Велосипед, маяк і ще 5 винаходів, які погубили своїх же творців

Сільвестр Ропер та його паровий велосипед

Сильвестр Ропер витратив усе своє життя на вдосконалення різних механізмів та створення нових винаходів. Він розробив власну швейну машинку, а також створив паровий автомобіль. Навіть у свої 70 років Ропер залишався активним і навіть створив прототип першого мотоцикла.

У червні 1896 року Сильвестр Ропер вирушив на прогулянку на своєму винаході. Проте, при швидкості 60 км/год, він несподівано впав з мотоцикла прямо перед громадськістю. На жаль, це падіння призвело до його смерті на місці. Причиною смерті стала зупинка серця, і невідомо, чи вона настала під час їзди або в результаті самого падіння.

Паровий велосипед (перший в історії мотоцикл) Ропера (фото: wikipedia)

Друкарська машина Вільяма Буллока

У 1843 році Річард Марч Ход розробив прототип ротаційної друкарської машини, але на той час цей винахід виглядав як незрозумілий експеримент. Через двадцять років інженер Вільям Буллок завершив розробку цього механізму, що призвело до справжнього прориву в галузі друкованої продукції.

Буллок вдосконалив машину, додавши до неї автоматичну систему подачі паперу, механізми для фальцювання, друк на обох сторонах та можливість використовувати кілька кольорів фарби. Ці покращення дозволили значно підвищити продуктивність машини, здатної виготовляти до 30 тисяч аркушів на годину. Це розширило можливості для друку книг і газет великими тиражами.

Проте, всього через чотири роки після вдосконалення системи веб-ротаційної друкарської машини, сам Вільям Буллок став жертвою цього винаходу. Під час спроби виправити застряглий механічний блок машини, він необережно вдарив його ногою. Це призвело до затискання його ноги в друкарській машині та травмування кінцівки. Через кілька днів від цієї травми розвинулася гангрена, яка стала причиною його смерті.

Друкарська машина Вільяма Буллока (фото: wikipedia)

Томас Ендрюс-молодший та рейс "Титаніка"

Томас Ендрюс-молодший був видатним конструктором пасажирських лайнерів та відомий своєю роботою над численними суднами. Найвизначнішою його роботою був "Титанік", який на той час був найбільшим пасажирським судном. Як творець цього корабля, Ендрюс був добре ознайомлений з його будовою та характеристиками.

Після зіткнення "Титаніка" з айсбергом Ендрюс оперативно оцінив пошкодження судна і прийшов до висновку, що його затоплення буде неминучим. Незважаючи на це, він віддав перевагу рятуванню пасажирів та провів час, який залишився, на організацію порятунку. Ендрюс відмовився покидати корабель разом з іншими і загинув разом зі своїм найбільш відомим творінням.

"Титанік" виходить у перший і останній рейс 10 квітня 1912 року (фото: wikipedia)

Горацій Лоусон Ханлі та підводний човен

Одним із творців перших підводних човнів вважається адвокат та законодавець із Луїзіани Горацій Л. Ханлі. Нова зброя була потрібна конфедератам під час американської Громадянської війни.

Перший підводний човен на ручному приводі був побудований Ханлі в Новому Орлеані, але субмарину спеціально затопили при виході жителів півдня з міста в 1862 році. Другий зразок затонув у затоці Мобіліті Бей, штат Алабама. Але Ханлі на цьому не заспокоївся і знайшов кошти на будівництво третього підводного човна. Але в жовтні 1863 року сам творець субмарини разом із сімома членами екіпажу затонув неподалік Чарльстона в результаті випробувань.

Конфедерати пізніше підняли такий цінний експонат і навіть набрали на човен нову команду. Новий похід вдався - субмарина змогла потопити корабель ворога.

"Ханлі", 6 грудня 1863 року, картина Конрада Чепмена (фото: wikipedia)

Франц Райхельт та плащ-парашют

Один з піонерів авіаційної безпеки, Франц Райхельт, був простим французьким кравцем австрійського походження. У вільний від роботи час він вигадав плащ-парашут, вважаючи, що цей винахід може допомогти льотчикам у випадку аварії в повітрі. Тогочасні літаки тільки почали розвиватися, і було незрозуміло, як можна було б допомогти льотчикам врятуватися.

Перші випробування виробу Райхельт проводив не на собі, а викидав з вікна власної квартири манекени. Однак ці спроби були неуспішними, так як парашут не встигав розкритися вчасно. Після численних вдосконалень свого винаходу конструктор вирішив особисто випробувати його. Він отримав дозвіл від паризької префектури для стрибка з нижнього рівня Ейфелевої вежі.

4 лютого 1912 року відбувся стрибок з висоти 57 метрів. На жаль, плащ-парашут знову не розкрився, цього разу він застряг на стропах. Райхельт розбився і помер на місці від удару об землю. Його спробу спостерігали сотні глядачів, які зібралися побачити цей експеримент.

Плащ-парашют Франца Райхельта (фото: wikipedia)

Генрі Уінстенлі та його маяк

Генрі Уінстенлі проживав наприкінці XVII століття. Цей інженер був відомий на всю округу своєю пристрастю до різноманітних механічних приладів, гідравліки, а також образотворчого мистецтва.

Житло Уінстенлі здавалося справжнім "будинком дива", куди люди приходили на екскурсії, спостерігаючи за різними цікавими механічними пристроями. Інженер навіть зумів відкрити в Лондоні цілий центр атракціонів із водними гарматами, фонтанами та феєрверками.

Наприкінці 1690-х Уінстенлі задумав новий проект. Він вирішив створити на Едістонських скелях маяк, який допомагав би торговим судам уникнути у цих водах катастроф.

Маяк з'явився на скелях, розташованих за 14 кілометрів від берега. Інженер створив дерев'яну споруду заввишки 40 метрів. Фундамент був кам'яним, дах покривала червона черепиця, був присутній і авторський розпис будівлі. Мало хто вірив у міцність цієї споруди, але сам Уінстенлі пообіцяв перечекати найближчий шторм саме всередині свого маяка.

26 листопада 1703 року в Англію прийшов потужний ураган. Саме того дня Уінстенлі опинився всередині свого маяка. Будівля не витримала натиску стихії і впала, вбивши свого творця. Коли шторм закінчився, на Едістонських скелях не знайшли ні маяка, ні робітників, що його зводили, ні самого Уінстенлі.

Змінений маяк Уінстенлі (фото: wikipedia)

Генрі Смолински та літаючі автомобілі

Генрі Смолински працював інженером в американській оборонній компанії Northrop. Однак його амбіції виходили за межі цієї роботи, і він вирішив залишити посаду, щоб заснувати свою власну компанію, яка мала на меті впровадити на ринок літаючі автомобілі.

У 1973 році компанія успішно побудувала два прототипи, використовуючи задню частину літака Cessna Skymaster, яку приєднали до автомобіля Ford Pinto. Ця конструкція навіть дозволяла знімати і встановлювати хвостову частину за потребою. Смолински планував вивести готовий продукт на ринок уже в 1974 році і навіть провів випробувальний політ 11 вересня 1973 року, під час якого винахідника супроводжував другий пілот.

На жаль, ці випробування завершилися трагедією - крило відокремилося від стійки, і обидва льотчики загинули. Після розслідування стало відомо, що причиною катастрофи були недоліки у зварювальних швах.

AVE Mizar Генрі Смолински (фото: wikipedia)