростання знизилися до 13%, у другому кварталі – до 8%. І зараз у частці ВВП капітальні інвестиції займають менше 20%.

Цього недостатньо. Тому державну політику потрібно зосередити на забезпеченні більш високих темпів зростання інвестицій. Це повинно відбуватися за рахунок прямих іноземних і внутрішніх інвестицій.

Для цього необхідно проводити озвучені новим урядом реформи. Важливо реалізувати земельну реформу, так як створення ринку землі стане хорошим економічним мотивом для бізнесу більше інвестувати у землю і збільшувати продуктивність у сільському господарстві.

Крім цього Світовий банк підтримує реформи, які спрямовані на збільшення конкуренції у таких секторах, як енергетика і транспорт. Зокрема, потрібно провести розукрупнення таких монополій, як "Нафтогаз" і "Укрзалізниця". Ці кроки також допоможуть створити конкуренцію, залучити інвестиції у ті сектори, де до цього не працювали ринкові механізми.

Також важливо забезпечити більш активне банківське кредитування бізнесу. Хоча споживче кредитування вже і працює на повну, але ще треба відновлювати обсяги кредитування приватного бізнесу.

Важливим кроком у цьому напрямку повинно стати подальше поліпшення корпоративного управління держбанками, оскільки зараз 54% банківської системи перебуває під контролем держави після націоналізації "Приватбанку". Плюс у державних банках знаходиться найбільша частка непрацюючих кредитів, і поки немає якоїсь остаточної моделі, як вирішити цю проблему.

Якщо ці реформи будуть завершені у найближчій перспективі, тоді Україні вдасться зберегти економічне зростання на рівні 3,7% у 2020 році.

- Які саме інвестиції потрібні Україні?

- Потрібно нарощувати обсяг інвестицій в основний капітал – тобто засоби виробництва і технології. Щоб економічне зростання в Україні зберіглося на позначці близько 3,5% в рік, річний ріст капітальних інвестицій повинен стабільно бути не менше 11-12%. А частка інвестицій в основний капітал у ВВП повинна поступово рухатися до позначки 30%. Щоб в країну йшло більше інвестицій, важливо змінювати інвестиційний клімат, посилювати роботу ринкових механізмів.

Звичайно, несподіваним позитивом 2019 року став інтерес іноземців до купівлі облігацій внутрішньої держпозики. З початку року на внутрішній ринок облігацій прийшло вже понад 4 мільярдів доларів. Іноземці бачать, що макроекономічна ситуація в Україні стабілізувалася, але ставки за цінними паперами залишаються все ще високими. Тому наші ОВДП вважають хорошою інвестицією.

Ця ситуація дозволила Міністерству фінансів вирішити проблему рефінансування державного боргу, знизити вартість запозичень. У свою чергу, Національний банк зміг поповнити золотовалютні резерви.

Але портфельних інвестицій недостатньо. Ці гроші не є внеском у реальний сектор, так як не створюють робочі місця, не сприяють зростанню економіки.

- У 2020 році світова економіка може піти у рецесію. Наскільки це може перешкодити розвитку української економіки?

- Світовий банк у своєму прогнозі враховує можливе погіршення ситуації на зовнішніх ринках. Але якщо згадані вище реформи будуть продовжені, навіть у випадку глобальної рецесії зростання української економіки у 2020 році може скласти 3,7%. Але зволікати з реформуванням країни не можна. Якщо стартував "турборежим", його потрібно продовжувати. Якщо не діяти за певним сценарієм, то економіка не може вистояти перед зовнішніми шоками.

Ми повинні розуміти, що в України немає великого вибору. Наша структура економіки чутлива, робить нас чутливими до світових криз. І якщо умови торгівлі погіршуються, а торгові війни набирають обертів, наша країна, яка залишається сировинною економікою з точки зору експорту – програє.

Тому тільки подальша реалізація реформ, спрямована на збільшення інвестицій у реальний сектор, допоможе поступово змінити структуру економіки, зберегти темпи економічного зростання і захиститися від зовнішніх ризиків.

- Скільки ж Україні потрібно років, щоб досягти рівня провідних країн світу?

- Згідно з нашими оцінками, якщо Україна збереже нинішні темпи зростання економіки, рівня Польщі зможе досягти приблизно через 50 років.

Насправді математика – річ уперта. Як це все вважається? Економічне зростання створюється капіталом, працею і технологіями. В Україні з людськими ресурсами вже важко. Не рахуючи міграції, в країні відбувається природне старіння населення. Враховуючи демографічну ситуацію, цей тренд, швидше за все, триватиме і в найближчій перспективі. Відповідно, внесок в економічне зростання від людських ресурсів точно буде негативним.

Якщо ж говорити про внесок від технологій, тут все залежить від того, скільки в країні капіталу і яка його структура. Капітальних інвестицій не вистачає. Щоб рости впевнено і наздоганяти сусідів, нам потрібно спрямувати всі зусилля на збільшення інвестицій в основний капітал. Це згодом допоможе Україні збільшити продуктивність і технологічність економіки. Тоді загальна продуктивність дійсно зможе зрости.

Економіст Світового банку: Україна зможе досягти рівня Польщі через 50 років

- А якою повинна бути реформа ринку землі, щоб дійсно стати привабливою для інвесторів?

- Якщо говорити про економічну оцінку ринку землі, то Світовий банк оцінював різні сценарії. Найефективніший – максимально ліберальна модель. Вона дає найбільш позитивний економічний ефект з точки зору інвестицій і зростання економіки. Тому краще відкривати ринок землі з найменшими обмеженнями.

А далі ринок все вирішить. Відбудеться перерозподіл від менш продуктивних землевласників до більш продуктивних, виникнуть умови для залучення ефективних інвестицій. Менше обмежень – краще економічний ефект, більше інвестицій – вища продуктивність.

