Використання ІМТ для оцінки ожиріння не має сенсу: експерти зробили заяву

Індекс маси тіла (ІМТ) був основним показником жирових відкладень з проблемною історією. Цей показник використовували в поєднанні з іншими показниками ризику для здоров'я, такими як генетика пацієнта, артеріальний тиск, рівень холестерину й інші метаболічні чинники. І в Американській медичній асоціації існували розроблені вказівки щодо використання ІМТ.

Однак у новому звіті, який представили у Чикаго у 2023 році, члени ради асоціації відзначили, що ІМТ, який приблизно оцінює жирові відкладення людини на основі її ваги та зросту, не розрізняє жирові відкладення і безжирову масу тіла. Більш того, ІМТ не фіксує, де на тілі людини знаходиться зайвий жир.

А це має велике значення, тому що жир у верхній частині тіла збільшує ризик розвитку діабету 2 типу та ішемічної хвороби серця у більш значній мірі, ніж жир у нижній частині тіла.

Науковці підкреслюють, що хоча ІМТ - дешева і проста метрика для розрахунку, вона не підходить для вимірювання тілесного жиру в декількох групах, бо не враховує відмінності у відносній формі тіла і складі людей різної статі, віку, раси та етнічної приналежності.

В цілому, використання індексу маси тіла в медичних дослідження спотворює розуміння вченими та лікарями ризику захворювань і смерті, пов'язаних з ожирінням.

Асоціація прийняла нову політику використання ІМТ: тепер асоціація рекомендує, щоб через обмеження показника метрика використовувалася в поєднанні з "іншими дійсними показниками ризику", включаючи, але не обмежуючи вимірами вісцерального жиру (жиру, що оточує внутрішні органи), відносної жирової маси (оцінка тілесного жиру з використанням відношення зростання до талії) і окружності талії.

Генетичні чинники, в тому числі сімейний анамнез діабету і серцевих захворювань, а також метаболічні чинники, такі як високий кров’яний тиск і рівень цукру в крові натщесерце, є додатковими показниками, які слід враховувати.