"Закривав дітям вуха подушками, щоби не чули обстрілів": історія з Часового Яру у музеї "Голоси мирних"

Максим — батько двох дітей. Його родина вже давно евакуювалася з рідного Часового Яру. Виїжджали на шкільному, вщент заповненому людьми автобусі. Але те, що пережили у рідному домі, не забудуть ні діти, ні він.

Свою історію чоловік довірив музею "Голоси мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Батько із дітьми перебрався жити у підвал свого будинку у перший же день повномасштабного вторгнення. Виходити на вулицю було небезпечно, адже росіяни обстрілювали місто з трьох боків. На постійний гуркіт та вибухи донька і син реагували дуже емоційно.   

"Коли дитина чує свист і падіння снаряда і починає галасом кричати на весь дім, — як її заспокоїти? Як взагалі пояснити півторарічній дитині, що це воєнні дії? Щоби хоч трохи менше лякалися, я брав подушки і закривав їм обом вуха. Але ж земля дрижить, все навколо сиплеться, — і вони все одно все чують і відчувають", — ділиться Максим.

Виживати в місті ставало дедалі складніше. Коли не стало хліба, з родиною поділилися бабусі із села. Так і жили — тільки завдяки взаємодопомозі. Максим дуже вдячний людям, які тоді не залишились осторонь. Зараз родина живе у безпечнішому місці, проте пережите залишило свій відбиток — діти досі відчувають сильний страх. 

Кожна історія про війну важлива. Щоби зберегти пам’ять заради кращого майбутнього, розкажіть свою історію на порталі музею https://civilvoicesmuseum.org/ або на безкоштовній гарячій лінії 0 (800) 509 001.