ua en ru

"Тварини більш гуманні": військовий психолог пояснила звірства російських солдатів

"Тварини більш гуманні": військовий психолог пояснила звірства російських солдатів Військовий психолог Ольга Швець (колаж: Styler)
Автор: Юлія Гаюк

За майже рік повномасштабної війни росіяни продемонстрували, ким вони є насправді, вчиняючи звірячі речі на окупованих територіях України. Таким діям важко знайти об'єктивне обґрунтоване пояснення, проте деякі психологи називають це заздрістю.

Про це розповіла військовий психолог Ольга Швець в інтерв'ю РБК-Україна.

Чому росіяни чинять такі звірства в Україні

За словами Ольги, у цьому випадку не працює ніяка психологія, тому що пояснити такі жахливі речі важко.

"Коли деокупували Бучу та Ірпінь, ми як патрульна поліція (у березні Ольга долучилася до патрульної поліції в Києві - ред.) заходили після військових. Те, що побачив увесь світ, ми побачили найпершими. Ми обговорювали це з колегами, і не знайшли відповіді. Це або вседозволеність, або якісь викривлені моделі виховання, або все разом", - розповідає вона.

Експерт каже, що це можна пояснити заздрістю або злістю, проте точно не людини розумної.

"Бо людина розумна не буде нікого катувати через злість і заздрість. Вона подумає, що їй потрібно зробити, щоб мати бажане. Це йде критичне мислення. Ну добре. Ти заздриш, злишся. Ну зруйнуй дім. У тебе такого немає, і в когось такого не буде. Але навіщо ти гвалтуєш дитину, вбиваєш сім’ю?!" - обурюється вона.

На думку психолога, у випадку з окупантами навіть опис "тварини" не підійде, тому що тварина керується інстинктами захисту свого життя або свого потомства.

"Мабуть, не всі росіяни такі. Проте решта не заперечує дій російських солдатів. Це мовчазна згода, значить вони - спільники", - роздумує фахівець.

Про спілкування з полоненими росіянами

За всю свою практику Ользі не доводилося вести діалог із полоненими окупантами, але вона й рада цьому. Жінка переконана, що не змогла б надати ворогу професійну допомогу. Хоча за кодексом психолога, вони повинні надавати допомогу всім, хто її потребує.

"У мене була одна болісна ситуація. На початку березня великокаліберна ракета прилетіла в мою школу, де вчилася я, моя сестра, зараз вчиться донька. Школа була частково зруйнована. Тоді в мене стався перелом", - ділиться переживаннями Ольга.

Це зачепило її як людину, яка також має свій біль і свої страждання, а не як професіонала.

"У мене, знаєте, така злість! Зараз я виходжу з професійної позиції. Я кажу як людина, яка теж страждає. Я не змогла б надати допомогу ворогу на той час, а зараз тим більше, тому що ми платимо дуже високу ціну", - переконана вона.

Проте Ольга має знайомих військових, які брали в полон ворогів. Вона розповідає, що українські військові ставляться до них більш гуманно, ніж росіяни до наших полонених.

"Хоча я спілкувалася з нашими, які брали в полон. Наші не знущаються, я вам скажу. Так, трошки обличчя підкоригують... Але так, як поводяться росіяни з українськими полоненими, - такого немає", - каже Ольга.