Але при будь-якому сценарії тільки від відкриття ринку землі вже виграють українці. Зараз власники землі, які отримують нижчу ціну за оренду, вони не мають можливості продати свою землю або використовувати її максимально ефективно. І навіть у разі обмежень на вхід іноземців, все одно буде позитивний економічний ефект від запуску ринку землі. Це однозначно краще, ніж нинішній статус-кво у даному питанні.

- Аналітики Світового банку оцінили, що рівень бідності у 2019 році в Україні знизився на 2%. Цього показника вдалося досягти за рахунок зростання зарплат, споживання, міграції населення за кордон. Цей тренд можна зберегти, але при цьому призупинити відтік кадрів?

- Зниження рівня бідності – дійсно хороший показник. Продовжити цей тренд можливо лише за умови подальшого економічного зростання. Важливо розуміти, що рівень бідності оцінюється за рівнем споживання. Методологія, умовно кажучи, наступна: чим більше людей споживають, тим швидше зменшується бідність.

- Якщо трудові мігранти будуть повертатися додому, Україна зможе створити нові робочі місця і зберегти зростання економіки?

- Економічне зростання має супроводжуватися створенням нових і якісних робочих місць. Потрібно повертати робітничі кадри? У довгостроковій перспективі, звичайно, потрібно. Але для цього важливо враховувати широкий набір факторів. Адже люди їдуть не тільки заради високих зарплат, але і за більш високою якістю державних послуг. Мова йде, зокрема, про освіту та медицину.

Якість держпослуг – завдання уряду. Тому, зокрема, реформу системи охорони здоров'я, розпочату кілька років тому, важливо продовжити. Це у середньостроковій перспективі істотно поліпшить якість медичних послуг для українців. Те ж саме стосується реформи системи освіти, особливо вищої.

І коли якість держпослуг буде відповідати європейським стандартам, тоді люди будуть вирішувати для себе, де їм зручніше і вигідніше залишатися.

Треба розуміти, що призупинення відтоку трудових кадрів – тривалий процес, у ході якого треба вирішити низку завдань, основними з яких, на наш погляд, є забезпечення більш високих темпів економічного зростання і поліпшення якості державних послуг.

У 2014-2015 роках спостерігалося величезне падіння, кумулятивно на 16%. Після цього було мізерне зростання на рівні 2-2,5% десь три роки поспіль. Але це не допомогло економіці відновитися на докризовий рівень. Тому зрозуміло, чому люди їдуть.

- Як ви оцінюєте проведення в Україні пенсійної реформи?

- Для того щоб відповісти на це питання, давайте спершу повернемося до того, яка в Україні була ситуація з пенсійною системою до реформи. Основна проблема була наступною: ніхто не платив податок у Пенсійний фонд.

Чому? Тому що висока ставка єдиного соціального внеску знижувала мотивацію людей його платити, що укоренило практику неформального працевлаштування. Так, до кінця 2015 року офіційні відрахування з заробітної плати перевищували 41% і були найвищими в Європі.

Потім відбулася податкова реформа, яка знизила ЄСВ у два рази і зробила його на рівні сусідніх країн. Щоправда, це не допомогло, оскільки механізми обходити цей податок вже існували. Тому потрібна була пенсійна реформа, яка створила б економічні мотиви платити податки і встановлювала прозорі умови отримання пенсій.

Саме у цьому полягала головна ідея пенсійної реформи – встановити чітку залежність між тим скільки людина палить у Пенсійний фонд і розміром її пенсії. Надія була на те, що створення чітких зв'язків між відрахуваннями і пенсією має призвести до того, що населення буде більш активно брати участь у пенсійній системі і відмовлятися від зарплат "в конвертах". І поступово дефіцит Пенсійного фонду буде знижуватися за рахунок зростання надходжень.

Економіст Світового банку: Україна зможе досягти рівня Польщі через 50 років

Тепер люди, якщо дійсно працювали офіційно і отримували "білу" зарплату, можуть розраховувати на пристойну пенсію. У результаті у молоді може з'являтися більше мотивів показувати реальну зарплатню, щоб на пенсії нічого не потребувати. Пенсійна реформа, прийнята наприкінці 2017 року, створила правильний фундамент для вирішення структурних проблем Пенсійного фонду у середньостроковій перспективі.

- Це допоможе вирішити проблему дефіциту Пенсійного фонду?

- Дефіцит Пенсійного фонду становить 4% від ВВП. За нашими оцінками, якщо б реформи не було, витрати фонду склали б 13% від ВВП, а дефіцит склав би 6-7%.

Треба розуміти, що у Пенсійного фонду є доходи і витрати. Витрати визначені, оскільки є кількість пенсіонерів і рівень пенсій. Тобто місця для маневру немає. Єдине, чим можна знижувати дефіцит Пенсійного фонду – це зростання доходів. Тому ідея пенсійної реформи якраз і була спрямована на те, що люди будуть чесно платити податки з зарплати.

Але щоб це сталося, потрібен час. Багато українців, які не зіштовхуються з темами пенсій, досі думають, що нічого не змінилося. Насправді змінилося багато чого. Зараз вже є прямий зв'язок між особистими внесками і рівнем пенсії. Є чіткі правила і формула індексації. І ці підвищення вже прогнозовані.

Індексація береться зі справедливої формули – 50% від зростання середньої зарплати і від інфляції. Правда, поки не вказується місяць, коли має йти індексація. Підвищення відбувається протягом року. Але, у будь-якому випадку, це більш прозоро і зрозуміло для пенсіонерів.

Якщо ж говорити про те, чи потрібна в Україні приватна накопичувальна система, то це питання вимагає часу, так як необхідно створити відповідну інфраструктуру.