Дифтерія в Україні: чи є ризик епідемії і як не захворіти

Україна пережила епідемію дифтерії на початку 90-х. Через низький рівень вакцинації тоді захворіли 20 тисяч людей і 696 померли. З тих пір масового поширення інфекції не було, однак випадки хвороби медики реєструють кожен рік. Але якщо раніше їх було 4-5 на рік, то до кінця жовтня зафіксовано вже 20 епізодів, і майже все – у цьому місяці. Детальніше – у матеріалі РБК-Україна.

У кінці минулого тижня, 24 жовтня, один з класів київського ліцею №303 закрили на карантин через дифтерію. У Центрі громадського здоров'я при МОЗ повідомили, що захворів дев'ятирічний хлопчик, якому не робили щеплення за рішенням батьків.

Мати школяра писала відмови від щеплень і лікувала дитину гомеопатичними засобами, підтвердив головний лікар Центру первинної медико-санітарної допомоги Дарницького району Києва Юрій Сміщук.

Цей випадок виявився не єдиним і далеко не першим. За тиждень у жовтні підтвердилися 5 фактів захворюваності у Закарпатській області серед студентів-іноземців, там же ще 10 пацієнтів визначили носіями бактерії. Потім зафіксували три випадки в Києві і один – у Тернопільської області.

Чим небезпечна дифтерія

Дифтерія – гостра інфекційна хвороба, що передається повітряно-крапельним шляхом. Проявляється найчастіше запаленням слизової горла і загальною інтоксикацією: може боліти горло, підвищуватися температура, спостерігатися запалення мигдалин і збільшення лімфовузлів.

Хвороба небезпечна ускладненнями і деякими важкими формами, каже лікар-інфекціоніст Юрій Жигарев. У більшості випадків хвороба закінчується одужанням, але при важкій формі ускладнення можуть вражати нервову систему, серце і легені. При ускладненнях летальність може досягати 20-30%, каже лікар. За даними ВООЗ, від ускладнень помирає 50 зі 1000 хворих.

Серед громадян, незважаючи на загрозливу хворобу, вкрай невисокий рівень вакцинації від цього недуга і його наслідків. "На сьогодні лише близько 59% дітей вакциновано проти дифтерії, дорослих – тільки половина", – заявила міністр охорони здоров'я Зоряна Скалецька, запропонувавши "вимагати вакцини у сімейного лікаря, педіатра або терапевта".

У лікарів, до речі, немає єдиної думки щодо останніх фактор дифтерії. Одні вважають, що немає нічого страшного, оскільки періодично цю хворобу виявляють у поодиноких випадках. Інші ж упевнені, що захворювання, які вже підтвердилися – провісники масштабної епідемії, пояснює Юрій Жигарев.

"Так це чи ні – поки що судити складно. Кожен рік в Україні дійсно буває кілька випадків захворюваності на дифтерію. Але часом навіть досвідчені лікарі плутають її з ангіною: при ній також болить горло, збільшуються мигдалини, хвороба проходить у легкій формі. Тому є чітке правило – при кожній підозрі на ангіну лікар бере мазок з горла на дифтерію, щоб її не пропустити. На жаль, це роблять не завжди", – зазначив Юрій Жигарев.

Як і де вакцинуватися

Єдиний спосіб мінімізувати ризики, щоб не захворіти і не мати ускладнень – вакцинація, пояснили РБК-Україна у прес-службі Центрі громадського здоров'я. Згідно з Календарем щеплень, вакцинація від дифтерії в Україні проводиться безкоштовно дітям у віці 2-4-6-18 місяців, а також у 6 і 16 років. Потім кожні 10 років необхідно проводити ревакцинацію, уточнили в ЦГЗ.

До початку жовтня цього року в Україні було 1,8 млн доз вакцини АКДП, 141 тисяч доз АДП і 4,9 млн доз АДП-м. Цього достатньо, щоб забезпечити вакцинами всіх громадян, які потребують планове щеплення, запевняють у відомстві.

На Закарпатті, де зафіксували відразу кілька випадків захворюваності серед студентів, в наявності є 110 тисяч доз вакцини. Цього теж достатньо для забезпечення належної профілактики, кажуть у МОЗ.

При вакцинації від дифтерії пацієнту вводять речовину, що забезпечує імунітет тільки проти токсину дифтерії. Тоді як проти самої бактерії, яка викликає хворобу, ця вакцина не створює імунітет, зазначає Юрій Жигарев.

"Якщо ви і близько 40% людей навколо будуть щеплені, дифтерія все одно буде циркулювати, але ви будете просто носієм бактерії і не захворієте. Бактерія може жити в організмі, але якщо ви щеплені, то інтоксикації і важких наслідків не буде", – пояснює лікар.

Перед тим, як робити щеплення, він радить визначити свій імунітет до цієї хвороби. У багатьох лабораторіях можна здати аналіз на специфічні антитіла до дифтерійному токсину. Якщо показники високі, то імунітет є, а якщо ні, то це – показання до вакцинації.

"Будь-який вакцинальний імунітет тримається п'ять, максимум – десять років. Тому якщо вас прищеплювали більше десяти років тому, щеплення варто робити. Вважається, що однією вакцини недостатньо: спочатку вводиться перша доза, через місяць – друга, і через шість місяців після другої – третя. Якщо ви точно знаєте, що вам не робили щеплення ніколи, або якщо у вас не збереглося документів про це, то це теж рекомендація для того, щоб робити щеплення", – радить доктор.

Місця, які варто уникати

Вакцини проти дифтерії в Україні є, але умови вакцинації залишають бажати кращого, вважає голова організації "Інфекційний контроль в Україні" Андрій Александрін. За його словами, за відсутності умов інфекційного контролю у лікувальних установах, в садках і школах, а також на робочих місцях, є великі ризики зараження бактерією дифтерії і не тільки.

"Мало хто стежить за вентиляцією повітря, його вологістю. Це ніким не контролюється. Як чиновники, так і керівники установ, за це відповідальності не несуть. Люди, які прийшли у поліклініки вакцинуватися, довго чекають під кабінетами, і в цей час можуть заразитися іншими інфекційними хворобами: поруч з ними очікують кашляючі, хворі, пацієнти з температурою", – звертає увагу лікар-епідеміолог.

Найбільше шансів "підхопити" інфекцію у "закритих" колективах: школах, садочках і медичних установах. Враховуючи, що нещодавно в школах почались осінні канікули, в цей період діти не так часто будуть контактувати один з одним в закритих приміщеннях.

"Прогнозую зростання захворюваності найближчим часом, якщо не будуть вжиті системні заходи. Згідно вимогам, запас протидифтерійної сироватки повинен бути у кожному профільному лікувальному закладі України. На жаль, на практиці її майже немає", – говорить Александрін.

Ризики смертності

При лікуванні дифтерії ніяк не обійтися без антибіотиків і протидифтерійної сироватки. Якщо антибіотики пацієнт частіше купує сам, то сироватку зобов'язана безоплатно надавати держава. При важкій формі хвороби пацієнта без неї неможливо врятувати, запевняє Юрій Жигарев.

"Якщо ми закупимо, умовно, кілька тисяч доз, цього з лишком вистачить для боротьби з епідемією. Але якщо епідемії не буде, то препарати доведеться викинути, а в масштабах держави – це чималі гроші. Набагато раціональніше закуповувати вакцини. До того ж сироватки роблять далеко не у всіх країнах. Їх поставок треба довго чекати", – уточнив співрозмовник.

У серпні цього року Україна отримала гуманітарну допомогу від ВООЗ у вигляді 200 флаконів протидифтерійної сироватки. Зараз використано 13 в Закарпатській області та Києві. Залишилося близько 180, які розподілені між областями, кажуть у МОЗ. В Україну протягом місяця надійде нова партія сироватки, заявив минулого тижня директор Центру громадського здоров'я Володимир Курпіта.

Якщо випадків захворюваності буде більше, є ризик мати високу смертність, зазначає Андрій Александрін. "Якщо в регіонах вам кажуть, що лікувати нічим, я б рекомендував подавати в суд на центральні органи влади, які не забезпечили наявність сироватки, адже її запас завжди має бути. Відповідальні за це і МОЗ, і Центр громадського здоров'я, і міська влада", – наполягає співрозмовник.

Про дифтерію в Україні говорять багато років, а конкретних системних дій від державних інституцій щодо запобігання немає, вважає інфекціоніст та радник міністра охорони здоров'я Ольга Голубовська. Які препарати призначати проти дифтерії – українські лікарі знають за підручниками, а ось офіційно затверджених протоколів по її лікуванню немає, каже вона.

"На сьогодні жодного нормативного документа щодо дифтерії не видано. Я з колегами найближчим часом буду піднімати це питання на рівні МОЗ. Зовсім небагато лікарів пам'ятають епідемію дифтерії, що сколихнула Україну у 1990-х. Затверджені документи дали б лікарям чіткий алгоритм дій і дозволили б працювати у юридичному полі", – впевнена Голубовська.

Запідозрити "класичну" дифтерію може навіть студент 5 курсу медуніверситету, вважає Юрій Жигарев. Але проблема у тому, що "типова форма зустрічається досить рідко. "Набагато частіше дифтерія проходить у легкій формі. Тоді сам пацієнт може і не знати, що вона в нього є, може ходити на роботу. У Європі тим більше давно немає лікарів, які застали епідемію дифтерії, адже там ця проблема давно вирішена. Наші ж лікарі застали цю хворобу в 90-х і ще пам'ятають, як її лікувати", – вважає співрозмовник.